3.3. Характеристика типових офшорных центрів

3.3.1. Офшорні юрисдикції у межах Європи

Острів Мен.

Найбільш типовим прикладом європейської традиційної податкової гавані є острів Мен. Це самоврядна територія, яка належить Великій Британії. Острів Мен розташований в Ірландському морі, між Ірландією та узбережжям Англії. Сто­лицею території є місто Дуглас. Населення острова становить 70 тис жителів, які розмовляють англійською мовою. Близькість до найбільших промислових центрів Європи, на' явність найсучасніших засобів зв'язку, політична й економічна стабільність роблять цю територію винятково привабливою для розміщення тут офщорних підприємств і філій. Безпереч­ною перевагою є й та обставина, що острів Мен — член ЄС, хоч і з обмеженими правами.

До найважливіших переваг юрисдикції острова необхідно також віднести:

• низький рівень прибуткового податку (20%) на прибуток резидентних компаній;

• відсутність податку на дарування і спадкування;

• суворе (навіть у порівнянні з іншими офшорними центра­ми) дотримання банківської таємниці;

• можливість реєстрації офшорних компаній декількох типів.

Остання з перерахованих переваг має винятково важливе значення для офшорного бізнесу. Зареєстровані на острові ком­панії можуть одержати статус резидентних, нерезидентних і звільнених (exempt) компаній. Перші з названих належать, як правило, місцевим власникам, а нерезидентна і звільнені від по­датків створюються іноземцями для ведення офшорного бізнесу. За домовленістю з податковою владою, їм надається пільговий

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

. _ iw _ч ... ... . ._ -..-... . _|

режим — податкові ставки від 0 до 20%, а на офшорні операції та­ких компаній податок мінімальний або ж не накладається зовсім.

Закон 1986 р. взагалі звільнив нерезидентна компанії від прибуткового податку. Цей же закон вимагає, щоб усі акціонери нерезидентно! компанії проживали за кордоном. Там же повинні проводитися засідання ради директорів компанії і загальні збори акціонерів.

Звільнення від податків компаніям острова Мен надається при дотриманні ряду умов. Звільненій від податків компанії забо­ронено займатися торговою чи іншою комерційною діяльністю на острові Мен. Не допускається участь у банківській і страховій справі. Закон зобов'язує, щоб секретар компанії чи один з її ди­ректорів були резидентами острова.

До інших важливих переваг варто віднести і те, що острів Мен користується митними привілеями Загального ринку і несе зобов'язання, пов'язані з регулюванням торгівлі в рамках Євро­пейського Економічного Співтовариства.

Особливо потрібно відзначити привабливість острова для клієнтів з погляду збереження банківської таємниці. Закон про бан­ки (1975 р.) з доповненнями 1986 р. не дозволяє надавати інфор­мацію щодо банківських вкладників ні своєму уряду, ні уряду іно­земних країн. Вироком британського Верховного суду від 1981 р. визначено, що навіть британська податкова влада не має права пе­ревірки банківських документів громадян острова. І хоча фінансо­вий контроль над банками острова здійснює банк Англії, однак і йо­му не дозволено проводити перевірку рахунків і розголошувати інформацію, отриману в ході його контрольної діяльності. У випад­ку порушення банківської таємниці передбачене судове покарання.

Водночас законом не передбачена екстрадиція осіб, підо­зрюваних у здійсненні податкових злочинів.

Усі ці зобов'язання зробили острів Мен одним з найвідоміших і популярних для клієнтів офшорних центрів. За­реєстровані тут іноземні компанії спеціалізуються в сфері зовнішньої торгівлі, операцій із землею і нерухомістю — головним чином у Великій Британії та інших країнах Європи. На острові Мен діють численні міжнародні холдингові компанії, інвестиційні компанії, компанії з управління інтелектуальною власністю,

171

Міжнародне оподаткування

фінансові компанії, які займаються внутрішньофірмовим креди­туванням, а також судоновласницькі компанії.

Однак останнім часом, разом зі світовою спільнотою, влада острова Мен активно проводить у життя політику „знай свого клієнта", що багато в чому ускладнює заснування та ведення бізнесу закордонними підприємцями, тому багато компаній (особливо із сумнівною репутацією) змушені або припинити своє існування, або „переїжджати" до інших, більш привабливих, юри­сдикцій.

