9.6. Проблеми боротьби з організованою злочинністю і відмиванням "брудних" грошей в офшорних центрах

Офшорні центри, які широко відкривають двері іноземним підприємцям із сумнівною репутацією для заснування в них чис-

Міжнародне оподаткування

ленних банків, холдингових компаній і трастів, уже багато деся­тиліть завдають безліч турбот державним і політичним діячам, а також органам правопорядку, мабуть, чи не всіх країн планети. Розміщені там компанії, банки, фонди, траста вже давно перетво­рилися на фінансову опору міжнародного тероризму, наркобізне-су і практично всіх форм організованої злочинності.

Особливе занепокоєння викликають два регіони — це дер­жави і території басейну Карибського моря і держави "золотого трикутника" - Бірма, Таїланд, Пакистан та Афганістан. Однак державні діячі і спецслужби індустріально розвинутих країн пер­шочергову увагу приділяють першому з названих регіонів. Про причину такої турботи виразно сказано в березні 1988 р. у заяві Бюро з міжнародних проблем, пов'язаних з наркотиками, Дер­жавного департаменту США: „Країни басейну Карибського моря — перша ланка міжнародної системи, через яку проходить велика частина "наркоприбутків" злочинних організацій Латинської Америки. З погляду інтересів як зарубіжних постачальників, так і дистриб'юторів у США, цей регіон виявився найкращим з ураху­ванням його сусідства зі США, загальної корупції, низьких по­датків, а також наявності в ньому незліченних фінансових уста­нов, оснащених захищаючим їх законом про збереження банківської таємниці" [100, с 45].

Держави цього регіону, бідні на природні ресурси, з відста­лою економікою і малоосвіченим або зовсім неписьменним насе­ленням, починаючи з 1960-х років приступили до створення на своїх територіях офшорних центрів і податкових гаваней, які ста­ли дуже привабливими для фінансових і банківських установ.

Бурхлива діяльність фінансових установ в умовах слабкого державно-правового контролю привернула пильну увагу подат­кових служб і правоохоронних органів суміжних країн, і в першу чергу США. В умовах, коли ще не були підписані і ратифіковані відповідні міжнародні угоди, які поширюються на ці регіони, служба внутрішнього доходу міністерства фінансів США не зупи­нялася навіть перед проведенням односторонніх оперативно-слідчих заходів відносно наркоділків і "відмивателів" грошей у цих регіонах. Але вони приносили тимчасові, обмежені результа-

Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

ти і супроводжувалися міжнародними скандалами і навіть погіршенням відносин між країнами [92, с. 380—387].

У середині 1980-х років на зміну одностороннім акціям прий­шла стратегія укладення дво і багатосторонніх договорів з конкрет­них проблем. Одним з основних став договір між Сполученими Штатами і Великою Британією, підписаний у 1984 р. Ця угода Відкривала можливість надавати всебічну і безпосереднью допомо­гу з боку британської влади в боротьбі з наркобізнесом і відмиван­ням грошей на територіях, які знаходяться в цьому регіоні в юрис­дикції британської корони, і в першу чергу на островах Кайман. У 1990 році ця угода була поширена на Багамськи Острови.

З метою розроблення загальних підходів до застосування ефективних методів протидії відмиванню "брудних" грошей дер­жави басейну Карибського моря і Центральної Америки скликали в червні 1990 р. Конференцію на острові Аруба. її учасники кон­статували, що міжнародні злочинні організації створили в регіоні центри наркобізнесу, у зв'язку з чим більшість шдприємств сфери Послуг існує лише для того, щоб забезпечити "очищення" неза­конно отриманих доходів. Відзначено також, що з моменту прий­няття до виконання Рекомендацій ФАТФ Сполученими Штата­ми Америки й іншими індустріально розвинутими країнами про­ведення фінансових операцій у цих державах стало справою знач­но важчою і ризикованою. Тому привабливість територій Ка­рибського басейну і Центральної Америки в очах ватажків кримінальних груп безсумнівно зростає.

