2.2. Податки в міжнародній торгівлі

Міжнародна торгівля ні в минулому, ні зараз не розвивала­ся і не розвивається без втручання держави. У процесі розвитку зовнішньоторговельних відносин неминуче зіштовхуються інте­реси різних соціальних груп і верств населення. Здійснення ви­бору напряму зовнішньоторговельної політики нерідко стає підсумком напруженої внутрішньополітичної боротьби. Про­блеми внутрішньоекономічного і соціального розвитку все тісніше переплітаються з проблемами зовнішньоторговельної політики.

2.2.1. Державне регулювання міжднародноїторгівлі

Вибір стратегії державного регулювання зовнішньої торгівлі набуває зростаючої актуальності. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, інструменти, які використовуються державою з цією метою, поділяються на тарифні (засновані на використанні митного тарифу) і нетарифні (квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т.ін.).

Для ефективного регулювання торговельної політики країни звичайно приймають митний тариф, який складається з конкретних ставок митних тарифів, що використовуються з ме­тою оподаткування ввезених чи вивезених товарів. Залежно від того, яка тенденція (свобода торгівлі чи протекціонізм) домшує, митний тариф визначається: як інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку при його взаємодії зі світовим ринком; як звід ставок митних тарифів, за­стосовуваних до товарів, перемццуваних через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури перелік правил, застосовуваний у зовнішньоекономічнії! діяльностггяк конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при ввезенні чи виве­зенні певного товару з митної території країни.

Мито може виконувати три основні функції:

• фіскальну, стосовну до ввізного і до вивізного мита, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини держав­ного бюджету;

• протекціоністську, стосовну до ввізного мита, оскільки з їхньою допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

73

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

• балансувальну, яка відноситься до вивізного мита, вста­новленого з метою запобігання небажаному експорту то­варів, внутрішні ціни на які з тих чи інших причин нижчі за світові.

Зазвичай використовується класифікація митних та-рифів,показана в табл.2.4.

Таблиця 2.4

Митні тарифи і мита Ознака класифікації мита Види митних тарифів
За способом стягнення
	Специфічні	Адвалорні	Комбіновані
За об'єктом оподаткування	Імпортні	Експортні	Транзитні
За характером	Спеціальні	Антидемпінгові	Компенсаційні
За походженням	Автономні	Конвенційні	Преференційні
За типом ставок	Постійні	Перемінні	-
За способом обчислення	Номінальні	Ефективні	-

За способом стягнення застосовуються:

• адвалорні мита, які нараховуються у відсотках до митної вартості товарів;

• специфічні мита, які нараховуються у встановленому гро­шовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються ми­том;

• комбіновані мита, які поєднують обидва вищезгаданих способи митного збору.

За об'єктом оподаткування вони поділяються на:

• імпортні мита, які нараховуються на товари при їхньому ввезенні на митну територію країни;

• експортні мита, які нараховуються на товари при "їхньому вивезенні за межі митної території країни;

• транзитні мита, які нараховуються на товари, перевезені транзитом через митну територію країни.

Для оперативного регулювання ввезення і вивезення окре­мих товарів застосовуються сезонні мита. За терміном дії сезонне ввізне і вивізне мито не повинно перевищувати термін більше 4-х місяців з моменту його введення.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію країни і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися:

• спеціальне мито;

• антидемпінгове мито;

• компенсаційне мито. Спеціальне мито застосовується:

• як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну тери­торію країни в таких кількостях чи на таких умовах, які на­носять чи загрожують завдати шкоди вітчизняним вироб­никам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів;

• як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоеко­номічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення не­сумлінної конкуренції у випадках, обумовлених законами даної країни;

• як захід у відповідь на дискримінаційні дії і (чи) недружні дії з боку іноземних держав чи у відповідь на дії окремих країн і їхніх союзників, які обмежують здійснення закон­них прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності країни. Ставка спеціального мита встанов­люється в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію товарів за ціною, яка набагато нижча від їхньої конкурентної ціни в країні експорт)' в мо­мент цього експорту, якщо таке ввезення наносить чи загро­жує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає ор­ганізації чи розширенню виробництва подібних товарів у країні;

• вивезення за межі митної території товарів за ціною, яка багато нижча від ціни експортерів подібних чи безпосеред­ньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, як­що таке вивезення наносить чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам країни.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в

74

75

Міжнародне оподаткування

країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію країни або різниці між ціною об'єкта демпінгу в даній країні і середньою ціною вітчизняного експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію товарів, при виробництві чи експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завда­ти шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпо­середньо конкуруючих товарів або перешкоджає ор­ганізації чи розширенню виробництва подібних товарів у країні;

• вивезення за межі митної території товарів, при вироб­ництві чи експорті яких прямо чи побічно використовува­лася субсидія, якщо таке вивезення завдає чи загрожує за­вдати шкоди державним інтересам країни.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати вста­новленого розміру субсидій.

