4. Ефективність управління

Управління, як і будь-який інший вид діяльності, вимагає своєї конкретної оцінки, визначення його ефективності.

Поняття "ефективність управління" не одержало поки чіткого визначення і тлумачення ні в науковій літературі, ні в практиці управління.

Ефект - це підсумок, результат діяльності, тоді як ефективність

характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, що забезпечили

одержання ефекту. Якщо ототожнити ефект управління з його

результативністю, а витрати - з витратами на управління, то ми дійдемо до

наступної логічної формули ефективності управління:

^, . . Ефект (результат) управління

Ефективність управління = .

Витрати на управління

У підсумку ми одержимо формулу ефективності, але вже не управління, а всього керованого об'єкта чи процесу:

, . Результат

Ефективність = .

Витрати на отримання результату

Ефективність управління можна вимірювати за результатами керованих об'єктів і процесів. І все ж встановлення ефективності власне управління можливе, але за допомогою іншого використання вихідної логічної формули. Наприклад, способи управління, що дозволяють досягти заданого фіксованого результату за найменших витрат на управління відповідають вищому рівню ефективності. Чи досягнення максимального результату в умовах обмеження витрат на управління свідчить про найвищий показник ефективності управління.

В теорії і практиці менеджменту склались три найбільш поширені підходи до оцінки ефективності управління: інтегральний, рівневий та часовий.

1. Інтегральний підхід до оцінки ефективності управління

ґрунтується на побудові синтетичного (інтегрального) показника, який охоплює декілька часткових (безпосередньо не співставних) показників ефективності управління.

Він є спробою оцінити ефективність управління за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, що охоплюють декілька найважливіших аспектів управлінської діяльності конкретної організації

2. Рівневий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки три рівні ефективності: 1) індивідуальний; 2) груповий; 3) організаційний та відповідні фактори, що на них впливають.

3. Часовий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки коротко-, середньо- та довгострокові періоди, для кожного з яких можна визначити специфічні критерії оцінки ефективності управління.

Кінцевим критерієм організаційної ефективності є здатність організації зберігати своє становище в межах середовища. Отже, виживання організації являє собою довготермінове мірило організаційної ефективності.

Існує п'ять критеріїв короткотермінової ефективності:

• продуктивність;

• якість;

• ефективність;

• гнучкість;

Продуктивність - це здатність організації забезпечувати кількість та якість продукту у відповідності до вимог зовнішнього середовища.

Якість - задоволення запитів споживачів стосовно функціонування виробів чи надання послуг. Фахівці, що досліджують питання якості, вважають її кінцевим критерієм індивідуальної, групової та організаційної ефективності, необхідною умовою виживання.

Ефективність організації - це співвідношення "виходів" до введених факторів. Показники ефективності обов'язково обчислюються у вигляді співвідношень (співвідношення прибутку до витрат, обсягу виробництва або часу - найбільш типові приклади таких показників).

Гнучкість означає здатність організації перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою випуску нового продукту на запити споживачів.

Часовий підхід до оцінки ефективності дозволяє краще усвідомити обов'язки менеджерів в організації - виявляти фактори індивідуальної, групової та організаційної ефективності і впливати на них у коротко- ,середньо- і довготерміновому плані.

Напрямки підвищення ефективності управлінської праці Оскільки ефективність діяльності організації в цілому суттєво залежить від ефективності управління, одним з головних завдань управляючої системи є визначення напрямків її підвищення. До них, зокрема, відносять:

• просування за службою;

• забезпечення прийнятного рівня освіти;

• набуття практичного досвіду;

• підвищення кваліфікації працівників управління;

• провадження періодичної атестації.

Зрозуміло, підвищення ефективності управлінської праці не обмежується тільки розглянутими напрямками.

На неї впливають і наступні фактори:

- удосконалення виробничої структури організації;

- раціональна організація виробництва і праці, у тому числі управлінського персоналу;

• оптимізація організаційної структури, форм і методів керування;

• удосконалення комунікаційних процесів тощо.

Контрольні запитання:

1. Перерахуйте найбільш важливі загальні функції управління;

2. Розкрийте зміст функції „планування та прогнозування";

3. Розкрийте зміст функції „організації взаємодій та повноважень"

4. Розкрийте зміст функції „ координації та регулювання";

5. Навести поділ методів менеджменту за характером їх дії;

6. Розкрити зміст методів матеріальної, соціальної мотивації;

7. Навести поділ соціально-психологічних методів менеджменту;

8. Перерахувати 14 фундаментальних принципів управління згідно А. Файоля.

9. Які види діяльності керівника розглядав Л. Гулик виходячи із принципів А.Файоля?

10. Честер Барнард вважав, що для того щоб організація могла функціонувати і існувати надалі, від керівника вимагається три речі, назвіть їх; 11.Дайте визначення термінам „ефект" і „ефективність". Яка між ними різниця?

12.В теорії і практиці менеджменту склались три найбільш поширені підходи до оцінки ефективності управління. Перерахуйте їх.

13. Назвіть п'ять критеріїв короткотермінової ефективності;

14. . Розкрийте зміст часового підходу до оцінки ефективності управління; 15.Назвіть напрямки підвищення ефективності управлінської праці;