4. Значення та занепад давніх Олімпійських ігор

Будучи місцем проведення Олімпійських ігор, Олімпія була історичним і культурним центром Давньої Греції з великою кількістю давніх пам’ятників будівництво котрих відноситься до першої половині II тисячоліття до н.е. Святими місцями вважалися: гора Кронос; курган Пелапса; алтарі Зевса, Гери, Геракла, Гіпподамії. Потім з’явились храми Зевса та Гери. Найбільш відомим храмом був Олімпіум, в якому знаходилась велика статуя Зевса, висотою більш як 12 м, виконана Фідіалом із слонової кості і золота.

Ознаки зміни у фізичній культурі в Афінах виявилися вже в V столітті до н.е. Саме тоді вперше виявилося нестійким панування головної класової бази Олімпізма – аристократії і його системи вимог.

Починаючи з IV-III століть до н.е. у Давній Греції Олімпійські ігри поступово віддаляються від вимог релігії, найбільша увага приділяється видовищному характеру змагань, їх використанню для підвищення авторитету міст - країн та їх правителів. Кількість спортивних свят постійно зростає, в період між Олімпіадами проводиться велика кількість змагань, які щедро фінансувалися. У Олімпійських іграх беруть участь представники багатьох країн та вихідці з мало імущих слоїв населення. Знімаються заборони. Спортивна підготовка більшою мірою орієнтована на успіх у змаганнях, а задачі виховання відходили на задній план.

Все більше число міст почали наймати за гроші атлетів - професіоналів, щоб підтримувати ореол колишньої слави. На 98-ій Олімпіаді, 388 р. до н.е., вибухнув скандал, пов'язаний з підкупом спортсменів. Виявилося, що суперники фесалійського кулачного бійця Евнола за різні грошові винагороди поступилися йому дорогою до олімпійського вінка. Пізніше підкуп набув широкого поширення.

Зовсім негарний випадок стався у 92 році до н.е. Аполлоній з Олександрії був виключений з числа учасників змагань за запізнення. Почавши приводити поважні причини свого затримання він майже переконав судів, та інший житель Олександрії Гераклід дав свідчення, що Аполлоній затримався у дорозі, тому що вирішив прийняти участь у інших змаганнях за грошову винагороду. Гераклиду присудили перемогу, а Аполлоній впав у таку ярість, що ледь не вбив кривдника. Порушнику присудили великий штраф, однак в ту епоху подібний вчинок вже не був якимось виключенням із правил. До ужитку увійшло нове поняття для позначення учасників змагань. Тепер їх сталі називати атлетами - що беруть участь в змаганнях за винагороду. Поступово професіонали на Іграх витісняли аматорів, що й стало однією з причин згасання спортивного руху у Давній Греції.

Кризисне явище у давньогрецькому олімпійському спорті набуло особливого загострення після завоювання грецьких країн римлянами у 146 році до н.е. Траплялось під час святкувань оголошувалися важливі рішення римської влади. З втратою незалежності відбуваються зміни політичної, економічної та соціальної сфер життя грецького суспільства, які негативно відбилися на спорті. Вперше Олімпія сильно постраждала при Імператорі Сулле, котрий дозволив своїм солдатам у 85 році до н.е. розграбувати її скарби. Відомо, що він наказав 175-ту Олімпіаду 80 року до н.е. проводити у Римі.

Та були й позитивні моменти. Так Імператор Август у 30-14 роках до н.е. приділяв Олімпіадам досить велику увагу. А інший Імператор Нерон, що правив у 54-68 роках навіть сам приймав участь у 211 іграх.

Увага до Олімпії знову підвищилась у II столітті н.е. На Олімпійські ігри приїздили спортсмени з Олександрії, Сирії, Фінокії, Арменії та інших міст. Цей розквіт пов’язаний з позитивною дією християнських ідей на громадян Римської імперії.

Але з часом кризисне явище в Олімпійських іграх набуло ще більшої гостроти. Історичні дані засвідчують, що реєстрація чемпіонів припинилась у 267 році. Затвердження християнської релігії, що проповідувала аскетизм, остаточно сприяло руйнації традицій Давньої Греції. У 392 році вийшов едикт імператора Феодосія I, що жорстко засуджував язичницькі традиції: жертвоприношення богам, ворожба, дотримання звичаїв попередніх століть. Олімпійські ігри також могли потрапити під заборону, бо вони були присвячені Зевсу та починалися з принесення жертв. Спортивні споруди були зруйновані.

У 395 році на берегах Алфею на території Олімпії відбулася велика битва між візантійцями та готами, в наслідок чого ще більш сильно постраждали спортивні споруди, що використовувалися для проведення Олімпійських ігор. А в 522 та 551 роках н.е. сильні землетруси остаточно зруйнували Олімпію. Ідея Ігор була віддана забуттю майже на 1500 років.

За 1168 років існування було проведено 293 Олімпіади. Давні Олімпійські ігри виконували важливу культурну, педагогічну, економічну, військову та політичну функцію. Вони сприяли об’єднанню полісів, встановленню священного перемир’я, духовній та фізичній підготовці молоді і й кінцевому разі процвітанню давньогрецької цивілізації.

О ступені їх популярності говорить хоча б той факт, що давньогрецький історик Тімей за основу літочислення поклав рахунок часу по Олімпіадам. В той же час Олімпійські ігри існували паралельно з рабовласницьким строєм і були відображенням його проблем і протиріч. Розвитку олімпізму заважало антидемократичне обмеження участі у змаганнях, професіоналізація та початок моральної деградації суспільства.