Оцінка зовнішніх ознак життєдіяльності одним рятувальником

 

 

Якщо є підозра на симуляцію непритомності розкривають 2 і 5 пальцями повіки. Пацієнт, що знаходиться при свідомості, обов’язково напружить м’язи повік і вони піддадуться з напруженням. 

 

Поряд з цим пацієнтам (хворим), які знаходяться в коматозному стані для повноцінної діагностики її степені слід застосовувати шкалу ком Глазго.

Моніторинг загального стану потерпілого (оцінка притомності, дихання та серцевої діяльності) бригадою емд шкала ком глазго

          

 

Клінічні ознаки	Бали
Відкривання очей Довільне На мовне звертання На больові подразнення Немає Рухова реакція Виконує команди Цілеспрямована на больове подразнення Нецілеспрямована на больове подразнення Тонічне згинання на больове подразнення Тонічне розгинання на больове подразнення Немає Мова Орієнтованість повна Сплутана Незрозумілі слова Нерозбірливі звуки Немає	4 3 2 1   6 5 4 3 2 1   5 4 3 2 1

 

За шкалою Глазго клінічні ознаки диференційовані за ступенем їх вираженості, що відобра­жено в балах. Для отримання інформації про ступінь зміни свідомості бали підсумовують. Що більшою є сума балів, то менший ступінь пригнічення функцій мозку і навпаки. Якщо сума балів:

 

•                    15 — коми немає;

•                    14—13 — оглушення;

•                    12 — 10 — сопор;

•                    9 —8 — легка кома (кома І);

•                    7-6 – середня кома (кома ІІ);

•                    5-4 – глибока кома (кома ІІІ);

•                    3 – позамежна, термінальна кома (смерть мозку (кома IV)).

 

Класифікація розладів свідомості

Ясна свідомість - Повна збереження свідомості, адекватне сприйняття себе і навколишнього оточення.

Оглушення - Часткове пригнічення свідомості, внаслідок чого знижена здатність до активної уваги, мовний контакт збережений, але відповіді уповільнені, односкладові. Почувши мову, відкриває очі, команди виконує правильно, але дещо сповільнено. Підвищена стомлюваність, млявість, деяке збіднення міміки, сонливість. Контроль за функціями тазових органів збережений. Неповністю орієнтований у часі і просторі.

Сопор. Хворий байдужий, очі закриті, мовний контакт неможливий, команди не виконує. Нерухомий або виконує автоматизовані рефлекторні рухи. При нанесенні больових подразнень з'являються спрямовані до вогнища подразнення захисні рухи рукою. Зіничні, корнеальні, сухожильні і періостальні рефлекси як правило збережені. Окулоцефалічний рефлекс негативний. Контроль за функціями тазових органів порушений. Вітальні функції збережені.

Легка  кома.  Свідомості  і самовільних рухів немає, хворі не відповідають на запитання, захисні реакції адекватні, рогівковий і сухожилковий рефлекси і реакція зіниць на світло збережені, але можуть бути знижені, дихання і кровообіг мозку не порушені.

 Помірна кома. Відсутні реакції на будь-які зовнішні подразники. У відповідь на дуже сильні больові подразнення з'являються розгинальні або згинальні рухи кінцівок, тонічні судоми з тенденцією до генералізації або горметонія. Захисні рухові реакції некоординовані, можливі психомоторне збудження, автоматизовані жестикуляції. Часто визначається одностороннє порушення м'язового тонусу і рефлексів у паралізованих кінцівках. Черевні рефлекси пригнічені. Сухожильні рефлекси частіше підвищені. З'являються симптоми вторинного стовбурового синдрому. Зіничні рефлекси можуть бути збережені, ковтання різко утруднене, спостерігаються позитивні рефлекси орального автоматизму, двосторонні розгинальні пірамідні рефлекси. Контроль за функціями тазових органів порушений. Відзначається порушення вісцеральних функцій (підвищення артеріального тиску,  тахікардія, порушення дихання, підвищення температури тіла).

Глибока кома. Відсутні будь-які реакції на будь-які подразники.Повна відсутність спонтанних рухів, різноманітні зміни м'язового тонусу у вигляді горметонії, м'язової дистонії, дифузного зниження м'язового тонусу і рефлексів. Наявність двосторонніх патологічних рефлексів, захисних рефлексів, випадіння корнеальних рефлексів, звуження зіниць, відсутність їх реакції на світло. Відзначається глибокий розлад вегетативних реакцій, порушення дихання, зниження артеріального тиску, порушення ритму серцевої діяльності.

