2.1.2. Оподаткування в промислово развинутих країнах

Оподаткування промислово розвинутих країн світу пройш­ло тривалий і складний шлях. Податки зі знаряддя фіскальної політики, яка прагнула до наповнення скарбниці, всюди перетво­рилися на ефективний інструмент регулювання ринкової еко­номіки. Уже з початку XX ст. податки (які виступали у вигляді ннесків на соціальне страхування) стали серйозно коректувати дію ринкового механізму, забезпечуючи більш справедливий, з погляду трудящих, розподіл національного доходу.

Після другої світової війни ця тенденція ще більше підсили­лася. Тоді ж оподаткування прийняло на себе функції антикризо-вої політики. Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років подат­ки взяли на себе ще одну важливу місію: з їх допомогою держава и ряді країн стала заохочувати мале і середнє підприємництво, за­хищати вітчизняного підприємця, підтримувати й оберігати чесну конкуренцію, заохочувати технічний прогрес і охорону природи.

Загальну тенденцію у формуванні системи оподаткування в промислово розвинутих країнах можна виразити приблизно так: раціональному оподаткуванню потрібно уникати методів і форм, икі заважають накопиченню багатства всіма учасниками відтворю-ітльного процесу. Зрозуміло, у кожній окремій країні ця система формується під впливом специфічних, конкретно-історичних умов (економіко-географічних, політичних, релігійних), які визна-

41

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

чають її довгостроковий розвиток. Тому податкові системи різних країн, навіть у рамках західно-європейського регіону, розрізня­ються між собою, хоча прискорений розвиток інтеграційних про­цесів сприяв деякому зближенню податкового законодавства в країнах Європейського співтовариства. У цих країнах склалася ба­гаторівнева система стягнення податків. У країнах з федеративним устроєм вона трирівнева, а в державах з унітарним устроєм — дворівнева. Податки тут поділяються на загальнодержавні і місцеві. У федеративних державах до них додаються регіональні податки окремих земель, областей, автономних утворень.

Одна з найбільш стабільних податкових систем, які склали­ся і функціонують без значних змін з XIX ст., діє у Великій Бри­танії. Тут вона двоступінчаста і складається з загальнодержавних і місцевих податків. Важливе місце в загальнодержавному оподат­куванні займає прибутковий податок з населення, який прино­сить у бюджет дві третини всіх податкових надходжень. Цей пода­ток платять тільки фізичні особи, тоді як юридичні особи, напри­клад, корпорації, платять податок на прибуток. Прибутковий по­даток дуже диференційований у залежності від величини доходу громадян. При його встановленні враховують сімейне, матеріаль­не становище (наприклад, стан здоров'я) платника податків і з урахуванням всіх обставин застосовуються пільги і знижки. При сплаті цього податку діють три основні ставки: 20%, 25% і для найбагатших — 40% доходу.

Прибуток підприємств обкладається податком у 33%, при­чому останнім часом він значно знижений (10 років тому його ставка була 52%).

Ще одним джерелом поповнення скарбниці є податок на спадщину. Невелике майно (до 150 тисяч фунтів стерлінгів) не обкладається зовсім, а з більш дорогої спадщини стягується пода­ток за ставкою 40%. В окрему статтю виділені внески на потреби соціального страхування. Вони диференційовані залежно від ве­личини заробітку чи доходу і коливаються в межах 2 — 9%.

Серед непрямих податків Великої Британії основним є по­даток на додану вартість. За сумою надходжень до бюджету (17% від усіх податкових зборів) він посідає друге місце після прибут­кового податку. Базою оподаткування є вартість, додана в процесі

виробництва і наступного продажу до вартості закуплених сиро­вини і матеріалів. Вона становить за величиною різницю між ви­торгом за реалізовані товари і вартістю закупівель у постачаль­ників. Ставка податку — 17,5%. До інших важливих непрямих по­датків належить акциз. Акцизами обкладаються спиртні і тютю­нові вироби, пальне, автомобілі. Ставка акцизного збору коли­вається в межах 10—30% від ціни товару.

Місцевими податками в Англії обкладається нерухоме май­но, включаючи землю. Ці податки встановлюються владою, вони значно відрізняються за величиною в різних регіонах країни.