За походженням мита поділяються на автономні, кон­венційні і преференційні. Автономні вводяться на підставі од­нобічних рішень органів влади окремих держав без погоджень з іншими державами. Конвенційні (договірні) мита встановлю­ються на основі двостороннього чи багатостороннього договору між державами. Преференційні — це мита, які відрізняються нижчими ставками порівнянно з установленим тарифом. Таки­ми митами обкладаються звичайно товари, імпортовані з країн, які розвиваються, з метою заохочення і підтримки їхнього екс­порту. З 1971 року діє Загальна система преференцій, яка перед­бачає істотне зниження ставок на імпорт готової продукції з країн, що розвиваються.

За типами ставок вони поділяються на постійні і перемінні. Постійні ставки мають митний тариф, встановлюваний органами державної влади (звичайно парламентом), які не підлягають зміні без спеціально прийнятого закону чи постанови. Перемінні ставки, на відміну від постійних, можуть змінюватися у визначених випад­ках (наприклад, зміна світових чи внутрішніх цін і т.ін.). Такі тари-

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

фи, наприклад, застосовуються країнами Західної Європи в рамках погодженої політики для заохочення сільськогосподарського ви­робництва.

За методом обчислення ставки поділяються на номінальні й ефективні. Номінальні — це тарифні ставки, зазначені в митному тарифі. Ефективними називають ставки, реальний рівень яких на кінцеві товари розрахований з урахуванням рівня мита, яке на­кладається на імпортні вузли і деталі цих товарів.

Митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, які конкурують з імпортом, навіть якщо сукупний добробут нації при цьому знижується. Але це тільки в тому випадку, якщо вве­дення тарифу дійсно призведе до обмеження імпорту і підвищен­ня внаслідок цього цін на вітчизняний товар чи обсягу продажів, чи того й іншого.

Митний тариф, якщо він не заборонний, приносить дохід державі, може бути використаний на соціальні потреби і тоді слу­гує зростанню добробуту нації.

Споживачі програють від введення митних тарифів, які погіршують добробут нації. Вони втрачають більше, ніж одержу­ють у сумі виробники і держава, у чий дохід йдуть тарифні збори. Митний тариф, обмежуючи імпорт, призводить до погіршення споживчих можливостей: підвищення цін на імпортні і, як прави­ло, вітчизняні товари, скорочення обсягу пропозиції. Тариф пере­розподіляє доходи споживачів імпортованої продукції на користь інших суспільних груп.

Мито накладається на митну вартість товару, яка визна­чається відповідно до законодавства кожної країни і може відрізнятися від експортної чи імпортної ціни товару, фіксова­ної статистикою. Під митною вартістю товару розуміють нор­мальну, яка складається на відкритому ринку між незалежни­ми продавцем і покупцем, ціну товару, за якою він може бути проданий у країні призначення в момент подачі митної декла­рації. Митна вартість імпортованих у США товарів обчис­люється на базі ціни ФОБ, тобто на базі тієї ціни, за якою во­ни продаються в країні відправлення. У західноєвропейських країнах вона оцінюється на базі СІФ, тобто включає ціну това­ру, вартість його страхування і транспортування до порту при-

76

77

Міжнародне оподаткування

Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»

значення. Україна, наприклад, у питанні визначення митної вартості товару стоїть ближче до західноєвропейських країн.*

Поряд з тарифною політикою багато держав застосовують різноманітні методи нетарифного регулювання. Нетарифні бар'єри — це обмеження міжнародної торгівлі за допомогою квот, системи ліцензування, добровільних експортних обмежень, суб­сидій і компенсаційного мита, стандартів та ін.

Нетарифні бар'єри за своїм соціально-економічним змістом також виконують функції податків. Так, встановлення кількісних обмежень на імпорт товарів надає фірмам-імпортерам можливість штучно завищувати ціни на імпортовані товари всередині країни, підсилюючи їхню монополістичну (чи олігополістичну) позицію на ринку. Аналогічну послугу надають нетарифні бар'єри і фірмам, які виробляють імпортозамінну продукцію. Підприємства, які по­трапили під заступництво держави, і торгові фірми за рахунок за­вищення цін збирають зі споживачів додаткову "данину". Надалі зібрана сума може частково чи цілком передаватися державі, якщо вона обкладає ці фірми відповідним податком (наприклад, подат­ком на продаж). Якщо ж такий податок не стягується, то вся ця су­ма безкоштовно привласнюється імпортерами чи власниками підприємств, які виробляють імпортозамінну продукцію. Держава тим самим ніби субсидіює з власної скарбниці ці фірми.