Нормандські острови (Ґернсі і Джерсі)

Ці острови розташовані в протоці Ла-Манш між південним узбережжям Великої Британії і північним узбережжям Франції, на захід від півострова Шербур. Знаходячись у володінні британської корони, обидва острови мають власне самоврядування і широку ав­тономію у вирішенні юридичних і внутрішньополітичних проблем. Території відзначаються високим рівнем економічної і політичної стабільності. Збереження банківської таємниці на островах надійніше, ніж у Великій Британії. Підозрювані в податкових зло­чинах, як і на острові Мен, не підлягають екстрадицій.* На остро­вах відсутній контроль над проведенням валютних операцій.

На островах є швидкий і надійний поштовий і телеко­мунікаційний зв'язок з країнами Європи. Ці території мають особливий статус у Європейській Раді. Сприятливе податкове за­конодавство дозволило Нормандським островам стати великими і популярними офшорними зонами. Нормандські острови слав­ляться у світі бізнесу високою репутацією.

Для початку ведення комерційної діяльності на цих остро­вах потрібно одержати дозвіл. Спеціально створені на островах комітети повинні впевнитися, що діяльність іноземних інвесторів відповідатиме цілям економічної політики цих територій. При реєстрації перевага віддається великим і фінансово надійним кор­пораціям.

За своїм статусом і системою оподаткування тут, як і на ос­трові Мен, корпорації поділені на резидентні і нерезидентні. Рези-

* Екстрадиція - видача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави. 172

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

дентні обкладаються податком у 20%. Компаніям-нерезидентам, які одержали статус звільнених компаній (exempt companies), на­даються спеціальні податкові пільги. Таким компаніям податко­вою адміністрацією може бути встановлений податок у розмірі від 0 до 30%, але в переважній більшості випадків він призначається нарівні 1—2%.

Податковими пільгами користуються тут і резидентні ком­панії, які одержали статус компаній міжнародного бізнесу (International Business Companies — ІВС). З доходів від своєї оф-шорної діяльності вони сплачують податок на прибуток за став­кою 2—5%. Вони можуть займатися фінансовими операціями, торгівлею й іноземним інвестуванням. Якщо доходи ІВС переви­щують 10 млн фунтів стерлінгів, вони обкладаються податком за зниженою ставкою — 0,5%. Якщо ІВС займається діяльністю на території островів Джерсі і Ґернсі, то доходи від такої діяльності обкладаються за підвищеною ставкою — 30%.

Особливою популярністю Нормандські острови користу­ються в холдингових і страхових компаній. При цьому мінімаль­ний статутний капітал досить високий — 100 тис. фунтів стерлінгів, причому 20% потрібно внести в момент заснування компанії. Ця умова ставить перешкоди для заснування на острові дрібних і середніх компаній.

Острови Джерсі і Ґернсі мають договори про запобігання подвійного оподаткування один з одним, а також з Великобри­танією. Але для одержання податкових переваг, наданих податко­вими угодами, корпорація повинна мати статус резидента Ґернсі чи Джерсі, сплачувати 20-процентний податок і не повинна бути компанією, звільненою від сплати податків (exempt).

Ставки прибуткового податку з фізичних осіб тут у 2—3 ра-яи нижчі, ніж у країнах континентальної Європи. Але разом з тим Ґернсі і Джерсі для фізичних осіб "податковим раєм" не вважа­ються.

Ліхтенштейн.

Це невелика держава (площа близько 160 тис. кв. км),розта­шована між Австрією і Швейцарією. Державний устрій — консти­туційна монархія. Населення становить близько ЗО тис. жителів,

Міжнародне оподаткування

які розмовляють німецькою мовою, з них 18 713 — іноземці (швей­царці). Ліхтенштейн має валютно-митний союз зі Швейцарією. Як місцева валюта використовується швейцарський франк. Ва­лютний контроль у державі відсутній.

Таємниця банківських внесків у Ліхтенштейні охоро­няється ще суворіше, ніж у Швейцарії. Закон про екстрадицію на осіб, підозрюваних у здійсненні податкових злочинів, не поши­рюється. Як і Швейцарія, Ліхтенштейн має репутацію країни з ду­же високою економічною і політичною стабільністю.

Іноземні інвестори зазвичай створюють у Ліхтенштейні холдингові і доміціарні компанії Для утворення тих та інших не існує яких-небудь обмежень.

