145. Підстави виникнення зобов‘язань

Підставами виникнення зобов´язань є юридичні факти. Сам закон не є підставою виникнення зобов´язань, він лише зазначає, з яких юридичних фактів вони виникають. Зобов´язання можуть виникати на підставі одного юридичного факту чи декількох. Наприклад, вказаний у заповіті спадкоємець може стати власником спадкового майна за наявності таких юридичних фактів, що відбуваються в певній послідовності, а саме: складання заповіту спадкодавцем; відкриття спадщини; прийняття спадщини спадкоємцем. Юридичні факти не лише породжують ті чи інші зобов´язання, а і є підставою їх зміни чи припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов´язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього Кодексу. Тому, виходячи з норм чинного законодавства та сучасної практики, можна визначити перелік обставин, за яких виникають зобов´язання, а саме:

1) із правочинів (у тому числі договорів), як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, що не суперечать йому;

2) з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування;

3) внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва, а також винаходів та інших результатів творчої, інтелектуальної діяльності;

4) внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

5) внаслідок інших дій громадян та організацій;

6) внаслідок подій, з якими закон пов´язує настання цивільно-правових наслідків.

Основною підставою виникнення зобов´язань є договір. Не випадково поняття «договір» і «зобов´язання» інколи ототожнюють. Але це не зовсім правильно. Очевидно, що ці поняття співвідносяться між собою як частина і ціле. Зобов´язання є ширшим поняттям. Договори це лише частина зобов´язань.

146. Класифікація зобов‘язань

В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от:

передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше, або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

поруч із загаль­ними для всіх правовідносин рисами, зобов'язальні правовідносини характеризу­ються особливими, специфічними ознаками, які дозволяють розглядати їх як окремий вид цивільних правовідносин:

1) в зобов'язальних правовідносинах приймають участь дві або більше визначених особи, з яких одна є управомоченою стороною, а інша - зобов'язаною, а в правовідносинах, наприклад, власності власнику (управомоченій особі) протистоїть невизначене коло осіб, тобто зобов'язальні правовідносини належать до числа відносних, а не абсолютних;

2) в зобов'язальних правовідносинах обов'язок, як правило, полягає у виконанні певних позитивних дій (у правовідносинах власності від інших осіб в першу чергу вимагається утримуватися від дій, які порушують право .власності);

3) зобов'язальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, тобто вони в переважній більшості виступають як майнові відносини що виражають динаміку власності;

4) належне виконання зобов'язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій: окрім відшкодування збитків стягується ще й пеня, штраф, не­устойка.

Норми, які регулюють зобов'язання, складають один з найважливіших інститутів цивільного права - зобов'язальне право. Система зобов'язального права складає­ться із інститутів Загальної частини (підстави виникнення зобов'язань, принципи виконання зобов'язань, забезпечення зобов'язань, зміна суб'єктів зобов'язань, відповідальність за порушення зобов'язань, припинення зобов'язань) та інститутів Особливої частини, до яких відносяться 19 окремих видів зобов'язань (купівля-продаж, міна, дарування та ін.) та три специфічних за змістом зобов'язання, що виникають: із заподіяння шкоди, із рятування майна, із безпідставного збагачення.

Як і будь-яке інше цивільне правовідношення, зобов'язання включає в себе наступні елементи: суб'єкти, об'єкт, зміст.

147) Виконання зобов'язання

Виконання зобов'язання полягає у вчиненні його сторонами певних дій, які становлять зміст їх прав та обов'язків.

У більшості випадків виконання зобов'язання полягає саме у вчиненні активних дій, хоча виконання зобов'язання може полягати в діях пасивних — утриманні від вчинення певних дій (наприклад, автор не повинен передавати рукопис в інше видавництво).

В недоговірних зобов'язаннях виконання боржником сво­їх обов'язків полягає у відшкодуванні шкоди потерпілому, поверненні набутого без достатньої правової підстави майна тощо.

Виконання зобов'язання має здійснюватися за загальними правилами або принципами виконання зобов'язання.

До принципів виконання зобов'язання традиційно належать:

• принцип належного виконання зобов'язання;

• принцип реального виконання зобов'язання.

Принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що зобов'язання повинно виконуватися боржником відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відпо­відно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Вимоги і умови, які характеризують належне виконання зо­бов'язання, закріплюються в ЦК, інших нормативних актах, договором сторін. Найважливішими з таких вимог і умов є ті, які висуваються до суб'єктів, предмета, способу, строку і місця виконання зобов'язання.

