6.3 Стадії та етапи проектування інформаційної системи на підприємствах.

Проектування ІС відповідає інформаційному процесу, в якому відбувається перетворення вхідної інформації про ОУ (ОП) на вихідну інформацію у вигляді проектних документів, виконаних згідно з державним стандартом, які мають проектні рішення або результати проектування по кожній стадії (етапу).

Проектування ІС охоплює такі стадії:

1) передпроектна стадія. Вона складається з кількох етапів:

• діагностичне обстеження об'єкта (збирання, аналіз інформації про ОУ);

• визначення структури ІС, вибір складу підсистеми і задач автоматизації;

• розроблення технічної документації, техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) та технічного завдання (ТЗ);

2. проектна стадія (технічне, робоче або техноробоче проектування). На цій стадії розробляють проектну документацію – технічний (ТП), робочий (РП) або техноробочий (ТРП) проекти;

3. стадію введення в експлуатацію (пробна і промислова експлуатація).

У цей період складають таку документацію:

• наказ на введення системи в експлуатацію;

• план-графік введення системи в експлуатацію;

• акти приймання системи у пробну (промислову) експлуатацію;

• протоколи узгоджень (розбіжностей).

Основними завданнями проектування ІС є скорочення трудомісткості, зниження вартості оброблення даних, підвищення якості та споживчих властивостей оброблюваної інформації.

Організація проектування і порядок розроблення документації визначаються загальногалузевими керівними методичними матеріалами (ЗКММ) щодо створення АСУ та державними стандартами.

6.4 Учасники процесу проектування

Проектування ІС здійснюється як спеціалістами підприємства (співробітниками ЮЦ, відділу автоматизованої системи управління підприємством (АСУП) та ін.), так і на договірних засадах спеціалістами сторонніх організацій (науково-дослідних та проектних інститутів, вищих навчальних закладів тощо).

Договором на створення ІС замовник доручає, а розробник приймає на себе виконання комплексу робіт на передпроектній, проектній стадіях і стадії введення в експлуатацію.

При цьому права, обов'язки замовника та розробника у процесі створення проекту ІС визначаються ЗКММ.

Замовник має право:

• укладати договори з розробником і постачальником КТЗ й у разі їх невиконання діяти в установленому порядку;

перевіряти передбачені договором хід та якість робіт зі створення системи, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність розробника;

• вимагати від розробника при розірванні договору подання звіту про виконану частину робіт;

• брати участь у роботі комісії зі здачі підсистеми ІС у пробну і промислову експлуатацію, а також у виробничих випробуваннях окремих елементів системи.

Замовник зобов'язаний:

• забезпечувати своєчасне фінансування робіт та контролювати правильність використання засобів, виділених на створення ІС;

• розробляти заходи щодо вдосконалення організації, виробництва, праці й управління, їх повну і своєчасну реалізацію;

• надавати обладнані приміщення для розміщення виконавців та зберігання документів (у разі необхідності);

• видавати завдання спеціалізованим проектним організаціям на проектування, спорудження і реконструкцію будівель (приміщень) ІС, розміщення та монтаж її КТЗ;

• забезпечувати придбання, збереження, монтаж, наладку і введення в експлуатацію КТЗ;

• у разі необхідності включати в план капітального будівництва й укладати договори з підрядними будівельними та монтажно-налагоджувальними організаціями на будівництво ІОЦ, ліній зв'язку з іншими об'єктами ІС, що виконуються підрядним способом;

• забезпечувати в установлені терміни виконання будівельно-монтажних робіт, які здійснюються господарським способом або із залученням спеціалізованих організацій;

• виконувати у встановлені терміни заходи, пов'язані з підготовкою об'єкта до впровадження ІС;

• дотримуватися вимог технічної документації, чинних норм і правил промислової експлуатації ІС.

Роботу зі створення ІС очолює директор підприємства або його заступник (головний інженер, головний економіст). Основним виконавчим органом є спеціалізований підрозділ (відділ АСУП, ІОЦ).

Відповідно до ЗКММ, розробник має право:

• укладати господарські договори із замовником та організаціями-співвиконавцями й у разі їх невиконання діяти згідно з чинним законодавством та умовами договорів;

• самостійно залучати до робіт зі створення ІС спеціалізовані організації з повідомленням про це замовника;

• представляти інтереси організації-співвиконавця у переговорах із замовником, що стосуються розроблення ІС;

• брати участь у роботі виробничих нарад із питань створення ІС на стадіях проектування і впровадження;

• вибирати засоби та методи виконання власних робіт на всіх стадіях розроблення ІС;

• контролювати виконання зобов'язань замовника, про які була домовленість у контракті на створення ІС, регламентованих ЗКММ, а також погоджених документами, не втручаючись в його адміністративно-господарську діяльність.

Розробник зобов'язаний:

• розробити проект ІС, техніко-автоматичні показники кошторисної вартості, терміни розроблення якого мають відповідати затвердженим ТЕО та ТЗ;

• застосовувати технічні рішення, що найповніше відображають передовий вітчизняний і зарубіжний досвід у створенні ІС;

• застосовувати ефективні технологічні процеси оброблення даних, високопродуктивні технічні засоби, ефективні методи автоматизації управління виробництвом, обґрунтовано вибирати типові проектні рішення (ТПР), пакети прикладних програм (ППП) та інші засоби автоматизації, якісно узгоджувати їх з умовами ОП;

• забезпечувати надійність розроблених пристроїв, їхню безпеку в експлуатації, вибухо- та пожежобезпеку;

• дотримуватися вимог чинних інструкцій, стандартів та інших нормативних актів;

• забезпечувати відповідність РП рішенням, прийнятим і затвердженим у ТП;

• своєчасно розробляти і видавати замовнику технічну документацію;

• забезпечувати якісне та своєчасне виконання робіт організаціями-співвиконавцями, що залучаються;

• дотримуватися кошторисної вартості розроблення згідно з чинними нормативами.

Науково-методичне керівництво створенням проекту ІС здійснює головний конструктор проекту (головний інженер, керівник теми). Він відповідає за якість і терміни виконання робіт зі створення ІС розробником. Його функції, права й обов'язки визначаються положеннями та інструкціями.

Зміст і обсяги робіт загалом і на окремих етапах визначаються вимогами на виконання науково-дослідних (НДР) та проектно-конструкторських (ПКР) робіт, їх програмою, календарним планом, кошторисним розрахунком (калькуляцією), які додаються до договору.

Документи мають бути погоджені обома сторонами. Проектування ІС ґрунтується на інформаційній технології (IT) — застосуванні баз даних, що дає змогу визначити коло спеціалістів - учасників проектування (проектувальники-постачальники задач, системні аналітики та програмісти, прикладні програмісти, обслуговуючий персонал, керівники системи управління, працівники апарату управління). їх діяльність має чітко координуватися і спрямовуватися на завершення всіх робіт установлені терміни. Ці функції здійснює адміністратор БД або адміністративна група.

Учасники процесу проектування безумовно мають різний рівень компетенції.

Проектувальники-постачальники задач добре розуміють економічну сутність задачі, її інформаційне забезпечення, порядок побудови економіко-математичної моделі й алгоритм її розв'язання.

Системні аналітики повинні гарантувати, що потреби в інформації задовольнятимуться тільки після ретельного дослідження процесу прийняття рішення. Інформація повинна надходити тільки з тієї причини, що вона достойна. Тому системному аналітику необхідно знати інформаційні потреби управлінського персоналу.

Системні програмісти повинні займатися організацією системи загалом, установлювати й обґрунтовувати послідовність проектування окремих підсистем, задач; координувати та контролювати хід проектування системи; усунувши дублювання і надмірність інформації тощо.

Обслуговуючий персонал зобов'язаний обслуговувати технічні засоби та системи у процесі їх створення, впровадження і функціонування.

Прикладні програмісти зобов'язані реалізовувати економіко-математичну модель у вигляді алгоритму та програми.

Керівники системи управління (випадкові користувачі) повинні знати потенційні можливості системи, їм має бути гарантовано ефективне використання цих можливостей; вони повинні вміти використовувати систему у процесі прийняття рішень, а для організації їхньої роботи необхідна спрощена непроцедурна мова. Тому їх необхідно залучати до процесу проектування системи. Вони можуть підказати, яка інформація потрібна для прийняття управлінських рішень.

Працівники апарату управління (більш компетентні користувачі) повинні мати доступ до інформації, використовуючи розвинену непроцедурну мову, орієнтовану на роботу відеотермінала. Володіючи мовою системи, вони можуть зробити запит на всю доступну інформацію інших підрозділів або підсистем, що може спричинити небажані конфліктні ситуації між підрозділами та ін. Управлінському персоналу часто надається більше інформації, ніж треба (чим більше, тим краще). Тому у процесі проектування системи дані необхідно перевіряти на релевантність і концентрувати їх згідно з потребами. Наприклад, давати контрольні підсумки, а не детальні дані, тобто здійснювати управління за зведеними даними.

Працівники апарату управління можуть створювати та вести невеликі інформаційні масиви. Отже, під час створення ІС їх треба залучати до проектування, запобігаючи багатьом труднощам під час розроблення системи.