104. Підстави припинення права власності.

Підстави припинення права власності

Підстави припинення права власності залежать від волі власника (угоди про відчуження майна, повне споживання майна внаслідок користування ним).

У ст. 346 ЦК України встановлено такі підстави припинення права Масності:

• відчуження власником свого майна;

• відмова власника від права власності;

• припинення у особи права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

• знищення майна;

• викуп пам'яток історії та культури;

• викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

• викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

• звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

• реквізиція;

• конфіскація.

Право власності може бути припинене і в інших встановлених законом випадках.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ст. 325 ЦК України). Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих його видів, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість і вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юри дичннх осіб, не обмежуються. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

105. Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі речі.

Відповідно до ст.128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У силу диспозитивного характеру наведеної норми і спеціальний закон, і самі учасники майнових відносин можуть розв'язати це питання інакше. Наприклад, пов'язати перехід права власності з іншими обставинами: укладенням договору або повної оплати речі. Щодо позиції законодавства, то можна навести ст.227 ЦК України, якою встановлено обов'язковий порядок укладення договору купівлі-продажу жилого будинку з нотаріальним посвідченням і наступною реєстрацією

у виконкомі місцевої Ради народних депутатів.

Випадкова загибель речі — це знищення її при відсутності вини з боку будь-яких осіб шодо обставин, які сприяли загибелі речі. Правові наслідки випадкової загибелі полягають у тому, шо всі збитки від цього покладаються на власника речі. Саме так вирішується це питання у законі: ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якшо інше не встановлено законом чи договором

Відповідно до ч.2 ст.130 ЦК України, якщо має місце прострочення з боку відчужувача або набувача у передачі або прийнятті речі, то ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування несе сторона, шо прострочила передачу.

Отже, пов'язуючи момент виникнення права власності саме з передачею речі набувачеві, чинне цивільне законодавство має на меті забезпечити охорону матеріальних цінностей суспільства. Під загрозою ризику випадкової загибелі або зіпсування речі до її передачі набувачеві відчужувач зацікавлений у забезпеченні умов, за яких виключається випадкова загибель або пошкодження відчужуваного майна.