Сучасна податкова система Франції за своєю загальною спрямованістю аналогічна англійській. У ній також основний по­датковий тягар лягає на споживання, а не на виробництво. Голо­вним джерелом бюджетних надходжень є непрямий податок — по­даток на додану вартість. Франція стала першою країною, яка вве­ла цей податок ще у 1954 році. Він дає бюджету 41,4% від усіх по­даткових надходжень. Ставки податку на додану вартість (ПДВ) у цій країні диференційовані за товарними групами: при основній ставці 18,6%, на товари і послуги першої необхідності вона не пе­ревищує 5,5%. Найвища ставка — 22%, вона застосовується до ав­томобілів, парфумерії, предметів розкоші. Зниженою ставкою (7%) обкладаються товари культурного побуту. Від ПДВ звільне­на медицина й освіта, а також приватна викладацька діяльність, лікувальна практика і духовна творчість (література, мистецтво). 11ДВ у Франції доповнений акцизами на алкогольні напої і тютю­нові вироби, деякі види автомобілів і літальні апарати.

Найважливішим із прямих податків у Франції є прибутко­вий податок з фізичних осіб. Його питома вага в бюджеті країни - понад 18%. Прибутковим податком обкладаються і юридичні особи — підприємства, корпорації, об'єктом обкладання тут вис­тупає чистий прибуток. Загальна ставка податку — 34%, а на при­буток від землеробства і від доходів на цінні папери податкова ставка коливається від 10% до 24%. Варто звернути увагу, що частка податків на прибуток у загальній сумі податкових надход­жень у бюджет не перевищує 10%. Це переконливе свідчення то­го, як активно французька влада захищає вітчизняного виробни­ка. Аналогічним прагненням пронизана чинність закону, який

42

43

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

звільнив від ПДВ усі товари, вироблені французькими підприємствами на експорт. Дуже низькі податкові ставки і на продукцію сільського господарства.

Податкова система Німеччини орієнтована на ті самі ос­новні принципи, що й податкові системи згаданих європейських країн: раціональний розподіл податкового тягаря між вироб­ництвом і споживанням, соціальна справедливість, захист вітчиз­няного підприємця. Федеративний устрій країни зобов'язує уряд розподіляти основні податкові надходження до бюджету на пари­тетних засадах: приблизно половина отриманих засобів від при­буткового податку, від податку на прибуток направляється до фе­дерального бюджету, інша половина — до бюджету тієї землі, де зібрані ці податки. Оскільки промисловий потенціал різних зе­мель за своєю величиною значно диференційований, то й величи­на бюджету "багатих" земель набагато перевершує розміри бюд­жету "бідних" земель. Оскільки через механізм федерального бю­джету виробляється так зване горизонтальне вирівнювання до­ходів, індустріально розвинуті землі (наприклад, Баварія, Баден-Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія) дотують фінансовими ресурсами бідніші землі (Саксонію, Шлезвіг-Голштейн). Після возз'єднання Німеччини, з 1990 р., на відновлення народного гос­подарства колишньої НДР із федерального бюджету витрачено понад 500 мільярдів марок.

Німеччина — типова країна з трирівневою системою оподат­кування. Податкові надходження розподіляються між трьома суб'єктами: федеральною владою, урядами земель і місцевою вла­дою (громадами). Найбільшим джерелом поповнення скарбниці є прибутковий податок з фізичних осіб. Його ставка коливається в межах 19 — 53%, стягування диференційоване. При визначенні податку на заробітну плату існує 6 податкових класів, які врахо­вують різноманітні життєві і майнові обставини людини. Соціальні відрахування з фонду заробітної плати складають 6,8%, їхня сума рівномірно розподіляється між підприємцем і працівни­ком. Другим за значимістю прямим податком є корпораційний податок на прибуток. Він стягується за двома ставками: на прибу­ток, який перерозподіляється, — 50%, на прибуток, який роз­поділяється у вигляді дивідендів ,— 36%. Великі податкові пільги

надаються при прискореній амортизації. У сільському госпо­дарстві закон дозволяє в перший же рік списати у фонд аморти­зації до 50% устаткування, а в перші три роки — 80%. Так держа­ва заохочує технічне переоснащення виробництва.

Податок на прибуток за величиною надходжень до бюджету поступається основному непрямому податку — податку на додану вартість. ПДВ у Німеччині приносить скарбниці 28% податкових надходжень. Загальна ставка податку —15%. Основні продовольчі товари і продукція культурно-освітнього призначення, як і у Франції, обкладаються за зменшеною ставкою.

Непрямі податки доповнюються акцизами. Ними обклада­ються ті самі товари, що й в Англії і Франції. Надходження від ак­цизів (крім акцизу на пиво) направляються до федерального бюд­жету.

