8.3 Розвиток методів планування

Спочатку використовувалися досить прості засоби і методи планування, зокрема лінійні діаграми. Іншими додатковими до лінійної діаграми засобами, що використовувалися для УП є: таблиці трудових витрат, таблиці витрат ресурсів, в яких вказані терміни підготовки робочої документації, початок експлуатації, терміни по інших етапах і ресурси, необхідні для їх здійснення; таблиці обладнання, що містять дані про типи обладнання, терміни постачання; фінансові таблиці, що відображають прибутки і витрати.

У 50-х роках минулого століття, коли почали розвиватися комп’ютерні засоби, виникло сіткове планування. Його методи мають таку відому міжнародну назву та абревіатуру, як метод критичного шляху — СРМ (Сritical Path Method, метод оцінки й огляду програми — РЕRT (Рrogramme Evaluation and Review Technique), метод аналізу і графічної оцінки – GERT (Graphical Evaluation and Review Technique) У вітчизняній практиці ці методи мають назву «сіткові графіки». Зараз вони застосовуються дуже широко, особливо у великих і складних проектах, за допомогою обчислювальної техніки і програмного забезпечення.

Метод критичного шляху СРМ краще використовувати тоді, коли операції проекту мають певну тривалість.Загальна умова - для реалізації події повинні бути завершені усі попередні операції, метод дає найпростіше уявлення про операції, що паралельно виконуються, а якщо оцінки тривалості робіт носять ймовірносний характер - більш ефективний метод PERT.

Метод РЕRT має перевагу тоді, коли досягнення цілей проекту пов'язане з фактором невизначеності. Для кожної операції визначається три оцінки (оптимальна, песимістична, найбільш вірогідна). Дані оцінки дозволяють керівництву проекту точно знати, що необхідно в даний момент зробити, хто це повинен робити, а також імовірність виконання конкретних операцій.

Метод аналізу і графічної оцінки – GERT - доцільно застосовувати у випадку, коли для завершення планування не обов'язкове виконання всіх операцій. Він дає оцінки імовірності реалізації подій, на основі даних, визначених за допомогою моделювання ситуацій.

8.4 Сітьові моделі планування проектів

Сіткове планування полягає у створенні логічних діаграм послідовності виконання проектних робіт — сіткових графіків — і визначенні тривалості цих робіт та проекту в цілому з метою подальшого контролю.

Застосування сіткового планування допомагає відповісти на такі запитання:

1. Скільки часу потрібно на виконання усього проекту?

2. У який час мають розпочинатися та закінчуватися окремі роботи?

3. Які роботи є «критичними» і повинні виконуватися точно за графіком, аби не зірвати строки виконання проекту у цілому?

4. На який термін можна відкласти виконання «некритичних» робіт, щоб це не вплинуло на строки виконання проекту?

Сіткове планування полягає передусім у побудові сіткового графіка та обчисленні його параметрів.

Сітковий графік — це графічне подання робіт проекту, яке відбиває їх послідовність та взаємозв’язок.

Для його побудови потрібно мати таку інформацію: список робіт; логічні зв’язки між ними.

Робота (операція) може бути визначена як дія, необхідна для реалізації проекту. B сіткових графіках роботи здебільшого мають свій номер або код, який присвоюється їм при складанні WBS і наводиться у CTR-словнику (див.5.3).

Логічні зв’язки. До побудови сіткової діаграми потрібно визначити зв’язки між роботами, які можуть бути двох типів:

• послідовні, коли одна робота виконується після другої;

• паралельні, коли декілька робіт можуть виконуватися водночас.

Сіткові графіки будуються зліва направо графічним зображенням проектних робіт та означенням логічних зв’язків між ними. Залежно від способу зображення їх розрізняють два види сіткових графіків:

• стрілчасті;

• графіки передування.

Першими у сітковому плануванні почали застосовувати саме стрілчасті графіки. Для них характерним є зображення роботи у вигляді стрілки (звідси й пішла назва цього графіка), а логічні зв’язки між роботами встановлюються так званими подіями, які зображаються у вигляді кіл, що свідчать про початок і закінчення тієї чи іншої роботи.

Наприклад, якщо ми виконуємо п’ять робіт — А, В, С, D і E, причому проект починається з незалежних паралельних робіт A і В, робота С здійснюється після A, D йде за В, а E — після С і D, то стрілчастий графік матиме вигляд:

Рис. 8.1. Стрілчастий графік

Як бачимо з рисунка 8.1, подія 1 свідчить про те, що розпочалися роботи А і В, тобто вони є паралельними, подія 2 свідчить, що робота А закінчилася, а робота С розпочалася, тобто робота С виконується послідовно після роботи А, і так далі.

Графіки передування отримали свій розвиток із широким застосуванням програмного забезпечення і сьогодні потіснили стрілчасті графіки. В них, на відміну від попередніх, роботи подано у вигляді прямокутників, а стрілками позначаються логічні зв’язки. Для наведеного вище прикладу графік передування матиме такий вигляд (рис. 8.2):

Рис. 8.2. Графік передування

Ці обидва види графіків використовуються у сучасному програмному забезпеченні. Спостерігається тенденція або наявность в певній програмі можливості будувати обидва види сіткових графіків і за необхідності здійснювати трансформацію графіка передування в стрілчастий чи навпаки, або ж у деяких програмах використовуються тільки графіки передування.

Для полегшення сприйняття інформації про логічні зв’язки між роботами її подають зазвичай у вигляді таблиці (див. наведений далі приклад у табл.8.2).

Тривалість роботи — це час від її початку до закінчення. Залежно від типу проекту тривалість може визначатися у годинах, змінах, днях, тижнях, місяцях.

Kaлeндap pобіт — дoкyмeнт, який пoкaзує кaлeндapні дати почaтку і завершення pобіт виходячи з режиму роботи проектної команди, вихідних та святкових днів.

З огляду на це (якщо відомі терміни початку виконання проекту) мoжeмо скласти таку тaблицю:

Таблиця 8.1 Календар проектних робіт

Код pобoти	Зміст роботи (назва)	Тривалість	Kaлeндap pобіт
…	…	…	…