3.Регулювання в системі управління.
З функціями планування та організації тісно пов’язані функції координації та регулювання, котрі здійснюються органами управління в процесі виконання планів. Здійснення організаційної функції не виключає на практиці виникнення деякої невідповідності між усіма елементами системи або механізму досягнення мети, що об’єктивно вимагає уточнення характеру дій виконавців спрямованих на досягнення узгодженості, оптимальної гармонійності і ефективності. Таке настроювання системи дістало назву функції координації спільної діяльності. Функція координації (узгодження) різних процесів праці та їхніх результатів у різних сферах діяльності людей зумовлено рухом усього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів.
Координація забезпечує узгодженість у часі й просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем. Функція координації відіграє в управлінні виробництвом роль, яку образно можна порівняти з роллю диригента в оркестрі.
Об’єктом функції координації є як управляюча система, так система якою управляють. Призначення діяльності органів управління – забезпечити єдність дій усіх управлінських підрозділів, працівників управління та спеціалістів для найбільш ефективного впливу на процес виробництва.
Координація – це головна функція процесу управління, яка забезпечує, по-перше, його єдність та безперервність і по-друге, взаємозв’язок усіх функцій (рис. 10.1.).
Рис. 1. Взаємозв’язок функцій менеджменту
Регулювання – це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання – зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління. Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зору перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самому виробництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулювання.
Отже, саме функція регулювання забезпечує виконання поточних заходів, пов’язаних з усуненням відхилень від заданого режиму функціонування організаційної системи виробництва. Здійснюється вона в процесі оперативного управління спільною діяльністю людей шляхом диспетчеризації на основі контролю й аналізу цієї діяльності.
Регулюючий вплив на об’єкт управління робить будь-яке прийняте і реалізоване управлінське рішення. Процес регулювання являє собою заключну стадію ухвалення управлінського рішення – акт спонукально-практичної діяльності керівника, який здійснюється по заздалегідь розробленому і свідомо обраному варіанті.
Завизначенням М.М.Мартиненка регулювання – це вид діяльності, що представляє собою вплив керівника на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу для досягнення цілей організації. У цьому випадку функція регулювання пов’язана із широко використовуваним терміном „управління” [3. с. 332]. Таке поняття керівництва розглядає лише одну сторону процесу управління – вплив однієї особи (керівника) на підлеглих. Інша сторона полягає в тому, що управління – це процес впливу керівника на підлеглих при допомозі різних методів регулювання, а саме вплив, який здійснюється за допомогою влади і лідерських якостей керівника. Таким чином, функція регулювання – це процес управління, який здійснюється за допомогою методів формального впливу і підсиленого (владою і лідерством).
Виживання в умовах ринкового середовища, можливість результативно існувати якомога довше – це найголовніше завдання більшості підприємств. Ці складові успішної діяльності забезпечуються ефективною реалізацією добре обґрунтованих і прийнятих управлінських рішень. Між процесом ухвалення рішення і його реалізацією існує безліч перешкод, на подолання яких спрямована функція регулювання. Виконання реальної роботи реальними людьми – головне призначення функції регулювання.
Всі інші функції (планування, організація, мотивація, контроль) не досягнуть своєї мети, якщо не буде результативно здійснюватися функція регулювання. Вона виконує сполучну роль між менеджером і об’єктом, на який спрямована його діяльність. Тільки через здійснення регулювання можливий вплив менеджера на об’єкт управління для забезпечення його динамічної рівноваги.
Функція регулювання має також і стимулююче призначення. Якщо інтереси людини співпадають з роботою, то це збільшує ефективність її виконання. Томувід стимулюючої діїна працівника буде залежати його поведінка.
Функція регулювання має об’єктивну основу в процесах менеджменту. Щоденно в практиці управління організацією використовується багато різних способів регулювання, які спрямовані на поведінку об'єктів управління. Тому функція регулювання є обов’язковим проявом влади, лідерства і підпорядкування,що органічно існують у системі управління. Адже влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.
Лідерство — це здатність людини впливати на окрему групу й особистість, вносячи зміни в їхню поведінку, відносини, напрямок діяльності домагаючись визначених результатів.
Підпорядкування — це складова частина повноважень, що виражається в праві даної конкретної особи, що займає посаду керівника в апараті управління, розпоряджатися ресурсами. Підпорядкування розуміють як ієрархічну залежність підлеглих від керівника.
Такимчином, регулювання – це процес впливу на об’єкт, спрямований на усунення або на пристосування до факторів, що впливають на поведінку об’єкта.
В результаті правильної дії функції регулювання організація спроможна усувати всякого роду невизначеності в системі спроможна зберігати “динамічну рівновагу” стосовно різного роду впливів.
Тому метоюрегулювання є збереження стійкості організації шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами, своєчасної ліквідації можливих відхилень від установлених норм у функціонуванні об’єктів управління [3, с. 332].
Так як регулювання має три області прояву (стабілізуючу, розпорядницьку та дисциплінарну), що відрізняються своєю роллю в процесі забезпечення стійкості підприємства і конкретним змістом, то це обумовлює наявність інших цілей, властивих кожному з видів регулювання.
Контрольні запитання
Розкрити сутність і види контролю.
Роль нормативів, стандартів, проектних рішень, планів для контролю.
Контроль як реалізація функцій обліку, аналізу, коригування.
Сутність контролінгу.