Місцеві бюджети підживлюються промисловим податком (ним обкладаються підприємства і фізичні особи, які займаються промисловою і торговельною діяльністю), земельним податком і податком на власність. У цілому еволюція оподаткування в Німеччині відбувається в руслі тих тенденцій, які спостерігають­ся в Західній Європі: зменшення податкового тиску на прибуток, розширення спектра податкових пільг, спрямованих на заохочен­ня технологічного прогресу, на розвиток підприємництва взагалі і дрібного підприємництва особливо. Як і в сусідніх країнах (Франції й Англії), тут на початку 90-х років були проведені по­даткові реформи, які внесли істотні зміни в практику прямого оподаткування, надали значного полегшення вітчизняному ви­робнику.

До розвинутих податкових систем, які успішно виконують фіскальну і регулюючу функцію, належить податкова система США. Вона формувалася протягом двох століть і виступає сьо­годні як ефективний інструмент регулювання економіки. У США також діє триступінчаста податкова система, при цьому 70% над­ходжень припадає на федеральний бюджет. Водночас абсолютна величина і частка місцевих податків, а також податків окремих штатів залишаються високими. За їх рахунок (від 70% до 90%) фінансується утримання охорони здоров'я, освіти, соціального за­безпечення, місцевої поліції.

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

Як і в Німеччині, у США найбільші доходи скарбниці при­носить прибутковий податок з населення. Податок цей носить прогресивний характер: його ставки зростають в залежності від величини доходу. До 1986 р. ставки прибуткового податку були диференційовані, вони були розбиті на 14 нормативів від 11% до 50%. З 1988 р. цей податок стягується за 5 ставками — 11,15,28,35 і 38,5%. Збільшено максимальні розміри неоподаткованого дохо­ду та скорочені максимальні ставки оподаткування. Спрощено си­стему податків у цілому і зменшено кількість податкових пільг.

Другими за значенням для федерального бюджету є відра­хування у фонди соціального страхування. Внески також носять обов'язковий характер і поділяються порівну між працівником і роботодавцем, причому розмір цих внесків має тенденцію до зро­стання. Так, у 1980 р. він становив 12,3% від фонду заробітної пла­ти (тобто по 6,15% від кожної зі сторін), у 1988 р. — 15,02%, у 90-х роках — 15,3%.

Третім за величиною надходжень у бюджет виступає пода­ток на прибуток корпорацій. Тут також спостерігається тенденція до зниження податкових ставок. До 1986 р. її загальний розмір був 46%, у 1987 р. — 40%, а тепер — 34%. При цьому за перші 50 тис. дол прибутку варто платити 15%, за наступні 250 тис — 25%, і тільки за більш високі суми прибутку податок досягає 34%. Така диференціація серйозно заохочує розвиток малого бізнесу і роз­ширює податкову базу країни. Як і в ряді інших країн, у США ши­роко застосовуються прискорені норми амортизації, які дозволя­ють через механізм податкових пільг заохочувати науково-технічний прогрес.

На відміну від інших держав, федеральні акцизні збори не займають значного місця в бюджеті США, тому що основну час­тину цього податку стягує місцева влада штатів.

Істотне значення в доходах федерального бюджету має по­даток на спадщину. Його ставка коливається від 18% до 50%. Не­оподаткований мінімум становить 10 тис дол.

Широкими повноваженнями в галузі оподаткування во­лодіють місцева влада і влада штатів. Прибутковий податок з на­селення (крім федерального) введено владою 44 штатів. До бюд­жетів штатів, крім прибуткового, стягуються свої власні податки

на прибуток з корпорацій, з продажів і податок на ділову ак­тивність. Великим джерелом поповнення місцевих (муніципаль­них) бюджетів є податок на майно. У Нью-Йорку, наприклад, він забезпечує 40% доходної частини бюджету.

Разом з тим, незважаючи на значні надходження від різних податків — прямих і непрямих, місцеві бюджети, особливо вели­ких міст, не обходяться без субсидій, субвенцій і дотацій з феде­рального бюджету. В цілому ж історично сформована в США три­ступінчаста податкова система впливає благотворно на раціональне розміщення в країні промислових об'єктів, на підви­щення ділової активності в менш розвинутих регіонах. Податкова політика, яка проводилася із середини 80-х років, на думку ряду фахівців, позитивно вплинула на господарський розвиток країни, особливо в галузі малого бізнесу, і сприяла зменшенню безробіття і зростанню добробуту населення.

Отже, система оподаткування в промислово розвинутих країнах, яка існує в даний час, сформувалася після закінчення другої світової війни. Процес її формування розтягнувся під впливом кейнсіанських доктрин (1950— 1960рр.), а на другому етапі (1970—1990рр.) у податковому реформуванні переважали неокласичні (чи монетаристські) доктрини.

В основу кейнсіанського регулювання економіки була за­кладена ідея стимулювання сукупного попиту. Це потребувало зростання державних витрат, а отже, і підвищення рівня оподат­кування. Правда, на початку 1960-х років інвестиційний попит стимулювався в США зниженням податків на корпорації на 10%, але вже в 1968 р. ставки прибуткового і корпоративного податків знову зросли.

Однак зростання державних витрат неминуче призводило до інфляції, яка набувала загрозливого характеру. Тому на зміну кейнсіанській податковій політиці в промислово розвинутих країнах наприкінці 1970-х — початку 1980-х років прийшла моне-таристська політика оподаткування, основні риси якої з певною модифікацією зберігаються в даний час.

Варто, однак, відзначити, що зміна кейнсіанської парадигми в податковій політиці на монетаристську відбулася поступово, пволюційним шляхом. Концепція Монетаризму виходить з посту-

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

лату рішучого скорочення державних витрат, що відкриває доро­гу для зниження рівня оподаткування. Однак з міркувань політичного і соціального характеру жодна держава у світі без­болісно зробити це не може. Тому навіть після зниження податко­вих ставок у ході податкових реформ 1970—1980рр., частка по­датків у внутрішньому валовому продукті (ВВП) продовжувала зростати, але темпи такого зростання значно уповільнювалися. Так, темпи зростання частки податкових надходжень у ВВП становили [62, с.73]: 1.3а ЗО років (1960-1990)

у США — на 3,4 відсоткові пункти;

у ФРН — на 8 відсоткових пунктів;

у Франції — на 10,6 відсоткового пункту;

у Великій Британії — на 7,5 відсоткового пункту. 2. За 20 років (1970-1990)

у США — на 0,1 відсоткового пункту;

у ФРН — на 6,5 відсоткового пункту;

у Франції — на 7,5 відсоткового пункту;

у Великій Британії — на 1,5 відсоткового пункту.

Зміни відбулися і в структурі податкової системи.

Наведені дані свідчать, що частка податків у складі ВВП протягом трьох десятиліть продовжувала збільшуватися, але тем­пи цього зростання за останнє двадцятиліття уповільнилися, особливо в США і Великій Британії. Продовжувала зростати і ча­стка прибуткового податку в загальній сумі податкових надход­жень за останні 30 років, але протягом минулого двадцятиліття вона змінилася деяким падінням у Франції (-0,2 пункти) і Ве­ликій Британії (-2,2 пункти). За обидва періоди в сумі податкових надходжень скоротилася частка акцизів. Зате збільшилася за ці періоди частка податків на соціальне страхування, хоча темпи її росту протягом виокремлених 20 років уповільнилися.

Істотною рисою останніх десятиліть у податковій політиці промислово розвинутих країн варто вважати значне зниження по­датків на прибуток корпорацій. Так, в Іспанії, Данії, Швеції, Австрії й Ірландії вони зменшилися на одну третину. Помітне зменшення податків на прибуток спостерігалося в США, Японії, Канаді і ряді інших країн.

Однак таке зниження не відбилося на загальній сумі подат­кових надходжень до бюджету зазначених країн. Навпаки, їхня частка у ВВП навіть зросла. Це відбулося тому, що зниження по­даткових ставок на прибуток призвело до розширення податкової бази (про рівень оподаткування в промислово розвинутих країнах за станом на 2002 р. свідчить табл. 2.1*).

Таблиця 2.1

Ставки основних податків в окремих країнах

Європейські країни

Австрія	20	10-50	34	41,8
Бельгія	21	25-57	39	47,3
Велика Британія	18	20-40	33	15,6
Німеччина	І6	25,9-53	4Ь	38,2
Ірландія	20	27-48	38	22,2
Іспанія	16	30-56	35	38,7
Італія	20	10-51	53	57,9
Нідерланди	19	6,35-60	35	54,7
Норвегія	23	37,5-23,5	21	24,5
Франція	19,6	12-54	33	56,3
Швейцарія	6,5	11,5	10	22,8
Швеція	25	30-50	28	32,3
У середньому	18,7	20,4-46,2	33,7	37,7
Україна	20	10-40	ЗО	39,55
Країни інших континентів
Австралія	32	20-47	36	0
Канада	7	17,31	29	14,8
Нова Зеландія	13	24-33	33	2,7
США	-	15-39,6	35	21,5
Японія	3	10,50	38	31,5

Джерело: [1,с.17].

*Д»НІ таблиці свідчать також про те, що ставки податків на прибуток в більшості Індустріальних країн не дуже відрізняються від середнього показника (виняток склали Мети в Італії, Німеччині і Швейцарії)- Відзначена тенденція до стабілізації і ншмювання рівнів оподаткування у світовій економіці зберігається і на початку XXI ст.

48

49

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»