Тема 5. Процес управління

1. Зміст та класифікація управлінських рішень

2. Етапи прийняття управлінських рішень

3. Моделі управлінських рішень.

1. Зміст та класифікація управлінських рішень

Внаслідок динамічності виробничих, економічних і соціальних процесів фактичні параметри підприємства завжди відхиляються в той чи інший бік від запланованих, крім того впливає зовн. середовище. Внаслідок цього виникають різноманітні ситуації, які потребують свого розв’язку.

Під ситуацією розуміється певний стан організації, що характеризується кількісними і якісними параметрами, що відхиляються від запланованих.

Ситуації бувають: плановими і непередбачуваними. Коли в організації складається ситуація, яка відрізняється від запланованої, вона назив. проблемою.

Проблема – невідповідність бажаного стану об’єкта управління його фактичному стану.

Як у запланованих, так і у не передбачуваних ситуаціях необхідно втрутитися в діяльність господарюючого суб’єкта - це втручання здійснюється шляхом розробки, прийняття і реалізації управлінського рішення.

Управлінське рішення – це результат вибору субє’ктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Прийняття рішень – творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Вимоги до управлінських рішень:

1. Наукова обґрунтованість

2. Цілеспрямованість

3. Об’єктивність

4. Кількісна і якісна визначеність

5. Правомірність

6. Оптимальність

7. Простота, чіткість і стислість викладення

8. Своєчасність

9. Комплексність

10. Гнучкість

11. Здатність до реалізації (здійснимість)

12. Повнота оформлення.

Класифікація управлінських рішень:

1. За функціональним призначенням:

   • планові – стосуються планування діяльності О та підрозділів;

   • організаційні – структурують відносини в організації; визначають повноваження та відповідальність працівників, коло їх обов’язків; використовують для розподілу виробничих завдань;

   • регулюючі – регулюють перебіг процесів в О, усувають відхилення від запланованого;

   • активізуючи – спрямовані на активізацію певних дій персоналу, заохочують до кращого виконання роботи;

   • контрольні – стосуються вибору засобів і методів контролю за перебігом процесів.

2. За змістом:

   • економічні

   • соціальні

   • технічні

   • наукові.

3. За характером дій:

   • директивні – потребують обов’язкового виконання;

   • нормативні – служать орієнтиром, стандартом при прийнятті інших рішень у даній сфері;

   • методичні – у них дається детальний опис дій, які необхідно виконувати у певній ситуації;

   • рекомендаційні (право вибору)

   • дозвільні – дозволяють певні дії.

4. За часом дії:

   • стратегічні

   • тактичні

   • оперативні

5. За напрямом впливу:

   • внутрішнього

   • зовнішнього спрямування.

6. За способом прийняття:

   • індивідуальні – приймаються одноосібно людиною, що має на це повноваження;

   • колегіальні – приймаються після досягнення консенсусу групою фахівців;

   • колективні – приймаються усім колективом, якого стосується проблема.

7. За рівнем прийняття рішень:

   • організація в цілому

   • структурні підрозділи

   • функціональні служби

   • окремі працівники

8. За ступенем ефективності:

   • оптимальні – ставлять за мету вибір найкращого рішення;

   • раціональні – передбачають вибір рішення, яке дасть змогу ліквідувати проблему, але не є найкращим; приймаються за умов обмеженості ресурсів

9. За ступенем структурованості:

• структуровані –розробляється своя система інформації, алгоритм прийняття. Це дає змогу розробляти стандартні процедури і програмувати рішення під ситуації, які регулярно повторюються.

• слабо структуровані

• неструктуровані – приймають за умов неповноти інформації, новизни чи складності інформації.

За функціональним призначенням - планові, організаційні, регулюючі, активізуючи, контрольні. Приклад організаційних рішень - про створення акціонерного товариства, про розподіл службових обов'язків. Координуючі рішення в основному мають оперативний характер (розподіл поточної роботи серед виконавців). Активізуючи рішення процесів управління. Контролюючі рішення направлені на оцінку дій підлеглих.

За характером дій - директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозволяючі, орієнтуючі.

Директивні рішення розробляються вищими органами управління по важливим поточним і перспективним проблемам організації і є обов'язковими для нижчих рівнів управління. Рекомендаційні рішення готують дорадчі органи, їх виконання бажане, але не обов'язкове, оскільки вони мають рекомендаційний характер. Орієнтуючі рішення призначаються для низових рівнів управління, які діють в умовах значної свободи, мають прогнозний характер.

За часом дії - стратегічні, тактичні, оперативні.

Стратегічні дії визначають основні шляхи розвитку організації, а тактичні - конкретні засоби просування по ним. Так, рішення організації вийти на зовнішній ринок є стратегічним, а рішення щодо проведення окремих заходів щодо підвищення продуктивності праці - тактичним. До оперативних відносяться рішення, які орієнтуються на вимоги сьогодення.

Стратегічні рішення приймаються на вищому рівні управління організацією, а тактичні і оперативні - на нижчому. Стратегічні рішення є ініціативними, які під впливом зовнішніх чинників приймає на себе вище управлінське керівництво організацією, тобто бере на себе ініціативу. Тактичні рішення мають характер припису, тому що конкретизують вказівки вищестоячого керівництва.