- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •1.1. Матриці
- •1.1.1. Матриці. Основні поняття. Види матриць
- •Види матриць
- •1.1.2. Дії над матрицями
- •1.2. Визначники
- •1.2.1. Визначники квадратних матриць. Визначники 2- го і 3- го порядку
- •1.3. Особливі і неособливі матриці
- •1.3.1. Особливі і не особливі матриці. Обернена матриця
- •1.2.2. Мінори й алгебраїчні доповнення
- •Властивості визначників
- •Доведення.
- •Алгоритм обчислення оберненої матриці
- •1.3.2. Ранг матриці. Властивості рангу
- •1.4. Елементарні перетворення матриці. Обчислення рангу матриці
- •1.4.1. Елементарні перетворення матриці. Обчислення рангу матриці
- •Обчислення рангу методом обведення
- •Правило обчислення рангу матриці
- •1.5. Системи лінійних рівнянь. Матричний метод розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь і формули Крамера
- •1.5.1. Системи лінійних рівнянь. Основні поняття і означення
- •1.5.2. Система лінійних рівнянь з змінними. Метод оберненої матриці і формули Крамера
- •Доведення.
- •1.6. Метод Гаусса
- •1.6.1. Метод Гаусса
- •1.7. Система лінійних рівнянь з невідомими. Умови сумісності і несумісності лінійних систем. Теорема Кронекера-Капеллі
- •1.7.1. Система лінійних рівнянь з невідомими. На які питання дає відповіді теорія лінійних рівнянь
- •1.7.2. Умови сумісності і несумісності лінійних систем. Теорема Кронекера-Капеллі
- •Доведення.
- •Перевага методу Гаусса в порівнянні з іншими методами:
- •1.8. Однорідні системи лінійних рівнянь. Теорема про наявність ненульового розв’язку
- •1.8.1. Однорідні системи лінійних рівнянь. Теорема про наявність ненульового розв’язку однорідної системи
- •Лінійне рівняння виду
- •1.8.2. Знаходження лінійно-незалежних розв’язків, через які виражається всі інші
- •Доведення.
- •Розв’язання.
- •1.8.3. Зв’язок між розв’язками однорідних і неоднорідних систем рівнянь
- •Доведення.
- •Доведення.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тести до розділу 1
- •Розділ 2. Елементи векторної алгебри
- •2.1. Вектори. Лінійні операції над векторами. Розклад вектора по ортонормованому базису
- •2.1.1. Скалярні і векторні величини. Лінійні операції над векторами: складання і віднімання векторів, множення вектора на число. Проекція вектора на вісь
- •Лінійні операції над векторами
- •Проекція вектора на вісь
- •Основні властивості проекцій векторів
- •2.1.2. Лінійна залежність і незалежність векторів, базис. Розкладання вектора по ортонормованому базису. Напрямні косинуси. Довжина вектора
- •Базис. Розкладання вектора по базису
- •2.2.1. Лінійні дії з векторами, заданими розкладом в ортонормованому базисі. Умови колінеарності векторів
- •2.2.2. Скалярний добуток векторів, його означення, фізичний зміст, властивості
- •Основні властивості скалярного добутку
- •Алгебраїчні властивості скалярного добутку
- •Доведення.
- •Геометричні властивості скалярного добутку
- •2.2.3. Скалярний добуток векторів в координатній формі. Умови перпендикулярності двох векторів. Кут між векторами
- •2.3. Векторний і мішаний добутки векторів
- •2.3.1. Векторний добуток векторів, його означення, механічний зміст, властивості
- •Основні властивості векторного добутку
- •2.3.2. Векторний добуток векторів в координатній формі
- •2.3.3. Мішаний добуток векторів, його геометричний зміст, властивості
- •Відповідь:
- •Властивості мішаного добутку векторів
- •2.3.4. Мішаний добуток векторів в координатній формі. Умова компланарності векторів
- •Питання для самоконтролю:
- •Тести до розділу 2
- •Розділ 3. Елементи аналітичної геометрії
- •3.1. Пряма лінія на площині
- •3.1.1. Поняття про рівняння лінії. Загальне рівняння прямої на площині і його дослідження
- •Загальне рівняння лінії
- •3.1.2. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння прямої, що проходить через дану точку в заданім напрямку. Жмуток прямих
- •3.1.3. Рівняння прямої, що проходить через дві точки. Рівняння прямої у відрізках
- •3 .1.4. Кут між двома прямими
- •3.1.5. Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих
- •3.1.6. Відстань від точки до прямої
- •3.2. Площина. Пряма в просторі. Взаємне розміщення прямої і площини в просторі
- •3.2.1. Рівняння площини у векторній формі. Нормальне рівняння площини. Загальне рівняння площини і його дослідження
- •3.2.2. Рівняння площини, що проходить через одну і три точки
- •3.2.3. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин
- •3.2.4. Параметричні рівняння прямої лінії в просторі. Канонічне рівняння прямої лінії в просторі. Рівняння прямої лінії в просторі, що проходить через дві задані точки
- •3.2.5. Кут між двома прямими в просторі. Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих у просторі
- •3.2.6. Точка перетину прямої і площині. Кут між прямою і площиною. Умова паралельності і перпендикулярності прямої і площини
- •3.3. Лінії другого порядку
- •3.3.1. Коло
- •Побудова еліпса по точках
- •Параметричні рівняння еліпса
- •3.3.3. Гіпербола
- •3.3.4. Парабола
- •Питання для самоконтролю:
- •Тести до розділу 3
Побудова еліпса по точках
П
обудуємо
два кола з центром на початку координат
і радіусами
і
,
рівними відповідно великій і малій
півосям еліпса. Проведемо з початку
координат промінь під кутом
до осі абсцис
(рис. 3.15). Нехай
й
точки його перетину з побудованими
колами.
– точка перетину прямих, проведених з
паралельно осі абсцис і з
паралельно осі ординат. Визначимо
геометричне місце точок
.
Точка
лежить на еліпсі з півосями
і
,
для якого осі координат є осями симетрії.
Тоді, координати точки
,
.
Оскільки
точка
лежить на прямій, що проходить через
точку
перпендикулярно осі
,
то точки
і
мають однакові абсциси, а оскільки точка
лежить на прямій, що проходить через
точку
перпендикулярно осі
,
то точки
і
мають однакові ординати, тому абсциса
точки
дорівнює
,
а ордината
.
Отже, точка
лежить на еліпсі
.
Провівши через точку різні промені, ми зазначеним шляхом побудуємо скільки завгодно точок еліпса.
Параметричні рівняння еліпса
У
багатьох задачах буває корисним
використання параметричних рівнянь
еліпса.
Нехай даний еліпс задається канонічним рівнянням
. (6)
Розглянемо коло
, (7)
яке переходить у даний еліпс в результаті стиску
,
. (8)
Нехай
– довільна точка даного еліпса (рис.
3.16),
– її прообраз на колі (7). Позначимо через
кут від додатного напрямку осі
до променя
.
Тоді
,
і, отже,
,
.
Рівняння
,
і є параметричними рівняннями еліпса.
Параметр називається ексцентричним кутом точки еліпса. Якщо задано точку еліпса, то для знаходження треба побудувати коло на більшій осі еліпса як на діаметрі і через точку провести пряму, паралельну малій осі еліпса. Точка перетинання цієї прямої з колом, що лежить по ту ж сторону від більшої осі еліпса, що і точка , є прообразом точки при рівномірному стиску (8); кут від осі до променя і є ексцентричним кутом , що відповідає узятій точці на еліпсі:
.
3.3.3. Гіпербола
Гіперболою – називається геометричне місце точок, різниця відстаней яких до 2-х даних точок, називаних фокусами, є величина стала (ця стала величина повинна бути додатною і менше відстані між фокусами) (рис. 3.17).
Позначимо цю сталу через , відстань між фокусами – . Нехай – довільна точка гіперболи.
За означенням гіперболи:
. (9)
Оскільки
,
то
,
або
.
Піднісши обидві частини останньої рівності до квадрату, одержимо
,
відкіля
.
Підведемо ще раз це рівняння до квадрату
;
;
;
.
Оскільки різниця 2-х сторін трикутника менше 3-ї його сторони, то .
Покладемо
. (10)
Тоді одержимо
,
і остаточно
. (11)
Відзначимо властивості лінії, визначеної рівнянням (11). Ця лінія симетрична щодо осей координат і відносно початку координат.
Оскільки
,
то для всіх точок кривої справедливо
,
і немає точок кривої в смузі
.
Крива складається, отже, з 2-х окремих
частин – гілок гіперболи, одна з яких
лежить в області
,
а інша – в області
(права і ліва гілки гіперболи).
Число називається як правило дійсною піввіссю гіперболи, число уявною піввіссю. Точки перетинання гіперболи з її віссю симетрії називаються вершинами гіперболи, точки і – її фокусами.
Відзначимо
ще одну особливість форми досліджуваної
лінії. Розглянемо разом з гіперболою
дві прямі:
.
Легко бачити, що в 1-й чверті (унаслідок
симетрії лінії досить розглядати 1-у
чверть) при одній і тій же абсцисі
ординати точок гіперболи менше ординат
відповідних точок прямої
.
Дійсно,
.
Разом з тим, оскільки
,
то
різниця
прагне до нуля при необмеженому зростанні
,
і тому точки гіперболи при необмеженому
збільшенні абсцис, як завгодно близько
підходять до відповідних точок прямої
.
Прямі
, (12)
до
яких як завгодно близько при
підходять точки гілок гіперболи,
називаються асимптотами гіперболи.
Легко бачити, що асимптоти гіперболи
направлені по діагоналях прямокутника
зі сторонами
і
,
симетрично щодо осей симетрії гіперболи.
Якщо уявна вісь гіперболи направлена по осі і має довжину , а дійсна вісь довжиною спрямована по осі , то рівняння гіперболи має вигляд (рис. 3.18):
. (13)
Ексцентриситетом гіперболи називається відношення відстані між фокусами до її дійсної осі:
. (14)
Для гіперболи, що обчислюється за формулою (13) ексцентриситет обчислюється так:
. (14')
Асимптоти гіперболи (13) обчислюються так само, як і в гіперболи (11) за формулами (12).
Гіперболи (11) і (13) називаються спряженими.
Гіпербола
називається рівносторонньою, якщо її
дійсна і уявна осі рівні, тобто
.
Найпростіше рівняння рівносторонньої
гіперболи має вигляд:
. (15)
. (16)
Асимптоти гіпербол (15) і (16) взаємно перпендикулярні.