Доміціарною компанією називають фірму, зареєстровану в Ліхтенштейні, яка володіє чи не володіє власним офісом і прово­дить усі свої ділові операції за межами Ліхтенштейну. Це одна з форм організації базових компаній.

Холдинговою компанією в Ліхтенштейні вважають фірму, функція якої полягає в управлінні активами чи в адміністра­тивній діяльності як основного акціонера інших компаній.

У Ліхтенштейні переважають 4 основні організаційно-пра­вові форми підприємництва:

1) представництво (Anstalt);

2 ) акціонерна компанія (Aktiongesellschaft);

3. торгова компанія (Treuunternehmen);

4. фонд (Stiftung).

Представництво і траст виділяються тим, що обидва можуть бути засновані тільки однією установою, тобто майно трасту не підлягає розподілу, хоча статут дозволяє переказувати доходи особам, зазначеним у статуті.

Акціонерні компанії — це звичайні компанії з обмеженою відповідальністю. Фонд у Ліхтенштейні — неприбуткова ор­ганізація, яка володіє правом ведення комерційної діяльності з метою фінансування благодійних програм.

Як і в інших офшорних центрах, комнанії-резиденти в Ліхтенштейні сплачують низькі податки на прибуток — від 7,5 до 15% залежно від відношення суми прибутку до величини власно­го капіталу підприємства.

Розділ 2. Міжнародне оподаткування і офшорні центри

Холдингові і домйцарні компанії звільнені від податку на прибуток, а податок з капіталу становить у них усього 0,1% (однак мінімальна сума податку — 1000 швейцарських франків). При розподілі дивідендів ці компанії зобов'язані сплатити податок у розмірі 4% від суми дивідендів.

Податок на благодійні фонди складає 0,1% від величини власного капіталу. Якщо власний капітал фонду перевищує вели­чину 2 млн швейцарських франків, податкова ставка знижується до 0,075%.

Рівень прибуткового оподаткування для фізичних осіб у Ліхтенштейні значно нижчий, ніж у більшості європейських країн -- податки тут не перевищують 3,6—17,82%. Однак процедура придбання права на місце проживання в цьому "податковому раї" дуже ускладнена, так що ця мета для більшості смертних практич­но недосяжна.

Як і майже всі "класичні" офшорні центри, Ліхтенштейн не має податкових угод з іншими країнами. Ліхтенштейн має договір про запобігання подвійного оподаткування тільки з Австрією, але його умови не поширюються на офшорні компанії.

Ґібралтар.

Ґібралтар знаходиться на самому південному краї Європи. Це скелястий півострів при вході з Атлантики в Середземне море на відстані 22 км від узбережжя Африки. Це британська колонія, асоційована з Європейським Союзом. Іспанія пред'являє права на Ґібралтар, але політичне становище Ґібралтару стабільне.

Ґібралтар, як і Нормандські острови, — типова європейська офшорна юрисдикція. Усі зареєстровані тут іноземні "пільгові" компанії платять дуже низькі податки. Ці компанії зобов'язані відповідати стандартним офшорним вимогам — їх власниками не можуть бути місцеві резиденти, а самі компанії позбавлені права вести господарську діяльність на території півострова.

Створені на Ґібралтарі компанії виконують такі функції:

1. торгово-посередницькі операції;

2. холдингова діяльність у країнах ЄС;

3. судноволодіння;

4. володіння нерухомістю;

17А

175

Міжнародне оподаткування

5) управління інвестиційними фондами в європейських країнах.

Іноземні компанії користуються пільгами різного ступе­ня. Резидентні компанії платять податок на прибуток за став­кою 35%. Звільнені (exempt) компанії можуть одержати звільнення від податків на 25-річний термін. Пільгові (quali-fyng) компанії зобов'язані платити податок на переказані з-за кордону доходи за ставкою 2—8%. Фізичні особи платять про­гресивний прибутковий податок у 20% при доході 1500 ф. ст. і до 50% при доході понад 19500 ф. ст., а також податок на спад­щину до 25%.

Територія, як і всі інші типові офшорні зони, не має подат­кових угод з іншими країнами. Існує тільки одна угода про за­побігання подвійного оподаткування між Ґібралтаром і Великою Британією, яка має неофіційний характер.