У зв'язку з цим держави—учасниці конференції дали обіцян­ку прийняти Рекомендації ФАТФ разом з додатковим пакетом, який складається з 21 виправлення, які його доповнюють. їх надалі було скорочено до 19, але всі вони містили в собі додаткові заходи, пристосовані до специфіки даного регіону [98, с 25—30].

Ще однією конференцією, присвяченою проблемам фінан­сових аспектів міжнародного наркобізнесу, була одинадцята яустріч глав урядів країн — членів Карибського співтовариства і Загального ринку (Caribbean Community and Common Market — CARICOM), яка відбулася в серпні 1990 p. її підсумком стало створення Карибської групи з протидії відмиванню грошей (Caribbean Financial Action Tasks Force - CFATF) [96, с 17-38]. і'

Міжнародне оподаткування

Цю важливу ініціативу підтримали учасники регіонального семінару, організованого за сприяння уряду Ямайки в травні 1992 р. За цим семінаром слідувало проведення в листопаді того ж року конференції міністрів юстиції в столиці Ямайки — місті Кінгстон. У прийнятій ними Декларації було сказано, що країни— учасниці конференції "підпишуть і ратифікують Конвенцію ООН з боротьби з незаконною торгівлею одурманюючими засобами і психотропними речовинами 1988 p., а також приймуть і введуть у практичну дію 40 Рекомендацій ФАТФ і 19 Рекомендацій Конфе­ренції на Арубі" [96, с 34—37].

Учасники конференції дійшли до висновку, що впроваджен­ня в життя Кінгстонської Декларації потребує створення формаль­них структур, які займаються моніторингом ефективності і пропа­гандою положень, які містяться в ній. Крім того, її учасники взяли на себе зобов'язання застосовувати, як у Європі, процедуру само­оцінки і взаємоперевірки країн щодо ступеня виконання ними Ре­комендацій з боротьби з відмиванням "брудних" грошей.

"З метою забезпечення продовження і нарощування таких зусиль, — сказано в опублікованій ними заяві, — а також з метою створення відповідних умов навчання і спеціалізованої бази, учас­ники конференції запропонували утворення невеликого секре­таріату CFATF з резиденцією в Тринідаді і Тобаго [90, с. 27]. За­вдяки фінансовій допомозі членів ФАТФ (Нідерландів, Франції, Канади, США і Великой Британії) ця ініціатива в 1993 р. увінча­лася успіхом. Керівником секретаріату став англійський офіцер поліції, який володіє солідним досвідом у боротьбі з відмиванням "брудних" грошей, а також великими знаннями в галузі міжнарод­ного права.

Паралельно з цими зусиллями зі своєю ініціативою висту­пила Організація американських держав (О АД), членами якої се­ред інших є держави Карибського басейну. Заради справедли­вості треба відзначити, що ОАД ще раніше висловлювалася за вживання заходів з припинення відмивання "брудних" грошей, а також за застосування як засобу покарання конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом, вважаючи такі заходи Найбільш дієвими в боротьбі з нелегальною торгівлею наркотиками в Південній і Північній Америці.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

'——- ■ ■ ~ ^л ■

Саме з ініціативи ОАД у 1986 р. була розроблена програма, яка одержала назву Міжамериканської програми дій проти неле­гального використання і виробництва наркотичних засобів та психотропних речовин (Inter-American Programm of Action of Rio de Janeiro Against Illicit Use and Production of Narcotic Drugs and Psychotropic Substances — CICAD). Цією програмою передбачено Підготовку проекту нових законодавчих актів, які розширюють повноваження правоохоронних і фіскальних органів у сфері вста­новлення фактичних джерел походження фінансових коштів. Ра­зом з тим було ухвалено постанову прийняти законодавство про криміналізацію відмивання грошей, накопичених у результаті злочинів, пов'язаних з наркотиками, а також "про конфіскацію фінансових коштів і матеріальних цінностей, які надходять від не­легальної торгівлі наркотиками або використовуваних для прове­дення цієї процедури, незалежно від місця виконання таких опе­рацій" [98, с 271].