Позамежна кома. Розвивається двосторонній мідріаз, очні яблука нерухомі. Спостерігаються тотальна арефлексія, дифузна м'язова атонія, грубі розлади функцій життєво важливих органів (розлад ритму і частоти дихання або апное, різка тахікардія).

 

Після оцінки стану притомності слід  визначи частоту дихання та пульсу, попередньо забезпечивши прохідність дихальних шляхів (принцип АВС).Забезпечення прохідності дихальних шляхів ( air vay open) здійснюється за допомогою потрійного прийому П. Сафара, а саме: запрокидання голови (прийом №1), висування нижньої щелепи донизу і вперед (прийом №2), відкривання ротової порожнини з її  подальшою ревізією (прийом №3).

 

 

 

Водночас, слід памятати про категорію травмованих, у яких існує велика ймовірність отримання ЧМТ, тому їм,  як правило, позиція №1 (закидання голови) не  виконується. Апріорно вважатимемо, що черепно-мозкова травма виникає при транспортних аваріях, спортивних травмах, падінні з висоти, травмах на воді, а також при травмах  у дітей.  Виняток становлять потерпілі, які знаходяться в стані клінічної смерті,  що спонукає  до негайного проведення серцево-легеневої реанімації . Забезпечення прохідності дихальних шляхів з попереднім відхиленням  голови для виконання ШВЛ є пріоритетним перед ймовірним додатковим ушкодженням у травмованого шийного відділу хребта.

 

Подальші дії бригади повинні бути чітко розмежовані  по її учасниках.

 

Руками зафіксовують шийний відділ хребта в положенні, в якому застали постраждалого (фельдшер 1).

         Якщо положення не сприяє забезпеченню дихання, акуратно повертають постраждалого на спину, або в положення, яке наближається до стабільного (на боці) (фельдшер 1 + фельдшер 2).

         Розпочинають первинний огляд за методикою А, В, С (оптимальний термін виконання – 10 с) (лікар).

         КРОК А

         Забезпечують прохідність дихальних шляхів (фельдшер 1):

оцініть, чи потрібно проводити ревізію ротової порожнини. При наявних виділеннях (кров, блювотні маси, сторонні предмети ( в залежності від механізму ураження), слід розкрити ротову порожнину (між кутніми зубами варто поставити розпорку для попередження випадкового стискання пальців), вийняти сторонні тіла затискачем з тампоном чи відсмоктувачем забезпечити туалет ротової порожнини і глотки, звільнити їх від виділень (якщо є декілька уражених, то пріоритетом є розташування їх за рельєфом місцевості головою вниз); закиньте голову і підніміть підборіддя; при підозрі на черепно-мозкову травму голову закидати заборонено,  слід підняти підборіддя.

 

 

 

 

… Щоб підтвердити, або заперечити зупинку кровообігу

 

•                    Реакція пацієнта

 

•                    Забезпечення прохідності дихальних шляхів

 

•                    Оцінка дихання і пульсу (не більше 10 секунд)

 

       Засоби забезпечення прохідності дихальних шляхів

Назальні та оральні повітропроводи

 

 

 

Засоби забезпечення штучної вентиляції легень

 

ШВЛ за допомогою мішка Амбу

 

 

Ларингіальні маски та ларингеальна трубка

 

 

Первинне обстеження

 

Крок В. Оцінка дихання потерпілого. Підрахунок частоти дихання за 10 с.

Покази до проведення інтубації трахеї:

•                    апное;

•                    ризик аспірації;

•                    загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно - лицьова травма);

•                    закрита черепно-мозкова травма;

•                    гіпоксемія, не дивлячись на проведення киснетерапії;

•                    частота дихання менше 10, або більше 30 за 1 хвилину  (у дорослих);

•                    загроза зупинки дихання та серцевої діяльності  (сепсис, тяжкі опіки).

Якщо дихання є патологічним, але не агональним (глибоке і шумне), а також поверхневим – постраждалому показана киснева терапія (10-15 л/хв).

Об’єктивним критерієм є дані пульсоксиметрії: насичення <92 % – покази до оксигенотерапії; насичення <90 % – покази до інтубації.