2.8 Ігри XXII Олімпіади Москва (срср) 1980 рік (19 липня – 3 серпня)

Виступало 5503 спортсмена з 81 країн,

розіграли 203 комплектів нагород у 21 видах спорту.

Ці олімпійські змагання стали єдиними літніми Іграми, що пройшли у соціалістичній країні. Після прийняття рішення про проведення Олімпіади 180 року в Москві, уряд Радянського Союзу зі всією відповідальністю поставився до її підготовки. За короткий термін були збудовані або реконструйовані всі необхідні спортивні споруди, які завдяки закордонним фірмам були оснащені самими сучасними технічними засобами.

Проте не все пройшло, як кажуть чисто. Так на будівлю спортивних об’єктів була зігнана велика кількість солдат та будівників майже зі всієї країни. Що у свою чергу позначилося на економіці держави. Були й недобудови, та велика кількість зловживань. Тим не менш вже за рік до початку Ігор Москва була у змозі приймати великі змагання. Генеральною репетицією стали влітку 1979 року фінальні змагання VII Спартакіади народів СРСР, у яких прийняли участь більш як 10000 спортсменів зі всіх п’яти континентів.

Подією Ігор став бойкот рядом країн Західного світу московської Олімпіади. Під офіційною причиною, якою став ввід у грудні 1979 року радянських військ в Афганістан хоча проекти бойкоту Ігор обговорювалися значно раніше і скоріш за все потрібен був лише привід, президент США Джимі Картер, призвав перенести Олімпіаду в інше місто. А після відмови МОК, закликав світове співтовариство бойкотувати Ігри. В результаті чого спортсмени таких країн як США, Канада, Японія, ФРН, Італія та інших не змогли приймати участь у змаганнях. Для них у Філадельфії відбулися альтернативні Ігри – «Дзвін свободи». Ради справедливості слід зазначити, що не всі країни піддалися тиску Сполучених Штатів. Так Франція відмовилась бойкотувати Олімпіаду, а НОК Великої Британії, незважаючи на тиск уряду, направив на змагання своїх спортсменів. Виступали на Іграх під олімпійським прапором і деякі інші представники Західних держав.

Під час проведення змагань сталася й сумна подія. 25 липня у Москві помер один з символів епохи, актор Володимир Висоцький. Незважаючи на те, що про це майже не було повідомлень, хоронити свого кумира прийшла майже вся столиця.

Ряд змагань з олімпійської програми було проведено у інших містах СРСР. Так попередні стадії футбольного турніру крім Москви проводилися у Києві, Ленінграді та Мінську. А парусна регата відбулася у Фінській затоці, поблизу Таллінна. За присутності керівника СРСР Леоніда Брежнева, відомий радянський баскетболіст Сергій Белов – чемпіон 1972 року та тричі бронзовий призер 1968, 1976 та 1980 років, запалив олімпійський вогонь, і Ігри стали вважатися відкритими.

За роки участі в Олімпійських іграх радянським пловцям – чоловікам не вдавалося завоювати жодної золотої нагороди. І нарешті у Москві на дистанції 200 метрів батерфляєм першим це зробив Сергій Фесенко, який став ще й другим на 400 метрів комплексним плаванням. Та справжнім героєм став ленінградець Володимир Сальников, який здобув три золоті нагороди, вигравши дистанції 400 та 1500 метрів, причому був першим у світі хто виплив з 15 хвилин на марафонській дистанції, а також естафету 4х200 метрів.

Змагання з жіночого плавання завершилися переконливою перемогою східнонімецьких плавчих. Так Барбара Краузе – 100 та 200 метрів і естафета 4х100 метрів вільним стилем та Ріка Райніш – 100 та 200 метрів на спині і комбінована естафета 4х100 метрів, стали триразовими олімпійськими чемпіонками. При цьому Краузе першу дистанцію виграла зі світовим рекордом. П’ять нагород, з яких дві золоті – 400 метрів та естафета 4х100 метрів вільним стилем, два срібла та бронзу виграла Інес Дірс. А ще однією триразовою чемпіонкою, щоправда двічі у естафетах – 4х100 вільним стилем та комбінованій а також 100 метрів батерфляєм і срібло виборола Карен Метчук.

Першою у кінному спорті стала австрійка Елізабет Тойрер, яка приїхала на Олімпіаду літаком разом зі своїм конем крадькома від австрійської національної федерації, яка підтримала бойкот Ігор. Цікаво, що пілотував літак її співвітчизник, триразовий чемпіон змагань Формули – 1 Нікі Лауда. Під час групової шосейної гонки велосипедистів відзначився представник СРСР Сергій Сухорученков, який здійснив відрив від загальної групи майже з середини дистанції, і так і фінішував, що дуже рідко зустрічається у цьому виді спорту.

У змаганнях фехтувальників відзначились Володимир Смирнов, який вперше після 1960 року приніс перемогу збірній СРСР у фехтуванні на рапірах, та шабліст Віктор Кровопусков, який як і чотири роки тому став дворазовим олімпійським чемпіоном, перемігши у індивідуальних та командних змаганнях, всього – 4 (4,0,0). Особливо цікавою було його прізвище, яке наче відразу наганяло остраху на суперників. На четвертих своїх Іграх виборов індивідуальну бронзу та золото у складі команди Віктор Сидяк, всього – 6 (4,1,1).