У 1990 p., під час чергової зустрічі міністрів країн—членів ОАД, на які була покладена відповідальність за припинення торгівлі наркотиками, прийнято два політичних документи, у яких було задекларовано намір продовження виконання раніше прийнятих заходів, а також рекомендовано в рамках CICAD ство­рити групу експертів для розробки проекту вказівок і розпоряд­жень, які відповідають специфіці регіону і разом з тим принципам Віденської конвенції 1988 р. Експерти розробили пакет розпоряд­жень, який одержав назву "Зразкові розпорядження, які стосу­ються злочинів відмивання грошей, пов'язаних з незаконною торгівлею наркотиками, а також з аналогічними злочинами". У 1992 р вони були затверджені на Загальних зборах ОАД.

"Зразкові розпорядження" являють собою документ, складе­ний у повній відповідності з духом Конвенції ООН та Рекомен­дацій ФАТФ і включає в себе 19 статей, які охоплюють усі важ­ливі елементи сучасної стратегії боротьби з відмиванням злочин­них доходів. У ньому передбачені також превентивні заходи розпізнавання, розповсюджені на приватний сектор. Автори роз­поряджень підключили до протидії цьому злу не тільки банки, але й цілу низку інших фінансових установ. У статті 9 "Зразкових роз­поряджень" до них серед інших зараховані маклери, які торгують

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

цінними паперами, власники пунктів обміну валют, а також особи, які займаються "іншого виду господарською діяльністю, яка підля­гає контролю з боку державних банків або з боку інших фінансо­вих установ". За вказівкою відповідних органів влади кожною з країн-учасниць ці розпорядження можуть бути поширені на інші види господарської діяльності, "під час якої здійснюються операції з готівкою в сумі, яка перевищує встановлені межі".

Розпорядження щодо фінансового сектора спираються на Рекомендації ФАТФ і містять принципи, вже прийняті до вико­нання фінансовими установами, такі як ідентифікація особис­тості клієнта, співробітництво з органами правопорядку і право­суддя, введення в себе відповідних внутрішніх стандартів і пра­вил, а також організація необхідного професійного навчання пер­соналу. На жаль, на відміну від Директиви Європейського Співтовариства і Конвенції Ради Європи "Зразкові розпоряджен­ня" 1992 р. мають обмежену сферу дії, оскільки стосуються тільки незаконної торгівлі наркотиками і пов'язаних з нею злочинів. У змісті цього документа одержав відображення обсяг повноважень, які були надані укладачам цього документа, тобто членам регіональної групи експертів. Разом з тим треба зазначити, що во­ни рекомендували міністрам ОАД значно розширити категорії злочинів, охоплюваних розпорядженнями, за рахунок включення в них інших тяжких злочинів.

Американська комісія по справах боротьби з наркоманією ак­тивно бере участь у пропаганді "Зразкових розпоряджень" у країнах О АГ, не виключаючи при цьому держави, які входять у Ка­рибську спеціалізовану групу з протидії відмиванню грошей. У свою чергу, у Кінгстонській декларації держави Карибського ба­сейну зобов'язалися якомога швидше ввести їх у дію у своїх країнах. Певних успіхів у відновленні свого законодавства домо­глися як члени CFATF, так і ряд країн, які входять до ОАД. Удос­коналювання кримінального законодавства в цих країнах сконцен­троване на посиленні його ефективності шляхом введення таких важливих розпоряджень, як криміналізація явища відмивання гро­шей, забезпечення функціонування надійних механізмів міжнарод­ного співробітництва в галузі екстрадиції підозрюваних, а також конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом [96, с 17—38].

