8.2. Оброблення даних

Інформація, зібрана і накопичена в реєстрах наявних внесків і отримана з інших банківських джерел, підлягає об­робленню в рамках програми розпізнавання, прийнятої і реалізо­ваної в ряді країн. Цей етап включає дії, пов'язані з кореляцією, доповненням, аналізом, переробкою у формі тексту, а також з пе­редачею даних, необхідних для виявлення спроб відмивання гро­шей. Відповідальність за виконання цієї роботи в цілому покла-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

дається на одного з працівників банку. Це звичайно службовець, спеціально призначений керівництвом банку або його відділення. Особа, яка займається обробленням накопичених даних, призна­чається з урахуванням:

• якості процедури реєстрації;

• ступеня участі банку в протидії відмиванню грошей;

• розмірів банку;

• виду його діяльності;

• організаційної структури банку.

Найчастіше для розпізнавання сумнівних операцій признача­ються працівники високої кваліфікації і з великим досвідом роботи. Це службовці в ранзі завідувача відділенням, головного бухгалтера, координатори програм протидії відмиванню грошей, відібрані з лю­дей, які заслуговують довіри і користуються гарною репутацією, керівники структурних підрозділів, начальники відділів внутрішньо­го контролю, працівники і керівники служби безпеки банків.

Кількість працівників, виділених для цього банками, зале­жить насамперед від розмежування організаційних структур бміків. Тому це найчастіше керівники різних ланок, працівники яких відповідають за ведення реєстрів. Аналогічні завдання вирішують у банках економічні відділи і відділи розрахунків. Од­нак призначення того чи іншого керівника на цю посаду можна ввжати вдалим тільки після оцінки ефективності його роботи. Значно менше користі приносить перекладання завдання з розпізнавання на плечі завідуючого якого-небудь відділу. Заслу­говує на велику увагу така ситуація, коли рядовий працівник бан­ку, наприклад касир, який зіткнувся з підозрілою чи нетиповою трінсакцією, негайно ж повідомляє про неї своєму безпосереднь­ому начальнику і приносить йому на стіл відповідні документи. Між ними відбувається обмін думками і приймається рішення Про передачу справи працівникові, який відповідає за подальші Дії в рамках процедури розпізнавання.

Оброблення інформації повинне відбуватися систематично. Рижстри, які включають операції з готівкою, бажано аналізувати й пбрпбляти частіше, наприклад, відразу ж після закінчення зміни роботи оператора. У тих же випадках, коли накопичення інфор-мніїп нідбувається поступово (наприклад, у бухгалтерських

Міжнародне оподаткування

звітах, у картотеці клієнтів, в інших видах документації), таке об­роблення можна проводити рідше, наприклад, наприкінці тижня чи місяця. Ритмічність процесу оброблення даних залежить від зайнятості службовими справами працівника, відповідального за розпізнавання, а також від обсягу надходжень інформації або від виникнення яких-небудь казусів, небажаних у практиці банківської діяльності.

Оброблення інформації має на меті визначити серед усіх трансакцій такий тип угод, які проходять через банківську систе­му, що найімовірніше може бути використане для відмивання "брудних" грошей. Насамеперед йдеться про виявлення угод не­типових (незвичайних), тобто таких, які відрізняються від інших, раніше багато раз реалізованих даних клієнтом чи певною кате­горією клієнтів (наприклад, торговими підприємствами, які зай­маються збутом електронного устаткування), а також незро­зумілих угод, тобто таких, у чиїх фінансових характеристиках відсутня повнота і завершеність або мета їхньої реалізації невиз-начена і неясна. Часто такого типу угоди виділялися як підозрілі. Офіційне використання такого терміна вважається незаконним. Проте в процесі розпізнавання процедури відмивання грошей цим терміном користуються для характеристики угод, відносно яких з'являються обґрунтовані підозри у використанні їх для здійснення даного злочину. Остаточно угода як підозріла буде визначена найчастіше в результаті моніторингу відібраних і кла­сифікованих раніше нетипових і неясних операцій.

Для оброблення інформації застосовують ряд методів. Найчастіше це порівняння, яке полягає в зіставленні елементів, які характеризують певну угоду із заздалегідь підготовленою і прийнятою базою даних в ролі "шаблона". Остання служить "ета­лоном" для порівняння. Це стандартна операція для даного клієнта чи для групи клієнтів, наприклад, для суб'єктів, зайнятих виробництвом косметичної продукції, фізичних осіб певного віку, зайнятих у даній професії і т. ін. Мета такого методу — вста­новити подібність і розходження у певних фінансових угодах, а також динаміку тих же самих трансакцій у часі. Порівняння про­водиться за допомогою підведення балансу, аналогії або протис­тавлення (конфронтації).

