3. Характеристика сучасної фази розвитку менеджменту

Для сучасної фази характерними є застосування “суворих” методів дослідження, які ґрунтуються на формалізації процесів управління і є складовими частинами таких наук, як математика, статистика, інженерні науки. Ц і науки і пов’язані з ними галузі знань внесли суттєвий внесок у теорію управління на всіх фазах її розвитку. Їх вплив можна простежити ще в роботах Тейлора з наукового аналізу парці. Проте до другої світової війни кількісні методи використовувались у науці практиці і управління ще недостатньо. Під час війни в Англії для управління ефективною протиповітряною обороною від нальотів фашистських літаків було вперше застосовано кількісні методи, згруповані під загальною назвою “дослідження операцій”. Пізніше ці методи виявилися ефективними у вирішенні інших проблем управління, а в математиці виник окремий напрям дослідження – прикладна математика.

Дослідження операцій за своїм змістом – це застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації. Методи дослідження, що до застосування, мають свою послідовність. На першому етапі фахівців – управлінців ставлять завдання, тобто структурують управлінські проблеми, формулюють перелік обмежень і вимог до критеріїв ефективності розв’язку їх.

Другий етап здійснюють фахівці з дослідження операцій. Вони розробляють модель ситуації. Модель, як правило, спрощує реальність, або подає її абстрактно, що дає змогу краще зрозуміти складності реальності. Спрощення реальності за допомогою моделі відбувається скороченням кількості змінних після оцінки суттєвості впливу їх на кінцевий результат. Кількість змінних скорочують відкиданням несуттєвих і агрегуванням другорядних. Отже у моделі залишаються суттєві зміни.

Третій крок полягає у “випробуванні” моделі наданням змін кількісними значеннями. Це дає змогу об’єктивно описати та порівняти кожну зміну і відношення між ними. Перевагою кількісного підходу є зміна словесних міркувань та описового аналізу моделями, символами та кількісними значеннями. Звичайно моделі ситуацій ,проблем та процесів управління досить складні, тому поштовхом до застосування їх був винахід і удосконалення комп’ютерів. Комп’ютери дали змогу дослідникам операцій сконструювати математичні моделі зростаючої складності, які досить наближені до реальності і із значною точністю описують її. Отже, кількісні методи є ефективним знаряддям наукових досліджень в управлінні, у вирішенні практичних завдань його оптимізації.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні класичні теорії менеджменту.

2. У чому сутність школи наукового управління?

3. Яка специфіка адміністративної системи управління?

4. У чому сутність школи людських відносин?

5. Дайте характеристику кількісної школи управління.

Тема 3. Закони, закономірності та принципи менеджменту

1.Система закономірностей менеджменту

2.Суть принципів менеджменту в невиробничій сфері

1.Система закономірностей менеджменту

Загалом наука менеджменту повинна виявити і сформулювати комплекс законів управління діяльністю виробничо-господарських організацій. Однак щодо їх сутності, складу і механізмів дії існують різні точки зору. Одна група вчених вважає, що ніяких особливих законів управління не існує, а в управлінні, як і в суспільстві, діють економічні закони, інша наполягає на існуванні специфічних законів управління. Деякі дослідники визнають існування не законів, а закономірностей управління. Насправді законів у їх класичному розумінні наука менеджменту поки що не має, послуговуючись лише закономірностями менеджменту (управління).

Закономірності управління – об’єктивні та діють поза волею людей.

Виділяють наступні закономірності менеджменту:

1. Відповідність організації та управління стану розвитку суспільства. Ця закономірність відображає об'єктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни. У зв'язку із становленням ринкових відносин в економіці України організація та управління підприємствами повинні ґрунтуватися на загальновизнаних у світі засадах менеджменту.

2. Диверсифікація виробництва та управління. Диверсифікація виробництва виявляється в ос воєнні "нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств на багатогалузеві комплекси. Відповідно, диверсифіковане підприємство потребує диверсифікації управління.

3. Співвідносність керуючої і керованої систем. Полягає вона в досягненні пропорцій між усіма елементами керованих і керуючих систем при їх формуванні і в процесі функціонування.

Оскільки керуюча і керована системи безперервно взаємодіють, то структура і процеси керованої системи визначають структуру і рух керуючої, що виявляється в удосконаленні форм і методів управління.

Отже, співвідносність керуючої і керованої систем - це тип відносин, основою якого є їх взаємний вплив, що передбачає встановлення і підтримання між ними оптимальних співвідношень за кількістю зайнятих працівників, техніко-економічним рівнем та іншими параметрами.

4. Децентралізація і демократизація управління. Децентралізація управління передбачає передавання низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності у здійсненні управлінських процесів, її переваги полягають У стимулюванні ініціативи низових керівників і виконавців, кращій відповідності особливостям функціонування об'єктів управління. Децентралізацію супроводжує демократизація управління, адже чим більше повноважень і відповідальності передано на низові рівні, тим більше працівників залучається до процесу їх реалізації.

5. Визначальна роль людського фактора у виробництві й управлінні. Одним із здобутків світового менеджменту є визнання нової ролі людини у виробництві та управлінні створення відповідного механізму її активізації.

Закономірності менеджменту дають змогу сформувати правила, дотримання яких забезпечує потенційну можливість ефективного управління