Зрозуміло, розроблення правових норм — це лише частина зусиль (хоча й важлива) у боротьбі зі злочинністю. Про справжні успіхи можна судити тільки тоді, коли виконання цих законів ста­не повсякденною практикою. Але саме вирішення цієї найваж­ливішої проблеми спричинює багато труднощів як у країнах цього регіону, так і в усьому світі. За словами секретаря CICAD, "члени урядів країн регіону виражають сумніви щодо того, чи зможуть ор­гани нагляду і контролю використовувати всі ті чудеса техніки, які мають у своєму розпорядженні наркосиндикати й інші "відмива-телі" грошей. Тому що все вказує на те, що в багатьох країнах кон­тролюючий апарат працює на зовсім інших обертах. Значна його частина не може відійти від концепції й способу дій, які приносять великий успіх при виловлюванні нечесних крамарів, не віддаючи собі звіту в непридатності таких методів в еру комп'ютерних сис­тем, гігантського торговельного обігу, інвестицій, які обчислюють­ся мільярдами доларів, а також тисячами електронних переказів упродовж одного дня" [98, с 10]. Такі реалії, і до них потрібно при­стосовуватися, інакше не може йти мова про яку-небудь ефек­тивність навіть самого ефективного законодавства.

Скептичне відношення до дієздатності правоохоронних і контролюючих органів регіону виразив Верховний суд США, ух­валивши в 1992 році постанову, згідно з якою агенти ФБР одер­жали право на розшук і екстрадицію з країн регіону осіб, підозрю­ваних у податковому шахрайстві і відмиванні "брудних" грошей навіть тоді, коли це може бути пов'язане з порушенням міжнарод­ного права.

Іншим об'єктом пильної уваги міжнародних організацій і правоохоронних органів залишається Південно-Східна Азія. Причина такої зацікавленості — факт, що цьому регіону належить сумнівна репутація всесвітнього постачальника наркотиків. Тре­ба відзначити, що більшість країн цього регіону підписала Кон­венцію ООН 1988 p. Частина цих країн цілком прийняла на себе аобов'язання оголосити відмивання грошей кримінальним злочи­ном. Інші ще цього не зробили, але вживають заходів з доповнен­ня й удосконалювання законодавства в цьому напрямі.

Набагато менше досягнуто тут в інших напрямках, а саме: у посиленні ролі фінансового сектора в боротьбі з відмиванням "бруд-

Міжнародне оподаткування

них" грошей і поширенні постанов Конвенції на інші види тяжких злочинів, не пов'язані з виробництвом і торгівлею наркотиками. Зрозуміло, не можна не зважати на те, що це гігантський регіон, який охоплює країни, що різко відрізняються одна від одної з погля­ду економічного і соціального розвитку. Крім того, тут немає єдиної регіональної організації, яка взялася б за просування програми і за її реалізацію. Ситуація до того ж ще більше ускладнюється наявністю в регіоні розгалуженої мережі "шдггільних" і "паралельних" банків, здатних цілком взяти на себе функції легального фінансового секто­ра в міжнародних операціях з відмивання грошей.

У таких умовах зусилля ФАТФ були зосереджені в основ­ному на інформуванні державних і політичних діячів країн регіону про ступінь погрози і небезпеки, які походять від міжна­родного злочинного бізнесу, а також на спробах схилити їх до прийняття Рекомендацій ФАТФ шляхом повного чи часткового включення їхніх положень у місцеве законодавство. Організа­торська діяльність ФАТФ, а також дипломатичні зусилля провідних індустріальних держав світу призвели до вступу у ФАТФ високорозвинутих промислових країн регіону, таких як Японія, Гонконг і Сінгапур.

У 1993 р. ФАТФ разом з Відділом з боротьби з економічною злочинністю при секретаріаті Британської співдружності націй скликали регіональну конфедерацію в Сінгапурі. На ній було ух­валене рішення про створення невеликого Секретаріату з бороть­би з відмиванням "брудних" грошей в Азії (Asia Money Laundering Secretariat). До його функцій входить підтримка зусиль ФАТФ у цьому регіоні.

