93. Поняття припікальних строків і їх відмінність від строків позовної давності.

94. Поняття непереборної сили.

під "непереборною силою" слід розуміти зовнішній фактор (наприклад, щодо джерела підвищеної небезпеки чи діяльності боржника). Найчастіше при цьому мається на увазі стихійне явище, хоча може бути також явище суспільного порядку. Інакше кажучи, якщо шкода була результатом спільних дій зовнішнього фактору (що не перебуває у причинному зв'язку з діяльністю даної особи) і дій даної особи, а причинний зв'язок між діями останньої і шкодою є випадковим, — слід вважати, що мала місце "непереборна сила", внаслідок чого й заподіяно шкоду.

Поняття непереборної сили нерозривно зв'язано з поняттям випадкового причинного зв'язку, тоді як поняття простого випадку означає певний психічний стан особи, що характеризується відсутністю вини. Шкода, зумовлена дією непереборної сили, не може бути відвернута не тільки даною особою, а й усіма іншими. Запобігти цій шкоді у принципі не можна, оскільки тут йдеться про випадкові причинні зв'язки, які взагалі не можуть бути передбачені. Коли має місце випадкове (у розумінні відсутності вини) заподіяння договірної шкоди, то такій шкоді у принципі можна запобігти, її можна відвернути (зрозуміло, у випадках, коли є необхідний причинний зв'язок між діями даної особи та шкодою), оскільки шкода була закономірним наслідком поведінки відповідальної особи, хоча й не могла бути відвернута останньою.

95. Поняття мораторію.

Мораторій (від латів.(латинський) moratorius — що уповільнює, відстрочує) — відстрочення виконання зобов'язань, що встановлюється урядом на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних подій (наприклад, війни, стихійних лих). Поширюється на всі зобов'язання (загальний М.) або лише на деяких їх види, або на окремі категорії боржників.

96. Випадки захисту порушеного права після закінчення строків позовної давності

У ст.71 ЦК позовна давність визначається як строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Словосполучення «позовна давність», з одного боку, відображає зв'язок з формою захисту порушених прав (позов), а з другого — з тривалістю захисту права у часі (давність). Позовна формазахисту цивільних прав є основною формою їхнього захисту у суді, арбітражному і третейському суді. І хоча закон говорить про строки позовної давності, останні застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, наприклад, по справах окремого провадження, при деяких інших формах захисту (товариським судом, профспілкою тощо).

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідношення, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави як суб'єкта цивільних прав. Але у законі є й винятки з цього правила (ст.83 ЦК).

По-перше, позовна давність не поширюється на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених в ощадний банк. Характер майнових відносин, які склалися між вкладником і банком, визначає принципове положення про те, що вклад або частина його підлягає видачі в будь-який час на першу вимогу вкладника, зрозуміло, з урахуванням годин роботи установи банку. Але пред'явлення такої вимоги не означає, що суб'єктивне право вкладника порушене і вимагає захисту. Навпаки, це один із звичайних, нормальних способів розпорядження вкладом. Проте, якщо з яких-небудь причин банк відмовив у видачі вкладу, застосування позовної давності і в цьому випадку суперечило б суті кредитних відносин, що розглядаються як безстрокові, не обмежені будь-якими часовими рамками