Киянин Олександр Колчинський увійшов до історії класичної боротьби, як такий, що захистив свій титул найсильнішого на двох Олімпіадах поспіль. Не меншого успіху досягли у змаганнях з вільної боротьби і брати-близнюки Бєлоглазови. Сергій Бєлоглазов став чемпіоном у найлегшій вазі, а його брат Анатолій Бєлоглазов у напівлегкій. Змаганя боксерів завершились переконливою перемогою кубинців. А у найбільш важкій вазі третю поспіль перемогу отримав Теофіло Стівенсон. Напевне він міг стати і чотириразовим чемпіоном Олімпіад, адже і у 1984 році Стівенсон був ще у строю, а у 1986 році став чемпіоном світу, та безглуздий бойкот Олімпіади не дозволив йому це зробити. Вкотре радянські важковаговики були першими у найбільш важкій ваговій категорії, де тріумфував Султан Рахманов.

Найкращим серед байдарочників слід вважати байдарочника мінчанина Володимира Парфеновича, який тричі, на одиночці 500 метрів та обидві дистанції разом з Сергійом Чухраєм у двійці, піднімався на вищий щабель п’єдесталу пошани, чого не було у історії Олімпіад. На четвертих своїх Іграх впевнену перемогу здобув яхтсмен Валентин Манкін, всього – 4 (3,1,0).

Найбільш рекордними виявилися змагання легкоатлетів, які будь-що бажали довести, що відсутність американців не позначилася на якості боротьби. Як і на попередній Олімпіаді не було рівних метальнику молота Юрію Сєдих. На четвертих своїх Іграх у потрійному стрибку виступив Віктор Санєєв, який на жаль цього разу не зміг вибороти своє вже четверте золото, залишившись другим, всього – 4 (3,1,0). А чемпіоном став естонець Яак Уудумяє. Після дубля у Монреалі, та незважаючи на народження дитини на дистанції 1500 метрів знову перемогла Тетяна Казанкіна, а дистанцію 800 метрів виграла Надія Олізаренко. Перемогою німкені Марити Кох завершився біг на дистанцію 400 метрів. Її рекорд на цій дистанції встановлений у 1985 році не побитий до сир пір. У складі команди вона стала ще другою в естафеті. Дві перемоги на дистанціях 400 метрів та у естафеті 4х200 метрів отримав Віктор Маркін. Останню перемогу у змаганнях з жіночого п’ятиборства виграла Надія Ткаченко. У чоловіків завдяки Анатолію Старостіну, який тріумфував і у індивідуальних змаганнях, представники СРСР святкували перемогу і у командній першості. Два золота на стаєрських дистанціях 5000 та 10000 метрів здобув ефіоп Мірус Іфтер. Другим в історії олімпійського спорту, хто два рази поспіль виграв марафонську дистанцію став німець з НДР Вальдемар Церпінські.

У змаганнях гімнастів, за відсутності японців, командну та абсолютну першість впевнено виграли представники СРСР. Лідером у чоловіків став ленінградець Олександр Дитятин, який крім особистої та командної першості здобув ще золото у змаганнях на кільцях, чотири срібних та бронзову нагороду. За дві Олімпіади, всього – 10 (3,6,1). Крім того він здобув унікальне досягнення, вперши в історії вигравши медалі у всіх видах програми. Герой попередніх Ігор Микола Андріанов виборов на цих змаганнях два золота – команда та опорний стрибок, а також два срібла, одне з яких у багатоборстві і бронзу, всього – 15 (7,5,3). У жінок командну і особисту першість виграла росіянка Олена Давидова. Два золота у команді та вільних вправах виборола інша представниці СРСР Ніллі Кім, всього – 6 (5,1,0). Також два золота у окремих видах на колоді і вільних вправах та два срібла у абсолютній та командній першості виборола героїня попередніх Ігор румунка Надя Команечі, всього – 9 (5,3,1). Хоча і цього разу відома гімнастка до останнього претендувала на золото в абсолютній першості. І тільки, на думку румунських тренерів, які навіть подавали протест на упереджене суддівство, не дозволило її тріумфувати вдруге поспіль. Після цієї Олімпіади Команечі залишила спорт, та невдовзі виїхала з комуністичної Румунії до США, де мешкає і до сих пір. А нещодавно за її ініціативи в Оклахомі відкрився зал гімнастичної слави.

Футбольний турнір вперши виграла збірна Чехословаччини. А наша команда зайняла третій раз поспіль трете місце, програвши у півфіналі команді НДР. Невдало виступили і радянські баскетболісти, які теж не змогли пройти до фіналу, поступившись у півфіналі італійцям, які чудово відіграли у захисті. Та це не допомогло їм виграти турнір. За відсутності американців переможцем вперши стала збірна Югославії. Зате вдруге поспіль перемогу святкували наші баскетболісти, яка знову без поразок пройшла весь турнір. Також гарно виступили і волейболісти СРСР, які спромоглися перемогти як у чоловічому, так і у жіночому турнірі. Доля гандбольних нагород вирішувалась у протистоянні збірних СРСР та НДР. І якщо у жінок наші відстояли своє чемпіонське звання, то у чоловіків перемогу здобули представники Східної Німеччини. Повторили свій золотий успіх Мюнхена і наші ватерполісти, ставши дворазовими олімпійськими чемпіонами. Повернули собі звання олімпійських чемпіонів у хокеї на траві збірна Індії. А перші такі олімпійські змагання у жінок виграла команда Зімбабве.

Незважаючи на відсутність багатьох провідних атлетів, рівень спортивної боротьби на Іграх був досить високим. Було встановлено 74 олімпійські рекорди, 36 з яких перевершували світові. Під час церемонії закриття відбулися всі процедури, крім підняття прапору та виконання гімну США – країни, що мала приймати наступні Олімпійські ігри. А найбільш яскравою подією став запуск у небо величезного плюшевого ведмедя, талісмана Ігор.

У командному заліку першою фінішувала збірна СРСР – 195 (80,69,46) нагород, другими були олімпійці НДР –126 (47,37,42), третіми Болгарії – 41 (8,16,17) нагороди.