- •2.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні
- •Конспект лекцій з дисципліни
- •Тема 1. Сутність роль та методологічні основи менеджменту
- •1.Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності.
- •2. Сутність категорій „управління” і „менеджмент”.
- •3. Менеджмент як система наукових знань.
- •4. Менеджмент як мистецтво управління.
- •2. Наукові школи менеджменту
- •2.1.Школа наукового управління.
- •Тема 2. Історія розвитку менеджменту
- •1. Періодизація зародження та розвитку науки менеджменту
- •2.2.”Класична” школа розвитку менеджменту
- •2.3.Школа “руху за гуманні стосунки” (або неокласична школа)
- •3. Характеристика сучасної фази розвитку менеджменту
- •Тема 3. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •1.Система закономірностей менеджменту
- •2.Суть принципів менеджменту в невиробничій сфері
- •Тема 4. Функції та методи менеджменту
- •1. Загальні функції управління
- •2. Методи менеджменту
- •3. Принципи управління
- •6. Підпорядкування особистих інтересів загальному добру —
- •Ці адміністративні принципи можна підсумувати таким чином:
- •4. Ефективність управління
- •1. Інтегральний підхід до оцінки ефективності управління
- •Тема 5. Процес управління
- •1. Зміст та класифікація управлінських рішень
- •2. Етапи прийняття управлінських рішень
- •3. Моделі управлінських рішень.
- •Тема 6. Планування як загальна функція управління
- •1.Планування – реалізація стратегії.
- •2.Поточні й оперативні плани.
- •3.Моделі й етапи процесу планування.
- •4.Бізнес-план.
- •Мета бізнес-планування
- •Види бізнес-планів
- •Порядок складання бізнес-плану
- •Будова бізнес-плану
- •Тема 7. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •1.Сутність організаційної діяльності.
- •2.Типи повноважень та їх делегування.
- •3.Створення структури управління.
- •Ієрархічний (механістичний) тип структур управління
- •Тема 8. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •1.Поняття мотивування.
- •2.Принципи врахування інтересів працюючих.
- •3.Засоби мотиваційного впливу.
- •4.Стимулювання праці.
- •Тема 9. Контролювання як загальна функція менеджменту
- •1.Поняття контролю та його місце в системі управління.
- •2.Етапи процесу контролювання.
- •3.Регулювання в системі управління.
- •Тема 10.Регулювання як загальна функція менеджменту
- •1. Поняття регулювання та його місце в системі управління
- •2. Види регулювання
- •3. Етапи процесу регулювання
- •Тема 11.Інформація і комунікації в менеджменті
- •Тема 12. Керівництво і лідерство
- •1.Основні поняття: керівник, лідер, влада.
- •2.Стилі керівництва.
- •3.Управління конфліктними ситуаціями.
- •Тема 13. Ефективність менеджменту
- •1.Операційний менеджмент в системі управління підприєсмством.
- •2.Напрямки підвищення ефективності управління виробництвом.
- •Список літератури
2.Напрямки підвищення ефективності управління виробництвом.
Рівень економічної ефективності діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов. Ці чинники в реальності діють не ізольовано, в чистому вигляді, а здебільшого перетинаються і взаємозумовлюють один одного. Частина з них залежить від діяльності підприємства загалом, інші пов'язані з технологією й організацією виробництва, а ще деякі зумовлені рівнем використання виробничих ресурсів і впровадженням науково-технічного прогресу. Всі чинники зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:
- видами витрат виробництва та ресурсів (джерелами підвищення);
- напрямами розвитку й удосконалення виробництва;
- місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю.
Класифікація чинників за ресурсами та затратами уможливлює чітке уявлення про джерела підвищення ефективності. Тут є відповідь на запитання, за рахунок яких ресурсів або затрат можна досягти економії суспільної праці.
Відповідно до тієї класифікації, основними чинниками зростання економічної ефективності першої ознаки є: зростання продуктивності праці й зниження оплатомісткості продукції; зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва; раціональне використання природних ресурсів.
До основних напрямів розвитку й удосконалення діяльності підприємств (друга ознака) відносять: запровадження прогресивних технологій виробництва; раціональну спеціалізацію і концентрацію виробництва; вдосконалення організації й оплати праці; запровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду; вдосконалення структури виробництва і системи управління; підвищення якості й конкурентоспроможності продукції; всебічний розвиток і вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Найважливіша ознака третя - за місцем реалізації чинників у системі управління діяльністю підприємства. Чинники, котрі вона об'єднує, поділяють на зовнішні й внутрішні.
До зовнішніх належать: державна економічна і соціальна політика; ціноутворення на сільськогосподарську продукцію; якість і вартість матеріальних ресурсів промислового походження; структурні зміни в економіці країни; розвиток інфраструктури.
До внутрішніх чинників відносять: технологію, техніку й обладнання, матеріали та енергоносії, продукцію, кваліфікацію працівників, організацію праці й стиль управління.
Найважливішим показником економічної ефективності діяльності підприємства є отримана маса прибутку. Його формують сума грошових надходжень, одержана підприємством від продажу сільськогосподарської продукції, та затрати, пов'язані з його виробництвом і реалізацією.
