2.2 Ігри VIII Олімпіади Париж (Франція) 1924 рік (4 травня – 27 липня)

Виступало 3092 спортсмена з 44 країн,

розіграли 126 комплектів нагород у 19 видах спорту.

У 1924 році виповнилося 30 років сучасному олімпійському руху. Тому відмічаючи великі заслуги у цьому питанні Кубертена, було прийнято рішення провести наступні Ігри на його батьківщині у Парижі. Так столиця Франції стала першим містом якому МОК довірив проведення Олімпіади вдруге. Підготовка до змагань почалася своєчасно і досить масштабно. Особливе сподівання організаторів було на будівництво нового стадіону «Коломбо», який вміщував шістдесят тисяч глядачів, та включав у себе комплекс споруд для різних видів спорту. А навколо нього розташувались будиночки для учасників змагань. Так було покладено початок олімпійським селищам, у яких спортсменам ніхто не заважав відпочивати та готуватися до наступних стартів. До речі, саме на цьому стадіоні у 1938 році відбувся фінальний матч III чемпіонату світу з футболу.

На відміну від 1900 року, цього разу організація Ігор була відмінною. Вперши в Олімпіаді прийняли участь представники Ірландії, Польщі, Румунії, Мексики, Уругваю, Філіппін, Еквадору. Як і чотири роки тому не приймали участі у змаганнях німці. Хоча цього разу оргкомітет і мав бажання їх запросити, та злякавшись публічної відмови французи прийняли формулу, що не в змозі забезпечити безпеку для спортсменів Німеччини. Через політичний та економічний бойкот були відсутні на Іграх і атлети з Радянської Росії.

Програма Ігор була практично такою ж, як і у Антверпені, за виключенням стрільби з луку, хокею на траві та зимових видів спорту. Останні через те, що на початку цього року в Шамоні були проведені змагання «міжнародного спортивного тижня» з зимових видів спорту, які потім переросли у зимові Олімпіади. Самі Ігри були відкриті 5 липня президентом Французької республіки Гастоном Думергом. На них було показано багато відмінних результатів, встановлено вісім світових та чотирнадцять олімпійських рекордів.

Знову відзначилися фінські легкоатлети, які виступили ще краще, ніж на попередніх Іграх. Героєм, як чотири року тому став Пааво Нурмі. Цього разу він завоював п’ять золотих нагород. Особливо слід відзначити його виграш на дистанціях 5000 та 1500 метрів. Справа в тому, що ці дві дисципліни проходили у один день. Крім них він виграв змагання з кросу у індивідуальному та командному виді, а також командний біг на 3000 метрів. В успішному виступі підтримав його співвітчизник Вілле Рітола, який виборов чотири золоті нагороди на дистанціях – 10000 метрів та 3000 метрів з перешкодами, а також у командному бігу на 3000 метрів та командному кросі. Крім того він виграв дві срібні нагороди - у бігу на 5000 метрів та і індивідуальному кросі. Серед американців відзначились, виборовши по два золота – Кларенс Хаусер у штовханні ядра та метанні диску, та Харольд Осборн у стрибках у висоту та десятиборстві. Цікавий випадок стався з англійцем Еріком Ліделлом. Після того як він переміг на дистанції 400 метрів, всі чекали на його успіх і на самій престижній дистанції 100 метрів. Проте в останній момент спортсмен знімає себе із змагань, оскільки старт припадає на вихідний день, тому студент богословського факультету відмовляється від роботи.

Ще одним героєм цих Ігор став пловець Джонні Вейсмюллер. І якщо до успіхів Нурмі вже звикли, то поява талановитого американця призвела до фурору. На цих Іграх він здобув три золоті нагороди на найбільш престижних дистанціях 100 та 400 метрів та естафеті 4х200 метрів вільним стилем. Між цими змаганнями Вейсмюллер встигає ще й виступати за ватерпольну команду США, де він був провідним гравцем, та вибороти з нею бронзову нагороду. Дивлячись на його блискучі виступи, навіть неможливо було собі уявити, що цей атлет до одинадцяти років зовсім не вмів плавати. А займатися цим видом спорту почав лише за порадою лікаря. Згодом потрапивши до олімпійської команди США, він за спеціальною програмою цілий рік займався у басейні у повній самотності, тренуючи окремо спочатку ноги, а потім руки. До того ж його тренер Уільям Бахрах вміло дозував навантаження, підводячи свого підопічного у найкращій формі саме до початку змагань. В подальшому саме в нього вчилися цьому методу інші провідні тренери.

Дві бронзові нагороди у стрільбі виграв представник відомої шведської династії Альфред Сван. Таким чином вони з батьком стали володарями шести золотих, чотирьох срібних та п’яти бронзових нагород. Завершили виступи на цієї Олімпіаді, і два відомі норвезькі стрілки – одне золото виграв Ейнар Ліберг, який перемагав ще у 1908 році, всього – 7 (4,2,1), та дві перемоги здобув Оле Лілло-Ольсен, всього – 6 (5,1,0). Відзначився також на Іграх і представник господарів, фехтувальник Роже Дюкре. Він виборов п’ять нагород, три з яких були золотими – індивідуальні змагання з рапіри та командні з рапіри і шпаги. У змаганнях боксерів майже не всі відмовляли битися з американцем Джеком Філдсом. Справа в тому, що за місяць до Олімпіади йому виповнилося тільки шістнадцять років, і ніхто не бажав бити дитину. Та несподівано він виграв змагання, перемігши навіть призерів попередніх Ігор.

Саме на цій Олімпіаді відкрився новий етап у розвитку світового футболу. Адже саме в Парижі було покладено початок зустрічам команд Європи та Південної Америки – континентів, де футбол дістав найбільшого розповсюдження, розвитку та сили. Першою командою яка перетнула океан для участі у таких масштабних змаганнях, як олімпійський футбольний турнір стала збірна Уругваю. Футболісти цієї невеликої країни призвели на Іграх справжній фурор, ставши Олімпійськими чемпіонами та перемігши майже всіх своїх суперників з великим рахунком.

Через проблему аматорства на цій Олімпіаді в останній раз проводилися змагання з великого тенісу та регбі. І ті, і інші виграли американські спортсмени.

Взагалі ці Ігри увійшли до історії як такі, що стабілізували систему та програму проведення змагань, вони стали відповідати загальним вимогам. Крім того Паризька Олімпіада стала однією з найбільш відвідуваних. У цілому за перебігом подій спостерігало більш як 600 000 глядачів.

У командному заліку першою фінішувала збірна США – 99 (45,27,27) нагород, другими були олімпійці Фінляндії – 37 (14,13,10), третіми Франції – 37 (13,15,11) нагороди.