Тема 4. Функції та методи менеджменту

1. Загальні функції управління

2. Методи менеджменту

3. Принципи управління

4. Ефективність управління

1. Загальні функції управління

В сучасній західній теорії управління існує система функцій, яка складається з загальних універсальних та конкретних функцій.

Загальні, універсальні функції управління відображають зміст процесу управління в будь-якій організації та не залежать від специфіки об'єкта управління.

Конкретні функції базуються на факторі оригінальності об'єкта управління.

До найбільш важливих загальних функцій управління відносяться наступні:

1. планування та прогнозування;

2. організація взаємодії та повноважень;

3. координація та регулювання;

4. контроль;

5. мотивація.

1. Функція планування та прогнозування представляє визначення цілей фірми та вияв шляхів, методів та засобів їх досягнення. Процес планування вміщує декілька етапів:

- виявлення мети організації, тобто заради чого вона функціонує;

- визначення задач діяльності організації. Цей процес проводиться одночасно на всіх рівнях менеджменту;

- складання планів робіт з виконання визначених раніше задач;

- розробка загальних напрямів реалізації планів на кожному управлінському рівні;

- розробка конкретних схем й правил виконання задач. В даному разі під схемою розуміється серія послідовних дій з рішення встановленої задачі. Правила виступають в якості специфічних й детальних вказівок на те, як необхідно чи, навпаки, не слід виконувати ту чи іншу роботу.

2. Функція "організації взаємодій та повноважень" є базовою функцією менеджменту. В широкому розумінні - це вид діяльності управлінського персоналу, який зорієнтований на забезпечення оптимального функціонування фірми.

Процес організації вміщує наступні стадії роботи:

• визначення видів робіт, які необхідно виконати для вирішення поставлених задач;

• оцінку людських ресурсів;

• групування функцій (видів робіт) та людських ресурсів до організаційних структур (функціоналізація та департаментація);

• вияв та оцінка ступені відповідальності та характеру повноважень управлінського персоналу різних рівнів;

• вияв специфічних видів діяльності на фірмі;

• оформлення та затвердження посадових інструкцій, схем, нормативів.

Із розподілом менеджерської праці пов'язано створення різних відділів в організації. У західному менеджменті цей процес називається відповідальність.

Повноваження - це обмежене право розпоряджатися ресурсами та розподіляти задачі (завдання). Повноваження надаються посаді.

Делегування повноважень - це процес передачі задач та повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання. Даний процес є засобом, за допомогою якого керівництво встановлює зв'язок між управлінськими рівнями.

Відповідальність - це обов'язок працівника виконувати делеговані йому задачі і відповідати за їх задовільне рішення.

Існують 2 види повноважень:

- лінійні повноваження та штабні повноваження.

Лінійні повноваження - це повноваження, які реалізуються по вертикалі. Штабні повноваження виконуються у функціональних підрозділах. Штабні повноваження класифікуються на:

• рекомендовані повноваження;

• паралельні повноваження;

• функціональні повноваження.

3. Функція координації та регулювання - це узгодженість дій виконавців відповідно цілям організацій. Координація та регулювання в управлінні здійснюється шляхом забезпечення взаємодії різних підрозділів в системі виробництва. Ця управлінська діяльність спрямована на забезпечення необхідної відповідності між елементами системи, на ліквідування відхилень від планових завдань, графіків, норм вироблення. Регулювання - це складний механізм управління, основою якого є інформаційні системи.

4. Функція контролю - це процес, за допомогою якого керівництво організації отримує інформацію поточного стану справ з виконання плану, розвитку рішень поставлених задач. Цей процес вміщує правила корегування дій у випадку, якщо з'являються значні розбіжності між результатами та встановленими параметрами.

5. Функція мотивації - це процес спонукання особистості до діяльності досягнення суб'єктивних цілей і цілей організації (фірми).

Існують різні теорії мотивації, включаючи психологічний та організаційно-економічний напрям. Але всі їх можна віднести до двох груп:

• змістовні теорії мотивації, які мають з'ясовувати причини тієї чи іншої поведінки людини;

• процесуальні теорії мотивації, які з'явилися нещодавно, та засновані, в першу чергу, на факторі поведінки людей у відповідності їхнього виховання та пізнання.

Змістовні теорії найчастіше називають "теоріями потреб". Існують три основні теорії потреб: ієрархія потреб Абрахама Маслоу, двофакторна теорія Фредеріка Герцберга і теорія мотивації Девіда Мак-Клеланда.