Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TsPU_ekzamen_ch_1.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
397 Кб
Скачать
☆

124. Захист права власності. Способи і засоби захисту права власності

Право власності — це абсолютне право, яке означає, що власник здійснює над річчю повне, необмежене і неподільне панування, тобто користується всіма правоможностями, якими його наділяє закон. Всі, хто його оточують, повинні не пору-шувати права власника, поважати їх. Власник — суб'єкт права власності, а всі, хто його оточує, — зобов'язані суб'єкти.

Порушення права власності надає право власнику вимагати від оточуючих відповідної поведінки. Це вимога не тільки власника, а й суспільства в цілому, втілена в законі.

Захист права власності має різноманітні способи, методи, форми.

Систему засобів захисту складають:

1) речове-правові засоби захисту права власності;

2) зобов'язально-правові засоби;

3) засоби захисту права власності, що не відносяться до речове-правових або зобов'язально-правових засобів, і які з різних інститутів цивільного права;

4) цивільно-правові засоби, спрямовані на захист інтересів власника або припинення права власності на підставах, передбачених в законі.

125. Витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Найважливішим цивільно-правовим засобом захисту права власності є віндикація — витребування власником майна з чужого незаконного володіння. Воно здійснюється шляхом пред'явлення позову в суд чи арбітраж. Такий позов називається віндикаційним. Отже, віндикаційний позов — це позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивачем по віндикаційному позову є власник майна чи організація, зокрема державне підприємство, організація, яки майно передане в повне господарське відання або оперативне управління. Державний орган не є власником закріпленого за ним майна. Воно продовжує залишатися державною власністю. Але, оскільки певному державному органові передано В управління якесь державне майно, останній має право і зобов'язаний вимагати повернення його від усякого незаконного володільця. Відповідачем по віндикаційному позову виступає незаконний володілець, тобто особа, яка володіє майном позивача без правових підстав.

У ст.32 вищезгаданого Закону України «Про власність» зазначено, що власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Таким чином, якщо якась річ вибула з володіння власника, останній може витребувати її в особи, що нею володіє. Але витребувати річ він може тільки від незаконного володільця, тобто від такого, який володіє річчю без законних підстав. Підставою може бути, наприклад, договір або адміністративний акт.

Отже, якщо власник передав свою річ у тимчасове користування за договором майнового найму наймачеві, останній не може бути відповідачем по віндикаційному позову, оскільки користується річчю на законній підставі — на підставі укладеного з власником договору майнового найму.

Незаконним володільцем буде особа, що вкрала річ або купила її не у власника (наприклад, у громадянина, до якого річ перейшла за договором майнового найму, договором схову тощо), оскільки продавець за договором купівлі-продажу не міг передати покупцеві те, чого не мав сам — права власності на продану річ.'

За віндикаційним позовом власник може витребувати свою річ у натурі. Тому віндикаційний позов не може бути задоволений, коли у відповідача речі вже немає. Наприклад, коли річ вкрадено і встановлено, хто це зробив, віндикаційний позов може мати місце тоді, коли особа, що вкрала річ, ще володіє нею. Якщо ж річ уже продано невідомо кому або знищено, не можна одержати й задоволення по віндикаційному позову, бо за цим позовом можна вимагати повернення саме майна, що належить власникові.

Коли в особи, що вкрала річ, речі немає, до неї теж можна пред'явити вимоги, проте тут йтиметься не про повернення речі, а про відшкодування заподіяної шкоди.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]