- •Глава 1. Теорії оподаткування у світовій економічній науці Ключові поняття
- •1.2. Податки в кейнсіанській теорії
- •1.3. Неокласичні концепції оподаткування
- •1.4. Теорії оподаткування в сучасній економічній науці
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 2. Особливості оподаткування у світовій економіці. Ключові поняття
- •2.1. Загальні риси і специфіка оподаткування в різних країнах світу
- •2.1.1. Гармонізація податкових систем у світовій економіці
- •2.1.2. Оподаткування в промислово развинутих країнах
- •2.1.3. Податки в транзитивних економічних системах
- •2.2. Податки в міжнародній торгівлі
- •2.2.1. Державне регулювання міжднародноїторгівлі
- •2.2.2.Міждержавне регулювання міжнародної торгівлі
- •2.2.3.Податкова політика в зовнішній торгівлі країн з транзитивною економікою
- •2.3. Оподаткування іноземних інвестицій
- •2.3.1. Сучасний ринок іноземних інвестицій: основні тенденції оподаткування
- •2.3.2. Проблеми оподаткування і завдання залучення іноземних інвестицій у країнах з трансформаційною економікою
- •2.3.3. Податковий режим у вільних (спеціальних) економічних зонах
- •2.4. Міжнародне подвійне оподаткування і шляхи його врегулювання
- •Глава 3. Офшорні центри в системі міжнародного оподаткування Ключові поняття
- •3.1. Суть і основні риси офшорних центрів
- •3.2. Класифікація офшорних центрів
- •3.3. Характеристика типових офшорных центрів
- •3.3.1. Офшорні юрисдикції у межах Європи
- •3.3.2. Офшорні юрисдикції за межами Європи
- •3.4. Юрисдикції з помірним оподаткуванням і нетипові офшорні центри
- •Глава 4. Офшорні центри: до мінімізації податкових витрат Ключові поняття
- •4.1. Втеча від податків та ухилення від них
- •4.2. Запобігання втечі й ухиленню від податків
- •Глава 5. Способи використання офшорних центрів Ключові поняття
- •5.1. Трансферт прибутку за допомогою заниження чи завищення цін
- •5.2. Ротаційна компанія як специфічний вид використання офшорних центрів
- •5.2.1. Суть і призначення ротаційної компанії
- •5.2.2. Правила заснування ротаційної компанії
- •5.3. Зміна місця проживання
- •Глава 6. Офшорні центри і проблема подвійного оподаткування Ключові поняття
- •6.1. Договори про уникнення подвійного оподаткування як інструмент мінімізації податків
- •6.2. "Шопінг" податкових угод (tax treaty shopping)
- •6.3. Основні методи, які обмежують операщі через офшорні центри
- •6.3.1. Заходи, прийняті в міжнародному масштабі
- •6.3.2. Внутрішньодержавне антиофшорне регулювання
- •Глава 7 Поняття «брудні гроши». Відмивання «брудних» грошей як процес
- •7.2. Обсяги і масштаби відмивання "брудних" грошей
- •7.3. Організація процедури відмивання "брудних" грошей
- •7.3.1. Стадії процесу відмивання "брудних" грошей
- •7.3.2. Способи відмивання "брудних" грошей
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 8. Розпізнавання операцій, пов'язаних з відмиванням «брудних» грошей Ключові поняття
- •8.1. Збір і накопичення інформації
- •8.2. Оброблення даних
- •Моніторинг
- •8.3.Завершення розпізнавання
- •Глава 9 Основні шляхи і методи протидії відмиванню "брудних" грошей
- •9.2. Проблема кримінальної відповідальності за відмивання „брудних" грошей у законодавствах іноземних країн
- •9.3. Практичні заходи, які здійснюються у міжнародному масштабі
- •9.4. Функції! діяльність фатф
- •9.5. Роль Ради Європи в боротьбі з відмиванням „брудних" грошей
- •9.6. Проблеми боротьби з організованою злочинністю і відмиванням "брудних" грошей в офшорних центрах
- •9.7. Відмивання "брудних" грошей у країнах Центральної Східної Європи
3.2. Класифікація офшорних центрів
Існує безліч критеріїв класифікації офшорних центри*. В основу головних критеріїв, які використовують представники діло-
166
167
Міжнародне оподаткування
вого світу при виборі таких центрів з метою мінімізації податкових зобов'язань, ставиться підсумований обсяг і характер привілеїв, пропонованих клієнтам.