Певне просування в напрям і криміналізації явища відми­вання грошей спостерігається й у тих країнах і територіях Півден-но-Тихоокеанського регіону, які відомі у світі як офшорні центри. Цьому процесу всіляко сприяли регіональні організації. У липні 1992 р. відбувся форум держав Південно-Тихоокеанського регіону. У цю організацію з 1971 р. входять Австралія, Фіджі, На­уру, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Самоа, Тонга, Вануату, острови Кука і Соломонові Острови. З огляду на масштаби загрози регіону від міжнародної злочинності, учасники Форуму ухвалили декларацію про співробітництво правоохоронних органів.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Крім того, його учасники доручили міністрам внутрішніх справ вивчити Рекомендації ФАТФ і підготувати правову базу для прийняття і впровадження в практику тих, котрі найбільше відповідають конкретним умовам країн регіону. Вони визнали не­обхідність, як сказано в декларації, зміцнення вітчизняних і міжнародних правових інструментів, які забезпечили б пошук, вилучення з обороту чи повну конфіскацію майна, доходів, отри­маних у результаті злочину, знарядь злочинів. Вони також підтвердили потребу введення розпоряджень, які регулюють на­дання допомоги з метою виключення маніпулювання такими по­слугами, які призводять до відмивання доходів від злочину. Фо­рум також констатував, що закон про банківську таємницю може бути використаний як ширма для прикриття злочинних фінансо­вих операцій, тому такий метод відхилення від виконання угод з надання взаємодопомоги повинен бути заборонений. У декларації містився заклик прискорити процес відновлення і доповнення місцевого законодавства про екстрадицію, а також введення в нього відповідних положень, які відкривають можливість надан­ня допомоги іноземним органам правопорядку в розслідуванні кримінальних справ. Учасники форуму виступили також із за­кликом до якнайшвидшої ратифікації і впровадження в життя Конвенції ООН з боротьби з нелегальним оборотом наркотиків 1988 р. Першою державою регіону, яка ратифікувала Конвенцію, був острів Фіджі. Підготовкою проектів необхідних законодавчих актів займалася конференція правознавців островів Тихого океа­ну, яка доручила розробити проект спеціально створеній Комісії Із законності і порядку під головуванням Австралії.

Зупинимося на ролі міжрегіональних міжнародних ор­ганізацій, прикладом яких слугує вже згадувана нами Британська співдружність націй. Ця організація внесла значний вклад у спра­ву боротьби з відмиванням "брудних" грошей. Протягом багатьох років вона докладає великих зусиль для зміцнення міжнародного співробітництва і удосконалення кримінального законодавства, доказом чому слугують угоди, які стосуються екстрадиції, тобто видачі засуджених за кримінальні злочини та інших важливих проблем [96, с 147—154]. Такі угоди укладені між більшістю країн співдружності. Особливе значення для вирішення проблеми

371

Міжнародне оподаткування

відмивання грошей має документ співдружності, який одержав на­зву "Порядок дій при наданні взаємної допомоги з кримінальних справ", доповнений у 1990 р. [104, с 149—164]. Він вплинув на формування діючого механізму співробітництва між країнами, що було справою дуже важкою у законодавчому полі, заснованому на традиціях англосаксонського права Проте співдружність домогла­ся внесення в місцеве законодавство статей і поправок, які гаран­тують реалізацію заходів, спрямованих на виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержуваних від усіх видів злочинів [104, с 234-235].

У жовтні 1993 p., під час наради в М. Лімасол, на Кіпрі, го­ лови урядів країн Британської співдружності націй доручили міністрам юстиції вжити термінових заходів для невідкладного впровадження в життя 40 Рекомендацій ФАТФ, а також дали вказівку міністрам фінансів узяти під контроль реалізацію цих ре­ комендацій у фінансових установах. •

Через місяць, у листопаді того ж року, відбулася конфе­ренція міністрів юстиції держав співдружності на острові Мав­рикій. У заключному комюніке міністри виразили надію, що вирішення всіх цих проблем носить винятково терміновий харак­тер, а також ухвалили постанову про введення комплексних зако­нодавчих розпоряджень у наступних галузях: кримшалізація про­цедури відмивання грошей, пов'язаного з усіма тяжкими злочина­ми, передача фінансовим установам інформації про операції, які викликають підозру у відмиванні грошей, конфіскація доходів, отриманих злочинним шляхом, визнання відмивання грошей зло­чином з необхідністю екстрадиції. Крім того, були передбачені конкретні заходи в сфері міжнародного співробітництва слідчих органів і органів правосуддя в справах з відмивання грошей, а та­кож у процедурі конфіскації злочинних доходів.