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Підведення балансу можна віднести до трансакцій, реалізо­ваних тим самим клієнтом за два різних проміжки часу. Результа­том може стати зіставлення і порівняння кількісних величин, які характеризують угоди, наприклад, суми внесків на рахунок клієнта в березні і квітні.

Аналогія полягає в пошуках подібності між визначеними елементами трансакції й такими, що піддаються порівнянню (на­приклад, особистість партнера), напрямками переливу фінансо­вих коштів, частотою використання певної банківської операції тим самим клієнтом і т. ін.

Протиставлення (конфронтація), на відміну від двох згада­них способів, стосується банківських документів і може полягати в порівнянні бухгалтерських звітів, дослідженні різних примірників того самого документа, наприклад, звірення оригіна­лу з копіями, різних документів, що кореспондують між собою, документів, розроблених за тим самим зразком і т. ін.

Інший метод, який застосовується при обробленні інфор­мації — структурний розбір (аналіз), який полягає у виділенні Йдослідженні окремих фінансових операцій. Як приклад можна навести структурний розбір операції з використанням акредити-ші. Крім документів (наприклад, фактур), можуть бути перевірені умови акредитива, такі як час і спосіб транспортування, особли­вості, які стосуються експортованого товару, терміни акредитива І т. ін. Цей метод дає можливість знайти незаконність проведення операції з використанням такого фінансового інструмента, випад-км шахрайства, а також відмивання грошей.

Для оброблення інформації можна використовувати ще метод f истшатизації й угруповання даних про фінансові угоди, який поля-f 1С в об'єднанні певних виділених елементів з метою встановлення МІЖ ними причинно-наслідкових зв'язків. Він дозволяє, наприклад, виділити повторювані операції і вичленувати групи суб'єктів, які мо­жуть потенційно стати учасниками процедури відмивання грошей.

Виявлення нетипових і неясних угод за допомогою перера-кііийних методів може бути полегшене, якщо заздалегідь у прак­тиці банківської діяльності визначатися симптоми використання Лин кін а метою відмивання "брудних" грошей. У зв'язку з цим ре-иіімспдується створення каталогу „симптомів" різних видів

299

Міжнародне оподаткування

відмивання грошей, у якому повинні бути названі чіткі критерії. Такий каталог може містити симптоми, пов'язані з:

• поведінкою працівників банків;

• нетиповими операціями з готівкою або серією таких опе­рацій, чи володінням банківським рахунком; усе це варто погоджувати з певними клієнтами (симптоми суб'єктивні) і використанням ними певного виду банківських послуг (симптоми об'єктивні);

• нетиповими безготівковими операціями;

• видом діяльності, проведеної клієнтом банку;

• місцем походження (резиденції, громадянства) банківсь­кого клієнта (поручителя, бенефіціара );

• величиною фінансових показників, які характеризують банківську діяльність, або якісними змінами, що стосують­ся дотримання законодавчо установлених фінансово-пра­вових зобов'язань.

Прийняття на озброєння окремих груп специфічних симп­томів може мати вирішальне значення для ефективності розпізна­вання способів відмивання грошей. Можна запропонувати такі зразкові тлумачення окремих категорій таких симптомів.

Симптоми, пов'язані з поведінкою працівників банків

1. Зміна результатів роботи банківського службовця, коли, наприклад, значно зростають обороти в оператора чи каси­ра, а відповідним величинам не відповідає кількість прове­дених ідентифікацій клієнтів і їхня адекватна реєстрація, або коли істотно зростають обороти, виконані працівником, який реалізує пропозицію банківської готівки.

2. Часті випадки недбалого і неповного виконання обов'язку реєстрації угод з готівкою, які перевищують визначену розпорядженнями межу.

3. Установлені випадки недовиконання обов'язкової ідентифі­кації банківського клієнта, який виконує трансакцію готівкою в сумі, що перевищує межу, встановлену законодавством.

4. Зміни матеріального становища працівника банку, які за­слуговують уваги і не пов'язані з доходами, одержаними

* Бенефіціар вигодоодержувач.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

ним чи членами його родини (у випадку можливості хоча б приблизної оцінки таких фактів).

