75.Специфічні прийоми (факт. Контроль і документ. Контроль).

Розподіл контролю на документальний і фактичний носить в певній мірі умовний характер тому що в основі цього розмежування лежать різноманітні джерела даних.

Так, джерелами інформації для документального контролю служать: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку; бухгалтерська, статис-тична і оперативно-технічна звітність, норма-тивна, проектно- конструкторська, технологічна та інша документація.Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і т.д.), він не може бути всеосяжним через безперервність господарських операцій.

До фактичного контролю належать – перевірка операцій в натурі, контрольні заміри, дослідження операцій на місці, експертний лабораторний аналіз, контрольний запуск сировини і матеріалів, отримання письмових пояснень

До документального контролю – нормативно-правова перевірка, формальна, арифметична, експертна, зустрічна перевірка документів, логічна перевірка, контроль порівняння, перевірка правильності кореспонденції рахунків і перенесення даних з документів у облікові регістри.

76. Критерії та ознаки оцінки ауд. фін. звітності.

Критерії оцінки фін. зв. Враховують якісні і кількісні аспекти. У МСА 500 «Аудиторські докази» визначаються такі поняття як твердження.

Критерії (твердження) поділяються на:

1) твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіряється:

-наявність: операції та події, які відображені в звітності,

відбулися та стосуються суб'єкта господарювання;

- повнота: відображені всі операції та події, які мають бутивідображені в звітності;

- точність: суми та інші дані, які стосуються відображенихв звітності операцій та подій, відображені належнимчином;

- відсічення: операції та події відображені у відповідному звітному періоді;

- операції та події відображені на відповідних рахунках;

2) твердження про залишки на рахунках на кінець періоду:

- існування: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі існують;

- права і зобов'язання: суб'єкт господарювання утримує чи контролює права на активи, зобов'язання є зобов'язаннями суб'єкта господарювання;

- повнота: відображені всі активи, зобов'язання та частки участі в капіталі, які мають бути відображені в звітності;

- оцінка вартості та розподіл: активи, зобов'язання та частки участі в капіталі включені в фінансові звіти у відповідних сумах та будь-які остаточні коригування оцінки вартості та розподілу відображені в звітності відповідним чином;

3) твердження про подання та розкриття інформації:

- наявність та права й зобов'язання: події, операції та інші питання, інформація про які розкрита, відбулися та стосуються суб'єкта господарювання;

- повнота: включено розкриття всієї інформації, яка маєбути включеною в фінансові звіти;

- класифікація та зрозумілість: фінансова інформація подана та визначена відповідним чином і розкриття інформації чітко сформульоване;

- точність та оцінка вартості: фінансова та інша інформація розкрита достовірно й у відповідних сумах.

Аудитор може використовувати твердження так, як наведено вище, або висловлювати їх іншим чином за умови охоплення всіх наведених вище аспектів. Наприклад, аудитор може обрати поєднання твердження про операції та події з твердженнями про залишки на рахунках. Ще один приклад: може не бути окремого твердження, пов'язаного з відсіченням операцій та подій, якщо твердження щодо наявності та повноти містять належний розгляд відображення операцій в правильному обліковому періоді.

Ураховуючи особливості розвитку ринкової економіки в Україні, Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні», а також зарубіжний досвід до ознак і критеріїв оцінки фінансової звітності слід віднести такі:

*повноту — перевірку відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі. Аудитор має впевнитись, що в балансі клієнта показані всі активи і зобов’язання;

*оцінку — вивчення оцінки активів і пасивів протягом року згідно з прийнятою обліковою політикою (зокрема за методами оцінки), обраною підприємством на початку звітного періоду. Наприклад, аудитор перевіряє застосування методів оцінки товарно-матеріальних запасів, зокрема методу середньозваженої вартості, FIFO, LIFO тощо;

*фактичну наявність — контроль реального існування відображених у балансі активів і пасивів. Так, у вартість основних засобів може бути включена вартість списаних чи ліквідованих об’єктів; на балансі підприємства не повинна обліковуватися готова продукція, реалізована покупцям;

*належність — перевірка того, чи всі активи і пасиви, показані в балансі, належать підприємству, яке перевіряється. Іноді в складі власних основних засобів можуть бути відображені орендовані основні засоби, а в складі власних матеріальних запасів — матеріали на відповідальному зберіганні;

*правильність відображення — визначення правдивості, точності, об’єктивності відображення становища підприємства на дату складання фінансової звітності за затвердженими типовими формами звітності.