Важливим досягненням було й те, що всі учасники конфе­ренції погодилися на проведення процедури самооцінки, а також зобов'язали урядових чиновників взяти під контроль процес ре­алізації прийнятої програми за участю секретаріату співдружності.

Отже, все чіткіше проглядається тенденція прийняття і прак­тичної реалізації 40 Рекомендацій ФАТФ країнами, які не входять до цієї організації. Позитивним явищем можна вважати і підписан-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

ня Віденської конвенції зростаючою кількістю держав. Поряд з цим дедалі сильніше відчувається потреба в пошуках більш широкого і багатостороннього підходу до вирішення даної проблеми, тому що успіхи в практичному застосуванні правових інструментів, а голо­вне — ефективність придатних до застосування методів, залиша­ються дуже помірними (точніше, усе ще скромними), особливо у відношенні фінансового сектора. Досвід свідчить, що нерідко зу­силля високорозвинених індустріальних країн спрямовані на за­охочення інших держав, на їхнє залучення до спільного застосуван­ня методів протидії відмиванню грошей, не приносять бажаних ре­зультатів. Очевидно, необхідно відчутно посилити надання цим країнам технічної, матеріально-фінансової підтримки, допомоги фахівцями, інших видів дій у цьому напрямку, інакше вся законо­давча і дипломатична діяльність виявиться безрезультатною.

Якщо ж оцінювати діяльність міжнародних організацій у цьо­му напрям і за два минулих десятиліття (1980 — 2000), то потрібно відзначити таке. Міжнародна громадськість, занепокоєна темпами зростання організованої злочинності, вимагає зробити все можли­ве, щоб покінчити з фінансовою міццю злочинних синдикатів чи хоча б відчутно підірвати її. Стратегія реалізації цієї мети включає три елементи. Перший — це традиційний, спрямований на підви­щення дієвості вітчизняного кримінального законодавства, здатно­го гарантувати дотримання принципу "невідворотності покаран­ня". Другий елемент — це посилення заходів, які позбавляють зло­чинців плодів їхньої злочинної діяльності. Цей елемент стратегії на додаток до чисто кримінального покарання робить наголос на не­обхідності кримшалізації явища відмивання грошей, а також ство­рює фундамент для розшуку і конфіскації доходів, отриманих зло­чинним шляхом. Такі заходи, за задумом їхніх авторів, мають пре-вентивно-наступальний характер.

Нарешті, третій, вирішальний, елемент стратегії виходить з переконання, що зусилля, які починаються в масштабах однієї країни, при всій їхній значущості для подолання місцевої злочин­ності, виявляються безрезультатними в боротьбі з рафінованою міжнародною діяльністю "відмивателів" "брудних" грошей, що спи­раються на могутню підтримку "тилових підрозділів", що включа­ють до своїх рядів висококласних фахівців і продажних урядових

372

373

Міжнародне оподаткування

чиновників різних країн. Для боротьби з цим злом потрібні ефек­тивні інструменти і механізми міжнародного співробітництва.

Створенням таких механізмів і займаються державні й політичні діячі багатьох країн, причому на рівні міністрів і голів урядів. Результатом їхніх зусиль стала поява і діяльність розгля­нутих у цій книзі міжнародних організацій, а також укладення і ратифікація важливих міжнародних угод.