Державні субсидії за своїм економічним змістом — це ті самі податки, тільки "податки навпаки", обчислювальні величиною з негативним знаком. Субсидії відносяться до фінансових нетариф-них бар'єрів. Субсидії часто надаються виробникам-експортерам, спонукаючи підприємства виходити на міжнародні ринки і зароб­ляти для країни іноземну валюту. Субсидії виступають, напри­клад, у вигляді повернення державою митних зборів експортерам продукції, якщо вони у встановлений термін зуміють зробити і продати на світовому ринку велику кількість товарів.

• Згідно із Законом України "Про Єдиний митний тариф" при визначенні митної вартості в неї включається ціна товару, вказана в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не введені в рахунок-фактуру:

■• на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

• комісійні і брокерські;

• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів.

За допомогою експортних субсидій стимулюється просування товарів за кордон за допомогою державних дотацій і пільг. Але навіть вони представляють (за визначенням деяких міжнародних ор­ганізацій) "нечесну конкуренцію", яка завдає шкоду як державі, що субсидіює, так і міжнародній торгівлі в цілому, тому що викликають зайве (з погляду економічної доцільності) зростання торгівлі. Екс­портні субсидії спричинюють зворотну реакцію, яка здійснюється за допомогою стягування протекціоністського "компенсаційного мита". Останнє направляється проти субсидійованого експорту. Вони за­вдають збитки країні, яка їх застосовує. Але в цілому для міжнарод­ної торгівлі компенсаційне мито виграшне, оскільки нейтралізує ек­спортні субсидії. Оптимальне сполучення експортних субсидій і компенсаційного мита залишає сукупний добробут у світі в цілому без змін. Однак платники податків країни, яка субсидіює експорт, приховано доплачують платникам податків країни, яка імпортує.

Нині все частіше спостерігається надання субсидій, більш обґрунтованих з економічної точки зору. Це субсидії, призначені для подолання недосконалості ринку: набір послуг експортерам у вигляді інформації, допомоги в організації торгових виставок і встановлення контактів для ведення справ за кордоном та ін.

У багатьох країнах світу потенційні імпортери й експортери повинні одержати дозвіл на торговельні операції від органів дер­жавної влади. Ця процедура називається торговим ліцензуван­ням. Підвищуючи ціну ліцензій і обмежуючи їхню кількість, мож­на домогтися не тільки обмеження імпорту чи експорту, але й погіршення умов торгівлі у зв'язку з додатковими витратами, за­тримками в часі і невизначеністю, викликаних цією процедурою.

Подібними до вимог спеціальних дозволів є також про-текціоністські інструменти, пов'язані з твердим бюрократичним контролем чи з, так званими, "адміністративними рогатками" у митних процедурах. Великі труднощі імпорту (у рамках нетариф-них бар'єрів) створюють невиправдані стандарти якості товарів і їхньої безпеки, а також добровільні експортні обмеження, що є інструментом обмеження експорту на добровільних засадах. Його мета — уникнути більш жорстких торговельних бар'єрів.

Та найгострішим знаряддям міжнародної конкурентної бо­ротьби виступають демпінг і антидемпінгові заходи. Демпінг — це

78

79

Міжнародне оподаткування

інструмент проведення протекціоністської політики за допомо­гою міжнародної цінової дискримінації. Порушення принципів вільної торгівлі за допомогою демпінгу має місце тоді, коли за до­помогою тимчасового встановлення низьких цін відбувається витіснення конкурента з даного ринку. Згодом рівень цін віднов­люється чи підвищується. Цьому демпінгу варто протиставити та­риф у країні, яка імпортує. Але існує демпінг довгостроковий. Він має місце тоді, коли низькі ціни досягаються в результаті дії прин­ципу порівняльних переваг. Але й у цьому випадку можуть бути введені антидемпінгові мита. Вони приносять вигоди країні, яка імпортує, змушуючи ще більше знижувати ціну. Водночас плат­ники податків програють, якщо платять за експортні субсидії. Світовий банк підрахував, що об'єднані протекціоністські заходи США, Західної Європи і Японії, спрямовані тільки на продукцію сільського господарства, обходяться споживачам і платникам по­датків у 100 мільярдів доларів щорічно. Робітники і виробники в захищених галузях виграють від торгових обмежень, якщо ці об­меження допомагають їм конкурувати з іноземними виробника­ми. Однак торговельні обмеження - це не "гра з нульовим резуль­татом", виграші не еквівалентні втратам. Нерозвиненість спеціалізації і торгівлі призводить до зниження життєвого рівня світу в цілому, тому що виробництво товарів ведеться менш ефек­тивно. Оптимізувати відносини міжнародної торгівлі покликані сьогодні насамперед міжнародні економічні інститути.