5. Зневага керівниками виконання обов'язків контролю над дотриманням банківських процедур, наприклад, непри-значення координатора з протидії відмиванню "брудних" грошей, відсутність контролю над реєстрами, відсутність інтересу до діючих інструкцій і розпоряджень, які стосу­ються цієї процедури, небажання співробітничати з орга­нами правосуддя щодо повідомлення їх про порушення законів і підзаконних актів і т.ін.

6. Часті контакти банківських службовців середньої і вищої ланки з особами, які пов'язані зі злочинним світом.

Симптоми, пов'язані з нетиповим характером угод з готівкою, а також зі збереженням банківського рахунка

1. Незвичайно великі внески, зроблені господарюючим суб'єктом (чи фізичною особою), діяльність якого вказує на те, що тут повинні переважати безготівкові операції.

2. Багаторазові виплати готівкою, які ускладнюють визна­чення загальної суми грошових операцій.

' 3. Значне зростання внесків готівкою, зроблених фізичною особою або господарюючим суб'єктом без видимої причини, особливо коли це пов'язане з переміщенням коштів протя­гом короткого періоду — зняття з рахунків чи переказ їх в інше місце, яке не входить у сферу ділових інтересів клієнта

4. Внески на рахунки господарюючих суб'єктів, а також ви­плати з них готівкою, а не безготівковими переказами, які характерні для певного виду господарської практики, на­приклад, для суб'єктів торговельної діяльності в їх інозем­них торговельних операціях.

5. Обмін клієнтами великої кількості банкнот низького номіналу на банкноти високого номіналу.

6. Частий обмін клієнтом готівки на іноземну валюту з од­ночасним внеском грошей на банківський рахунок.

7. Покупка за готівку цінних паперів, які потім здаються на збереження в сейф при обставинах, які не в'яжуться ніяким чином з фінансовим становищем клієнта.

ЗОЇ

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

8. Багаторазові внески готівкою, зроблені в тому самому банку в різних касирів з використанням різних форм (простих і складних) камуфляжу зовнішніх ознак угоди.

9. Наявність і використання безлічі банківських рахунків, не обґрунтованих специфікою діяльності, що проводиться.

10. Відкриття рахунків через суб'єкта, який не схильний до подачі інформації, необхідної банківським працівникам для виконання відповідних внутрішньобанківських про­цедур, які забезпечують ефективне обслуговування клієнта.

11. Покриття виплат з рахунків внесками готівкою, одержа­ною в той же самий день або напередодні таких виплат.

12. Реалізація чеків на велику суму, виставлених на власни­ка рахунка третьою особою.

13. Реалізація великих виплат готівкою з рахунка, на якому протягом тривалого часу не відзначено яких-небудь опе­рацій або на який надійшла велика сума з-за кордону.

14. Виконання трансакцій готівкою клієнтами, які діють спільно, але користуються при цьому одночасно різними касами для проведення великих операцій готівкою або для обміну великих грошових сум на іноземну валюту.

15. Часте використання банківського сейфа, залишення на депозитах у сейфах запечатаних предметів і вилучення через короткий проміжок часу після їхньої закладки.

16. Виконання угод з готівкою через уповноважених пред­ставників господарюючих суб'єктів — приховування прізвищ та імен осіб, які фактично володіють підприємством.

17. Часті внески у вигляді дорожніх чеків або чеків в іно­земній валюті, особливо тих, які надходять з-за кордону.

18. Раптова виплата кредиту без правдоподібного пояснення.

19. Клопотання клієнта про одержання кредиту в ситуації, коли представлені гарантії збуджують ряд сумнівів щодо їх надійності.

20. Відмова у наданні документів, що вимагаються працівником банку на предмет ідентифікації особистості клієнта.

Специфічні симптоми, пов'язані з нетиповим характером безготівкових угод

1. Виставлення акредитива чи інших форм безготівкового обслуговування торговельних угод з метою переказу фінансових засобів за кордон, коли такі форми не відповідають характеру діяльності, яка проводиться клієнтом.

2. Часте використання нових форм електронних систем пла­тежів ("на пробу") з метою переказу значних грошових сум.

3. Міжнародні перекази грошей на рахунки без "пе­редісторії" таких переказів.

4. Посилення активності телеграфних переказів, тоді як раніше таких переказів у клієнта не було.

5. Часті телеграфні перекази для осіб, які не мають рахунка в банку, з дорученням виплати готівкою або чеками.

Симптоми, пов'язані зі специфікою діяльності клієнта банку

У ряді країн від банків вимагають ідентифікації усіх вклад­ників банків, які проводять будь-які операції, якщо 50% доходів цих осіб беруть початок від роздрібної торгівлі. До такої категорії відносять також власників пунктів обміну валют, казино, ресто­ранів, автозаправних станцій, магазинів, які торгують ювелірни­ми виробами, базарів, шццерій, пунктів прокату відеокасет, всіх установ побутового обслуговування населення (пралень, хімчис­ток), ломбардів, антикварних крамниць, комісійних автомага-аиків, пунктів з торгівлі нерухомістю, бюро подорожей.

Симптоми, пов'язані з місцем походження банківського клієнта, поручителя чи бенефіціара

Трансакції, учасниками яких є клієнти, поручителі чи бе-нвфіціари, які прибули з певних географічних регіонів планети, у ряді країн являють особливий об'єкт для розпізнавання. Такі регіони містять у собі:

• країни, у яких виробляється найбільша кількість нарко­тиків: країни "золотого трикутника" (Бірма, Лаос і

Міжнародне оподаткування

Таїланд), країни "золотого півмісяця" (Афганістан, Пакис­тан, Іран), Нігерія і Колумбія;

• країни, оголошені податковими гаванями, наприклад, острови Кайман і Багамські Острови, Голландські Антили, Віргінські острови, Ліхтенштейн, Монако, острови Мен, Джерсі, Ґернсі і т. ін.;

• країни, які підтримують терористичну діяльність: Ірак, Іран, Лівія, Судан;

• країни, які використовуються для транзиту наркотиків, наприклад, Туреччина, Болгарія, Боснія, Сербія, Чорно­горія, Єгипет.

На жаль, у деяких державах до країн з нестабільною банківською системою (і які завдяки цьому вважаються розсадни­ком економічної злочинності) відносять майже всі країни, які ви­никли на руїнах СРСР, включаючи Росію, Білорусь і Україну.

Специфічні симптоми, пов'язані або з рівнем показ­ників, які визначають фінансову діяльність банків, або з якісними змінами, які виникають внаслідок

дотримання ними фінансово-правових зобов'язань і спеціальних інструкцій

1. Раптове і значне зростання кількості трансакцій з готівкою в деяких відділах банку.

2. Значне зростання кількості операцій із сумами, які трохи нижчі від ліміту, що зобов'язує проводити ідентифікацію і реєстрації клієнтів.

3. Значне зростання переказів за кордон і назад.

4. Значне зростання частки кредитів, у тому числі й інвес­тиційних, пов'язаних з появою нетипових показників, на­приклад, ростом обсягу прийнятих гарантій чи кредиту для іноземних суб'єктів.

5. Збільшений обіг банкнот великих номіналів, нетиповий для місця розташування банку і його клієнтів.

6. Значне зростання кількості телеграфних переказів за до­рученням осіб, які не мають рахунків у банку.

7. Зростання надходжень готівкою, що не пов'язане із зрос­танням кількості відкритих рахунків.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

8. Зростання операцій з банківськими чеками і грошовими пере­казами, проведеними особами, які не мають рахунків у банках.

9. Занадто великі внески готівкою порівняно з кількістю й обсягом зареєстрованих угод.

У процесі оброблення банківської інформації, залежно від виду інформації, а також від методів дослідження, застосовують різні способи передачі оброблених даних. Найастіше використо­вуються:

• діаграма переказів, за допомогою яких відбувається пере­лив фінансових засобів;

• діаграма відносин, яка відображає зв'язок між клієнтами банку як фізичними, так і юридичними особами;

• календар подій, який полегшує аналіз угод, проведених у той самий час;

• діаграма частоти фінансових угод;

• пам'ятки, що стосуються найбільш важливих спостере­жень банківських працівників, які обробляють інфор­мацію про нетипові і неясні угоди;

• зіставлення і таблиці ознак, які характеризують неясні і нетипові угоди, а також специфічні симптоми трансакцій такого виду.

Оброблення даних повинне відбуватися з використанням су­часних інформаційних технологій. Воно повинно також доповнюва­тися ознайомленням (хоча б загалом) із процедурою відмивання гро­шей і з використанням для цього банківських операцій. Відповідаль­ний за розпізнавання працівник банку, використовуючи накопичену Ійформащю і застосовуючи відповідні методи, повинен прагнути ('ясувати, які трансакції носять нетиповий чи сумнівний характер. У ХОДІ досліджень розробляють гіпотези щодо зловживань банківською ІЙЯЛЬНІстю з метою відмивання «брудних» грошей. Внаслідок їхнього прийняття чи неприйняття будуть розроблятися подальші заходи, Спрямовані на посилення ефективності процесу розпізнавання.