Тема 2. Історія розвитку менеджменту

1.Періодизація зародження та розвитку науки менеджменту

2.Наукові школи менеджменту

2.1. Школа наукового управління

2.2. “Класична” школа розвитку менеджменту

2.3. Школа “руху за гуманні стосунки”

3.Характеристика сучасної фази розвитку менеджменту

1. Періодизація зародження та розвитку науки менеджменту

Управління у тій чи іншій формі існувало завжди там, де люди працювали в групах, як правило у 3-ох сферах людського суспільства:

1. політичній (встановлення і підтримання порядку в групах);

2. економічній (пошук, виробництво і розподіл ресурсів);

3. оборона.

Історія виникнення управління організаціями нараховує декілька тисячоліть. Протягом цього періоду поступово нагромаджувалися знання, вміння, досвід , які передавалися з покоління в покоління, фіксувалися, узагальнювалися.

Існує 2 погляди на час виникнення менеджменту. один підтримує появу менеджменту з початком століття і засновниками вважає Ф. Тейлора та А. Файоля. Інший вважає,що тейлоризм дав лише поштовх до розвитку науки управління. Перша точка зору є більш обґрунтованою, оскільки саме Тейлор у 1911 році вперше застосував термін „наукове управління”. Таким чином, розвиток наукового менеджменту можна поділити на 3 сновні етапи:

1. Перед фазу. Початок перед фази наукового мене-ту губиться у глибині тисячоліть, а закінчення датується 1911 роком.

2. Фазу зародження і становлення науки управління. Характерна діяльність конкретних наукових шкіл, що ми розглянемо у 2 питанні плану.

3. Сучасна фаза. Розпочалсь в 40-их роках ХХ ст. і продовжується до нинішнього часу. ЇЇ ми розглянемо в останньому питанні плану нашої лекції.

2. Наукові школи менеджменту

2.1.Школа наукового управління.

Основоположником школи наукового управління і засновником американської науки управління прийнято вважати Ф. Тейлора. Особливу увагу Тейлор приділяв питанням нормування праці, організації робочих місць і аналізу трудових рухів на основі вдосконаленої методики обліку робочого часу. Тейлор запровадив норми виробітку. Це дало змогу перейти від управління „наосліп” до управління при якому розподіл робіт, контроль та інші функції здійснювалися на основі точного розрахунку.

Тейлор розвиває науковий менеджмент у 3 сферах :

1. нормування (будь-яку працю можна структурувати та виміряти);

2. дослідження співвідношення часу і задач (результату треба досягати у визначений час, інакше винагорода за результат повинна бути значно менша);

3. грошові заохочення - передбачають винагороду за кінцевий результат, але не за процес діяльності.

Ф. У. Тейлор є основоположником цієї наукової школи, проте дослідження, які ввійшли до школи наукового управління, пов”язані з роботами Ф. і Я Гілбертів та Г. Гантта. Ці дослідники вважали, що, використовуючи спостереження, вимірювання, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу. Методологія наукового управління трудовими процесами ґрунтувалася на аналізі змісту праці і виявленні основних складових її компонентів. Тейлор, наприклад, прискіпливо вимірював кількість залізної руди та вугілля, яку людина може підняти лопатою. Тейлор, наприклад, виявив, що максимальна кількість залізної руди чи вугілля може бути перекидана, якщо робітники користуватимуться лопатою – совком місткістю 9кг.

Поширенню системи Тейлора у розвинутих країнах сприяло подружжя Гілбертів (Ліліан та Френк). Вони продовжували пошук „єдиного найкращого методу виконання робіт”, вивчали зв’язок між науковим менеджментом і даними соціологічних і психологічних досліджень. „Азбука наукової організації праці та підприємств” і „Вивчення рухів”.Подружжя Гілбертів винайшло прилад, названий мікро хронометром, який у поєднанні з кінокамерою додав змогу визначити, які рухи виконуються при певних операціях і скільки часу займає кожний з них.

Одним із найбільших прихильників Тейлора був Г.Гант, який інтенсивно використовував в оперативному управлінні графічні методи , відомі нині як „графіки Ганта”. Гант розпочав виробниче календарне планування на сучасній технічній основі.

Дослідники, що належали до школи наукового управління, вперше звернули увагу на значущість людського фактора у процесі виробництва. Вони надавали великого значення системі стимулів зростання продуктивності праці, розробляли рекомендації щодо організації її з урахуванням фізіологічних можливостей людей, обгрунтовуючи норми виробітку, необхідні перерви у трудовому процесі та ін.

Заслугою Тейлора та його послідовників слід також вважати обґрунтування потреби виділення управлінської праці як сфери діяльності особливої групи людей, які можуть досягти в ній високої продуктивності.

Поява школи наукового управління була переломним моментом, після якого управління почали визвати як самостійну сферу наукових досліджень.

У нашій країні активно розроблялася та частина теорії Тейлора, яка була пов”язана з науковою організацією праці (НОП).