Виручка від реалізації залежить від обсягів товарної продукції та ціни на неї, ціна ж значною мірою - від попиту і пропозиції на кожний окремий вид продукції, що виробляє підприємство, її якості, каналів реалізації, строків реалізації та ін.
Особливим чинником, який впливає на збільшення виручки від реалізації, підвищення якості продукції. На якісну продукцію, що постачається на ринок, існує кращий попит, і вона реалізується за вищою ціною. Нестандартна, неякісна продукція має менший попит, залежується, псується, і це змушує товаровиробника реалізувати її за нижчою ціною, що знижує прибуток, а в деяких випадках робить виробництво такого виду продукції збитковим. Насамперед це стосується виробництва видів продукції, котрі швидко псуються, - молока й овочів.
Чинники, що формують і мають великий вплив на обсяг прибутку, постійно перебувають у тісному взаємозв'язку, обумовлюють один одного (рис. 18.2). Через це зміна одного з них спричиняє відповідну зміну інших. Наприклад, збільшення обсягу реалізованого зерна, за наявності попиту, приводить до зростання грошових надходжень і прибутку. Водночас збільшити обсяги реалізації зерна підприємство може лише за умови зростання його виробництва за рахунок підвищення врожайності або розширення посівних площ.
Структурно-факторна схема (рис. 18.2) засвідчує численні зв'язки між окремими елементами і чинниками ефективності виробництва молока. Однак складність полягає в тому, що вплив окремих елементів і чинників на обсяги виробництва продукції, її якість та ефективність використання ресурсів не однаковий. Тож реалізація умов і здійснення господарських заходів вимагає різних підходів і затрат.
Відповідно до обмеженості ресурсів і важливості їх економії, основними чинниками, які визначають ефективність виробництва, є трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість продукції. З цього випливає, що підприємство в господарській діяльності повинно приділяти значну увагу вдосконаленню технології, спеціалізації та концентрації виробництва, організації й оплаті праці, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу і набутому досвіду.
Необхідною умовою зростання ефективності виробництва є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. Лише за цієї умови можна ефективно використати головний засіб виробництва
аграрних підприємств - землю. Неухильне підвищення економічної родючості землі завжди актуальне, оскільки від її рівня залежить урожайність сільськогосподарських культур, кількість і якість виробленої продукції й обсяг пов'язаних з цим матеріально-грошових затрат. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурси використовуватимуться повністю й інтенсивно.
Тому не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. За всіх інших рівних умов досвідчений, добре підготовлений працівник, який творчо ставиться до виконання обов'язків, може виробляти більше продукції вищої якості. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, інші мотивації до праці.
Важливий стимул результативної праці - приватизація засобів виробництва. Надання колективу підприємства права володіти засобами виробництва та результатами своєї виробничої діяльності є одним із найдоступніших стимулів підвищення ефективності діяльності, що не потребує інвестицій.
Якщо брати до уваги те, що найважливішими показниками роботи аграрного підприємства як результату процесу матеріального виробництва є обсяг виробленої продукції та сума матеріально-грошових витрат, пов'язаних з цим, то всі шляхи підвищення економічної ефективності його діяльності умовно можна згрупувати за двома напрямами:
- шляхи, що забезпечують збільшення обсягів виробництва валової продукції;
- шляхи, що забезпечують зниження матеріально-грошових витрат на виробництво продукції.
Одним з основних шляхів підвищення ефективності виробництва є поліпшення використання землі на основі збільшення її родючості й зростання врожайності сільськогосподарських культур (рис. 18.3). Цього можна досягти через запровадження у виробництво нових технологій, які передбачають програмування урожаїв і використання досягнень науки та передового досвіду.
Рис 2 Шляхи підвищення економічної ефективності діяльності підприємства
В сучасних умовах все актуальнішим стає розвиток хімізації й меліорації, впровадження перспективних сортів і гібридів, засобів захисту ґрунту від водної та вітрової ерозії. Поліпшення використання землі сприятиме зміцненню кормової бази й одночасно з впровадженням високопродуктивних порід тварин підвищить їх продуктивність.
Кінцевий результат ефективності підприємства значною мірою залежить від зниження матеріально-грошових затрат виробництва. Зниження трудових затрат і матеріаломісткості на основі запровадження комплексної механізації, ресурсо- та енергоощадних технологій є основним якісним чинником досягнення цього. Однак варто мати на увазі, що ефективне використання техніки й інших засобів виробництва виявляється тоді, коли існує комплексне та раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами, раціональна забезпеченість оборотними фондами.
Чільне місце в заходах з підвищення ефективності виробництва посідає поліпшення якості продукції та її збереження. За рахунок підвищення якості продукції, зниження втрат при збиранні, транспортуванні й зберіганні можна підвищити рівень її реалізації та збільшити обсяг грошових надходжень на 25-30%.
Контрольні запитання
Сутність операційного менеджменту.
Оцінка ефективності підприємства і менеджменту.
Особливості японського менеджменту.
Особливості американського менеджменту.