При такому підході офшорні центри зазвичай поділяють на два основні типи [50, с 61].
Перший — це власне офшорні території, офіційно визнані у світі, і юрисдикції, які відносяться до "податкових гаваней". Це переважно країни з невеликою кількістю населення і малою земельною площею. За термінологією, прийнятою в ООН, вони називаються міні-державами. Для них характерна відсутність податку на прибуток для іноземних "пільгових" компаній. Але ця перевага значною мірою знецінюється в очах клієнтів таким серйозним недоліком, як відсутність податкових угод з іншими державами і особливо договорів про уникнення подвійного оподаткування. До цього типу юрисдикцій відноситься велика кількість офшорних центрів світу, наприклад, острів Мен, Ґібралтар, Панама, Багамські Острови, Теркс, Кайкос та ін.
До другого типу відносять юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими офшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках внесені до "чорних списків" податкових гаваней. Тут найчастіше стягується "помірний" (а часом і досить значний) податок на прибуток Але такий "недолік" (з погляду бажаючих мінімізувати свої податкові зобов'язання) цілком компенсується тим, що такі юрисдикції пов'язані численними податковими угодами з інпшми державами. Крім того, тут надаються значні пільги для компаній певного виду діяльності, насамперед холдингових, фінансових, ліцензійних. Як буде показано в розділі 3, такі компанії використовуються як проміжні пункти для міждержавного переказу доходів і капіталів. При цьому як кінцевий пункт такого переведення виступають офшорні компанії, зареєстровані в загальновідомих податкових гаванях.
Зонами "помірного" оподаткування звичайно вважають цілком "респектабельні" держави Західної Європи — Швейцарію, Нідерланди, Австрію, Ірландію, Бельгію.
Існує і ряд "комбінованих" юрисдикцій, у яких поєднуються ознаки двох згаданих типів. До них можна віднести такі "оптимальні" юрисдикції, як Кіпр та Ірландію.
Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри
Проте не всі офшорні центри першого типу "відлучені" цілком від можливості укладення податкових угод. Деякі з них мають договори про запобігання подвійного оподаткування з окремими країнами (до таких офшорних юрисдикцій відносяться Мадейра, ті з Антільських островів, що належать Нідерландам, Маврикій, британські Віргінські острови). Усе це створює ще одну зручну "лазівку" для приховування від податків доходів і капіталу.
Якщо ж розглядати офшорні центри тільки з погляду ситуації фіскальної, тобто з боку специфіки різноманітних вигод і переваг для різних категорій платників податків, то такі центри поділяються на кілька груп.
Це країни і території :
які не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра чи Багамські Острови);
які обкладають податками тільки прибуток, одержаний у даній країні, але звільняють від податків доходи, які надходять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг);
у яких одержуваний там прибуток не обкладається податком, зате обкладається прибуток, одержаний з-за кордону (Монако);
де обкладається податком прибуток, одержаний за кордоном, однак податкові ставки дуже низькі — нижче ніж 1% (острови Ґернсі чи Джерсі, Шарк);
які оподатковують накопичені багатства (матеріальні цінності), а не поточний прибуток (Уругвай);
у яких дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб. їхні доходи цілком звільнені від податків або окремі види доходів користуються податковими привілеями. У Європі такими центрами є Андорра, Ірландія, Монако, Кампьоне де Італія, за межами Європи — Багамські, Бермудські, острови Кайман, Французька Полінезія чи острови Святого Варфоломія.
Крім того, офшорні центри групуються за географічною ознакою. При характеристиці окремих центрів ми будемо дотриму-
168
169
Міжнародне оподаткування
ватись розподілу їх на два основних типи, уже розглянуті вище — на безподаткові території і юрисдикції з "помірними" умовами оподаткування.