Оцінюючи зусилля країн, які розвиваються, а також промис­лово розвинених держав, які переживають період соціально-еко­номічної трансформації, високорозвинені країни виражають го­товність виявляти більше еластичності і творчого мислення у вирішенні їхніх проблем, оскільки метою цих зусиль залишається пристосування міжнародної стратегії до конкретних специфічних умов країн і регіонів, посилення ефективності в боротьбі з інтер­національною злочинністю. Спробою такого пристосування стали дискусії в ООН про утворення Міжнародного карного трибуналу. Про необхідність створення судового органу, який виносить виро­ки в індивідуальних випадках, питання ставиться вже давно. Про­блема ця активізувалася, коли справа дійшла до звинувачень дея­ких глав латиноамериканських держав у їхньому злочинному зв'яз­ку з міжнародними наркокартелями. За справедливим зауважен­ням генерального секретаря Британської співдружності націй, "малі країни не мають умов для проведення процесів над виконав­цями злочинів міжнародного масштабу, оскільки така процедура занадто складна, дорога, а іноді й небезпечна з погляду її наслідків" [Цит.за: 93, с 214]. На думку фахівців, під юрисдикцію Міжнарод­ного карного трибуналу повинні підпадати, за певних умов, кате­горії злочинів, пов'язаних з наркотиками, які носять міжнародний характер, у тому числі злочин відмивання грошей. Важливо, що західні держави надають цій ініціативі енергійну підтримку, до­статню для того, щоб вона одержала "путівку в життя".

У липні 1998 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила зміст статуту Міжнародного карного трибуналу, відкритого для підпи­сання всіма членами організації. Проти цього серед інших прого­лосували США і Китай.

Таким чином, більшість країн світу виявили готовність включитися в загальносвітові зусилля проти відмивання "бруд-

ЧТЛ

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

них" грошей, в той час як деякі держави зайняли вичікувальну по­зицію, намагаючись, як це не сумно, залучити у фінансові устано­ви своїх країн чималі суми "брудних" грошей. Багато хто поділяє точку зору Е. Савони і М. де Фео, які заявили, що такі країни "провокують солідні світові фінансові центри і міжнародні ор­ганізації до прийняття санкцій проти таких держав і в принципі ці держави таких санкцій заслуговують" [113, с 101].

Не менш гострою і злободенною залишається проблема досягнення згоди між державами щодо визначення мінімально­го стандарту поведінки члена світового співтовариства з погля­ду його участі в міжнародних зусиллях у боротьбі з організова­ною злочинністю. Кожний, хто не дотримувався б цього стан­дарту, змушений був би рахуватися з наслідками, які виплива­ють з реакції на таку поведінку з боку інших країн. Тривалий час існувала думка, що вирішення цієї проблеми пов'язане з не­бувалими труднощами не тільки політичного характеру, але й зі складністю визначення елементів мінімального стандарту. Од­нак для спростування такої думки сьогодні посилаються на те, що аналогічні труднощі довелося переборювати при прийнятті програми протидії відмиванню грошей, і вони були успішно пе­реборені. Це було проголошено в червні 1994 р. під час конфе­ренції в Італії, коли було погоджено і прийнято сім пріоритет­них оцінок ступеня реалізації цієї програми .

Аналогічний рівень цілком можливо встановити і при вве­денні мінімального стандарту поведінки країни у випадку при-іначення "порогу" застосування проти неї необхідних санкцій.

Звичайно, потреба у введенні таких санкцій цілком відпаде, оскільки політичні діячі і лідери держав рано чи пізно усвідомлю­ють насущну потребу активної боротьби з міжнародною організо-іаною злочинністю. Створення суспільної атмосфери, яка сприяє боротьбі з цим злом, відіграє не меншу роль у досягненні успіху, ніж застосування високоефективних оперативно-розшукових і каральних санкцій.

* Такими елементами є: криміналізація явища відмивання грошей, одержаних від МдШснення важких злочинів; законодавче обмеження банківської таємниці; •«користання принципу "знай свого клієнта"; виявлення підозрілих операцій і пввідом-лення про них; оновлення законодавства в сфері фінансової діяльності; конфіскація доходів, одержаних від здійснення злочинів, а також участь в міжнародній співпраці в цій справі.

375

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей