- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •1.1. Матриці
- •1.1.1. Матриці. Основні поняття. Види матриць
- •Види матриць
- •1.1.2. Дії над матрицями
- •1.2. Визначники
- •1.2.1. Визначники квадратних матриць. Визначники 2- го і 3- го порядку
- •1.3. Особливі і неособливі матриці
- •1.3.1. Особливі і не особливі матриці. Обернена матриця
- •1.2.2. Мінори й алгебраїчні доповнення
- •Властивості визначників
- •Доведення.
- •Алгоритм обчислення оберненої матриці
- •1.3.2. Ранг матриці. Властивості рангу
- •1.4. Елементарні перетворення матриці. Обчислення рангу матриці
- •1.4.1. Елементарні перетворення матриці. Обчислення рангу матриці
- •Обчислення рангу методом обведення
- •Правило обчислення рангу матриці
- •1.5. Системи лінійних рівнянь. Матричний метод розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь і формули Крамера
- •1.5.1. Системи лінійних рівнянь. Основні поняття і означення
- •1.5.2. Система лінійних рівнянь з змінними. Метод оберненої матриці і формули Крамера
- •Доведення.
- •1.6. Метод Гаусса
- •1.6.1. Метод Гаусса
- •1.7. Система лінійних рівнянь з невідомими. Умови сумісності і несумісності лінійних систем. Теорема Кронекера-Капеллі
- •1.7.1. Система лінійних рівнянь з невідомими. На які питання дає відповіді теорія лінійних рівнянь
- •1.7.2. Умови сумісності і несумісності лінійних систем. Теорема Кронекера-Капеллі
- •Доведення.
- •Перевага методу Гаусса в порівнянні з іншими методами:
- •1.8. Однорідні системи лінійних рівнянь. Теорема про наявність ненульового розв’язку
- •1.8.1. Однорідні системи лінійних рівнянь. Теорема про наявність ненульового розв’язку однорідної системи
- •Лінійне рівняння виду
- •1.8.2. Знаходження лінійно-незалежних розв’язків, через які виражається всі інші
- •Доведення.
- •Розв’язання.
- •1.8.3. Зв’язок між розв’язками однорідних і неоднорідних систем рівнянь
- •Доведення.
- •Доведення.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тести до розділу 1
- •Розділ 2. Елементи векторної алгебри
- •2.1. Вектори. Лінійні операції над векторами. Розклад вектора по ортонормованому базису
- •2.1.1. Скалярні і векторні величини. Лінійні операції над векторами: складання і віднімання векторів, множення вектора на число. Проекція вектора на вісь
- •Лінійні операції над векторами
- •Проекція вектора на вісь
- •Основні властивості проекцій векторів
- •2.1.2. Лінійна залежність і незалежність векторів, базис. Розкладання вектора по ортонормованому базису. Напрямні косинуси. Довжина вектора
- •Базис. Розкладання вектора по базису
- •2.2.1. Лінійні дії з векторами, заданими розкладом в ортонормованому базисі. Умови колінеарності векторів
- •2.2.2. Скалярний добуток векторів, його означення, фізичний зміст, властивості
- •Основні властивості скалярного добутку
- •Алгебраїчні властивості скалярного добутку
- •Доведення.
- •Геометричні властивості скалярного добутку
- •2.2.3. Скалярний добуток векторів в координатній формі. Умови перпендикулярності двох векторів. Кут між векторами
- •2.3. Векторний і мішаний добутки векторів
- •2.3.1. Векторний добуток векторів, його означення, механічний зміст, властивості
- •Основні властивості векторного добутку
- •2.3.2. Векторний добуток векторів в координатній формі
- •2.3.3. Мішаний добуток векторів, його геометричний зміст, властивості
- •Відповідь:
- •Властивості мішаного добутку векторів
- •2.3.4. Мішаний добуток векторів в координатній формі. Умова компланарності векторів
- •Питання для самоконтролю:
- •Тести до розділу 2
- •Розділ 3. Елементи аналітичної геометрії
- •3.1. Пряма лінія на площині
- •3.1.1. Поняття про рівняння лінії. Загальне рівняння прямої на площині і його дослідження
- •Загальне рівняння лінії
- •3.1.2. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Рівняння прямої, що проходить через дану точку в заданім напрямку. Жмуток прямих
- •3.1.3. Рівняння прямої, що проходить через дві точки. Рівняння прямої у відрізках
- •3 .1.4. Кут між двома прямими
- •3.1.5. Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих
- •3.1.6. Відстань від точки до прямої
- •3.2. Площина. Пряма в просторі. Взаємне розміщення прямої і площини в просторі
- •3.2.1. Рівняння площини у векторній формі. Нормальне рівняння площини. Загальне рівняння площини і його дослідження
- •3.2.2. Рівняння площини, що проходить через одну і три точки
- •3.2.3. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин
- •3.2.4. Параметричні рівняння прямої лінії в просторі. Канонічне рівняння прямої лінії в просторі. Рівняння прямої лінії в просторі, що проходить через дві задані точки
- •3.2.5. Кут між двома прямими в просторі. Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих у просторі
- •3.2.6. Точка перетину прямої і площині. Кут між прямою і площиною. Умова паралельності і перпендикулярності прямої і площини
- •3.3. Лінії другого порядку
- •3.3.1. Коло
- •Побудова еліпса по точках
- •Параметричні рівняння еліпса
- •3.3.3. Гіпербола
- •3.3.4. Парабола
- •Питання для самоконтролю:
- •Тести до розділу 3
Перевага методу Гаусса в порівнянні з іншими методами:
значно менш трудомісткий;
дозволяє однозначно встановити, сумісна чи ні система, а у випадку сумісності знайти її розв’язок (єдиний або нескінченна множина);
дає можливість знайти максимальне число лінійно незалежних розв’язків – ранг матриці системи.
Приклад. Методом Гаусса розв’язати систему:
Розв’язання. Перетворимо розширену матрицю системи (для зручності обчислень беремо як перший рядок коефіцієнти другого рівняння, у якому коефіцієнт при дорівнює ).
Таким
чином, ранг матриці системи
.
Залишаємо
в лівій частині змінні
,
котрі беремо за основні (визначник з
коефіцієнтів при них (базисний мінор)
відмінний від нуля, тобто
).
Інші неосновні змінні
,
переносимо в праві частини рівнянь. У
результаті одержуємо систему
Звідси
і
.
Задаючи
неосновним змінним довільні значення
,
знайдемо нескінченну множину розв’язків
системи (
;
;
;
).
Приклад. Знайти всі базисні розв’язки системи попереднього приклада.
Розв’язання. Ранг матриці системи , отже, одне з рівнянь системи, наприклад, третє можна відкинути.
Загальне
число груп основних змінних не більше
ніж
,
тому можливі наступні групи основних
змінних:
;
;
;
;
;
.
З’ясуємо, чи можуть змінні бути основними.
Оскільки
визначник матриці з коефіцієнтів при
цих змінних, тобто базисний мінор
,
то
можуть бути основними змінними. Міркуючи
аналогічно, знайдемо, що з усіх можливих
груп основних змінних тільки змінні
не можуть бути основними, тому що
.
Знайдемо
перший базисний розв’язок, взявши в
якості основних змінних
,
а в якості неосновних
.
Прирівнюючи неосновні змінні до нуля,
тобто
,
одержимо систему рівнянь у виді:
,
звідси
;
,
таким чином, перший базисний розв’язок
.
Аналогічно знаходяться й інші базисні розв’язки:
;
;
і
.
1.8. Однорідні системи лінійних рівнянь. Теорема про наявність ненульового розв’язку
1.8.1. Однорідні системи лінійних рівнянь. Теорема про наявність ненульового розв’язку однорідної системи
Лінійне рівняння виду
називається
однорідним,
якщо в ньому вільний член
дорівнює нулю. Відповідно до цього,
систему лінійних рівнянь ми назвемо
однорідною, якщо всі її вільні члени
дорівнюють нулю. Довільна система
лінійних рівнянь має таким чином, вид
(1)
Системи
лінійних однорідних рівнянь (1) є частковим
випадком розглянутих раніше лінійних
систем
.
Тому
для
них справедлива теорема Кронекера-Капеллі.
Розглядаючи
матрицю системи
і розширену матрицю
,
бачимо, що матриця
відрізняється від матриці
стовпцем вільних членів-нулів, що не
змінює рангу матриці. Отже,
,
тобто системи однорідних лінійних
рівнянь завжди сумісні. Всі однорідні
системи лінійних рівнянь мають по
крайній мірі нульовий або тривіальний
розв’язок
.
Для однорідних систем становить особливий інтерес питання про існування ненульових розв’язків.
Позначимо
ранг матриці системи (1) через
і
застосуємо до неї теорему про число
розв’язків. Якщо в системі
,
а її визначник відмінний від нуля, то
така система має тільки нульовий
розв’язок, як це випливає з теореми і
формул Крамера. Виходить, що ненульових
розв’язків у цьому випадку немає.
Ненульові розв’язки, можливі лише для
таких систем однорідних лінійних
рівнянь, у яких число рівнянь менше
числа змінних або при їхній рівності,
коли визначник системи дорівнює нулю.
Таким чином, має місце наступна основна теорема про однорідні системи.
Теорема.
Система лінійних однорідних рівнянь
має ненульовий розв’язок тоді і тільки
тоді, коли ранг її матриці коефіцієнтів
при змінних менше числа змінних, тобто
при
.
Позначимо
розв’язок системи (1)
у
виді рядка
.
Розв’язки системи лінійних однорідних рівнянь мають наступні властивості:
Якщо рядок – розв’язок системи (1), то і рядок
–
так само розв’язок цієї системи.Якщо рядки і
– розв’язки
системи (1), то при будь-яких
і
їхня лінійна комбінація
– так
само розв’язок
системи.
Переконатися в справедливості зазначених властивостей розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь можна безпосередньо підстановкою їх у рівняння системи.
Зі сформульованих властивостей випливає, що всяка лінійна комбінація розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь також є розв’язком цієї системи. Тому становить інтерес знайти такі лінійно незалежні розв’язки системи (1), через які лінійно виражалися б всі інші її розв’язки.
