63. Стандарти контролю якості.

Нормативно-правовим забезпеченням для створення та функціонування внутрішньо-фірмової системи контролю якості за наданими послугами є Міжнародний стандарт аудиту 220 «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації» (далі – МСА 220) та Міжнародний стандарт контролю якості № 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги» (далі – МСКЯ 1).Метою МСА 220 є встановлення стандартів та надання рекомендацій щодо відповідальності персоналу фірми щодо процедур контролю якості під час аудиту історичної фінансової інформації в тому числі аудиту фінансової звітності. Метою МСКЯ 1 є встановлення стандартів та надання рекомендацій щодо відповідальності фірми стосовно її системи контролю якості для аудиту та огляду історичної фінансової інформації, а також інших завдань з надання впевненості та надання супутніх послуг.Як бачимо, за об’єктним складом МСА 220 регулює відповідальність персоналу, а МСКЯ 1 – відповідальність фірми; за масштабом контролю МСА 220 визначає порядок застосування процедур контролю якості для завдань з надання впевненості (аудиту), а МСКЯ 1 – ще й для надання супутніх послуг (тобто більшого спектру аудиторських послуг).В обох стандартах об’єктом управління є внутрішньо-фірмовий контроль якості, який має передбачати такий розподіл функцій, обов’язків та сфер діяльності аудиторського персоналу, який би дозволив досягнути найвищої якості при наданні послуг.

Втім, МСА 220 та МСКЯ 1 не враховують масштаб та чисельність аудиторського персоналу, оскільки їх вимоги можна виконати лише великим аудиторським фірмам. Це стосується створення спеціального підрозділу з контролю якості, ротації кадрів, контролю за якістю виконання аудиторських процедур під час перевірки фінансової звітності. У випадку надання послуг одноособово, або коли кількість сертифікованих аудиторів у фірмі є незначною, суттєво зростає ризик суміщення функцій та обов’язків з контролю якості, що фактично унеможливлює практичне застосування вимог наведених вище стандартів. В зв’язку з цим Аудиторською палатою України розроблено та затверджено:1) Концептуальну основу контролю аудиторської діяльності в Україні (Рішення АПУ № 182/3 від 27.09.2007 року);2) Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 «Організація аудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг» (Рішення АПУ № 182/4 від 27.09.2007 року);3) Положення про зовнішні перевірки систем контролю якості аудиторських послуг, створених аудиторськими фірмами та аудиторами (Рішення АПУ № 201/4 від 23.04.2009 року)Згідно з цими документами, під час призначення осіб з контролю якості виконання завдання, аудитор має розглядати: – рівень професійної кваліфікації, яка потрібна для виконання такої перевірки, включно з необхідним досвідом і повноваженнями; – рівень залучення такої особи до консультацій із завдання без порушення її об'єктивності. Уповноважений контролер має право:– мати власне обґрунтоване судження щодо системи внутрішнього контролю якості; – у разі необхідності звертатися до співробітників суб’єкта аудиторської діяльності, субпідрядників (співвиконавців) з питань щодо внутрішньої системи контролю якості та її функціонування;– відмовитися від здійснення процедур контрою, якщо персонал або керівництво суб’єкта аудиторської діяльності перешкоджає перевірці; – відстоювати власну думку щодо оцінки системи внутрішнього контролю якості, яку він перевіряв, перед Комісією АПУ з контролю якості та професійної етики на засіданні АПУ (у разі необхідності).