Бригада емд готує травмованого потерпілого до транспортування в карету

 

Також елементами вторинного обстеження в схемі ABCDE для цієї категорії пацієнтів є оцінка порушення свідомості (Disability) та експозиція пацієнта (Exposure)

 

D – порушення стану свідомості (Disability)

До частих причин порушень стану свідомості належать важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування седативних медикаментів або анальгетиків.

 

Варто провести оцінку та лікування цих відхилень за схемою АВС, при цьому слід виключити (коригувати) гіпоксичний стан та імовірну гіпотонію. При можливості перевіряється  карта ліків пацієнта, з метою виключення виліковних причин, спричинених медикаментами, які депресивно впливають на діяльність ЦНС. Якщо існують покази, то слід застосувати антидотні препарати (наприклад налоксон у випадку передозування опіоїдів).

Проводиться оцінка зіниць (діаметр, симетричність та реакцію на світло), шкидке визначення стану притомності пацієнта в шкалі AVPU.

Визначається рівень глікемії за допомогою глюкометра; якщо він нижче 3 ммоль/л. необхідне в/в введення 50-60 мл. 5% розчину глюкози.

Пацієнт, який знаходиться в коматозному стані з порушенням дихання (западіння язика) переводиться в стабільне положення.

 

E – експозиція пацієнта (Exposure)

Для всестороннього обстеження хворого необхідний огляд всіх частин його тіла. Слід з повагою відноситись при цьому до його прав та приватності, при цьому намагаючись змінізувати втрату тепла.

Додаткова інформація

1.     необхідно зібрати детальний анамнез від хворого, у випадку коматозного стану – в його рідних, друзів або оточуючих.

2.     при можливості ознайомитися з документацією пацієнта, а саме: які ліки були прописані хворому, коли і як і скільки він їх приймав.

3.     проводиться перевірка значень життєвих параметрів пацієнта, а також їх зміни у часі.

4.     оцінюються результати лабораторних та інших обстежень

5.     вирішується  питання про  місце перебування пацієнта у стаціонарному відділенні (загальне відділення, інтенсивної терапії тощо).

6.     у звітній документації (карті виїзду) лікар бригади повинен чітко вказати результати власного обстеження і застосоване при цьому лікування з обов’язковою відміткою реакції хворого на його проведення.

 

Сучасні підходи до введення ліків бригадою ЕМД.

 

Відомо, що в більшості випадків при виявленні бригадою ЕМД пацїєнта , надто який знаходиться у важкому стані, своєчасна та кваліфікована медикаментозна підтримка може відігравати домінуючу роль у подашому покращенні його загального  стану, а нерідко, має доленосне значення. Впродовж багатьох років і по сьогодні  найпоширенішим шляхом надходження ліків є внутрішньовенний. Вміння фельдшера, особливо в екстремальних умовах , провести катетеризацію периферичної вени є однією з окрас  набору його технічних навичок. Звичайно, такими рисами має бути наділений і лікар, в тому числі  й теоретичною підготовкою та практичним досвідом  проведення катетеризації центральних вен: підключичної, яремної, стегнової.

 

Водночас, на сьогоднішній день існують декілька альтернативних методів введення ліків хворим (потерпілим), що  особливо актуально під час виконання СЛМР.

1.     Внутрішньокісткове введення набуло широкого приміненя на початку XXI століття. Частіше використовується у педіатричній практиці, особливо у новонароджених дітей та дітей грудного віку, а також при відсутності вираженої периферичної венозної сітки.Технічно простий і високоефективний засіб доставлення медикаментів до організму пацієнта здійснюється за допомогою «бонінєктора».  Ліки, введені у кістково-мозковий канал, досягають неохідної концентрації в плазмі, що й при їх  внутрушньовенній інєкції. Недоліком даної методики є недостатній обєм необхідної інфузійної терапії.Окрім того, дана методика дозволяє аспірувати кісковий мозок для дослідження газометрії венозної  крові, визначення рівня глюкози,  електролітів та концентрації гемоглобіну. У дорослих оптимальна локалізація   для доступу до кістково-мозкового каналу- проксимальний кінець великогомілкової кістки (2см нижче від  виростків  по передньо- середній поверхні) та дистальний кінець великогомілкової кістки  (2см виже від присереньої кісточки).  На жаль, на Україні цей спосіб використовується рідко, оскільки бонінєктор є одноразовим  а відтак дещо  дороговартністним засобом.