89. Загальні і скорочені строки позовної давності.

Встановлено два види строку позовної давності: загальний і спеціальний. Загальний строк встановлюється тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність встановлюється Для окремих видів вимог (ст. 258 ЦК України): скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність строком один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) і спростування недостовірної інформації, вміщеної в засобах масової інформації. В останньому випадку позовна давність обчислюється з дня вміщення цих відомостей у засобах масової інформації або з дня, коли особа довідався чи могла довідатися про ці відомості.

Позовна давність строком один рік застосовується також до вимог про переведення на співвласника прав і обов'язків покупця в разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України); у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України); про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України); про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України).

Позовна давність строком п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману (п. З ст. 258 ЦК України).

Позовна давність строком десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (п. З ст. 258 ЦК України)

90. Початок перебігу строку позовної давності.

За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає, коли особа дізналась чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК). Так, якщо за договором позики боржник мав повернути борг 1-го числа, але не повернув, то право на позов виникає у кредитора з 2-го числа, оскільки він знає, що боржник порушив строк виконання своїх обов´язків. Законодавець не випадково побудував диспозицію цієї норми так, що перебіг строку позовної давності починається не тільки з того моменту, коли особа дізналась про порушення свого права, а й з того моменту, коли вона повинна була дізнатися про це.

У зобов´язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений момент витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов´язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк на виконання, то давність починають обчислювати з моменту його закінчення. Так, за загальним правилом, боржник зобов´язаний виконати зобов´язання, строк яких невизначений або визначений моментом вимоги кредитора, у 7-денний строк від дня пред´явлення вимоги, якщо обов´язок негайного виконання не передбачено законом, договором чи змістом зобов´язання.

Коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна зі сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це контрагента письмово за три місяці. У цьому разі перебіг строку позовної давності починається з моменту закінчення строку, вказаного в письмовому повідомленні, але не менше ніж за три місяці з моменту відправлення повідомлення.

У ЦК та деяких інших спеціальних нормативних актах містяться й інші правила початку обчислювання перебігу строків позовної давності.