Принцип реального виконання зобов'язання полягає в тому, що боржник повинен виконати зобов'язання саме в натурі (тобто передати річ, виконати роботу, надати послугу тощо), а не замінити його виконання сплатою грошової компен­сації.

Принцип реального виконання зобов'язання знайшов своє закріплення в ст. 622 ЦК, ч. 1 якої передбачає, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані пору­шенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

148,149)Предмет, спосіб, час і місце виконання зобов'язання

Предметом виконання зобов'язання є вчинення певної дії або утримання від певних дій. Предметом виконання зо­бов'язання є те майно, робота, послуга, які в силу зобов'язання боржник повинен передати, виконати чи надати кредитору.

Спосіб виконання зобов'язання — це порядок вчинення боржником дій на виконання зобов'язання. Спосіб виконання зобов'язання визначають сторони при виникненні зобов'язан­ня. За загальним правилом кредитор має право не приймати виконання зобов'язання частинами.

Строки виконання зобов'язання можуть бути визначені законом (термін сплати за комунальні послуги), подією, яка неминуче настане (початок навігації), договором або моментом пред'яв­лення вимоги, в цьому випадку боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного зако­нодавства.

В тому випадку, коли зобов'язання не передбачає строку його виконання і не містить умов, які дозволяють визначити цей строк, воно має бути виконане в розумний строк після виникнення зобов'язання, тобто протягом такого часу, який зазвичай необхідний для виконання дій, передбачених зо­бов'язанням.

Дострокове виконання зобов'язання вважається належним, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обігу.

Місце виконання зобов'язання — це місце, де боржник пови­нен вчинити певні дії, а кредитор — прийняти виконання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено догово­ром, законом, звичаями ділового обігу і не випливає із суті зобов'язання, виконання проводиться за зобов'язаннями:

• про передання нерухомого майна — за місцем знаходження майна;

• про передання товару, що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару перевізникові;

• про передання товару, що виникає на підставі інших пра- вочинів — за місцем виготовлення або зберігання товару, якщо це місце відоме кредитору на момент виникнення зобов'язання;

• грошовими — за місцем проживання кредитора;

іншими — за місцем проживання боржника.

Види (способи) забезпечення виконання зобов'язань — це сукуп­ність заходів, за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслід­ків майнового характеру для боржника незалежно від того, чи понесе кредитор збитки фактично.

150)На види забезпечення виконання зобов'язання покладаються такі завдання:

1. попередити потенційного правопорушника про негативні наслідки, які можуть настати у разі невиконання чи неналеж­ ного виконання договірного зобов'язання;

2. створити кредитору можливості для задоволення його ін­ тересів у випадку невиконання зобов'язання;

3. усунути негативні наслідки, як можуть настати для кре­ дитора у зв'язку з невиконанням зобов'язання.

ЦК передбачає такі види забезпечення виконання зобов'язань: а) неустойка (штраф, пеня); б) застава; в) порука; г) завдаток; д) гарантія; є) притримання.

Наведені вище способи забезпечення виконання зобов'язань мають спільну мету — надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов'язанням. Кожен із встановле­них законом видів зумовлює виникнення поряд з основним зобов'язанням нового зобов'язання, яке є додатковим до ос­новного, тобто має акцесорний характер.

Способи, які забезпечують виконання зобов'язань, вста­новлюються в інтересах кредитора. Тому в разі відступлення вимоги до нового кредитора переходять усі права, які забез­печують виконання зобов'язання. Водночас при переведенні боргу діють лише ті способи забезпечення зобов'язань, які стосуються зобов'язань між кредитором і боржником (неустойка, завдаток), а не між ними і третіми особами (порука, гарантія).

Способи забезпечення виконання зобов'язань класифікуються за такими підставами:

1) за кількістю учасників:

а) двосторонні (кредитор, боржник);

б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа — гарант, поручитель);

2) за підставами встановлення:

а) встановлені як законом, так і договором (неустойка, застава, завдаток, утримання);

б) встановлені виключно договором (порука, гарантія);

3) за формою:

а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія);

б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);

4) за процедурою задоволення інтересів кредитора:

а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, утримання);

б) проводяться грошові стягнення (неустойка);

в) до відповідальності притягаються треті особи (поручи­ тель, гарант).

Вибір способу забезпечення виконання в багатьох випадках залежить від суті зобов'язання або може передбачатися імпера­тивною нормою закону. Так, для зобов'язань, які виникають з договору позики чи кредитного договору, характерними спосо­бами забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов'язання щодо виконання робіт чи надання послуг зазвичай забезпечу­ються неустойкою, зобов'язання за участю громадян, що вини­кають із договорів відчуження майна — завдатком.