4. Національні олімпійські комітети

Національний олімпійський комітет - НОК, як керівний орган олімпійського руху в країні, разом з МОК та МСФ, є однією з найважливіших структур у системі олімпійського спорту. Без визнання НОК країни Міжнародним олімпійським комітетом спортсмени даної країни не можуть брати участь у Олімпійських іграх. Першими НОК, які були визнані МОК ще наприкінці XIX століття, при підготовці до Олімпійських ігор у Афінах, стали у 1894 році НОК – Греції та Франції. Через рік, у 1895 році були визнані НОК Угорщини, Австрії та Австралії. У 1896 році – НОК Чилі.

З тих часів кількість створених НОК постійно зростає. І на сьогоднішній день МОК визнано 205 Національних олімпійських комітетів, що є більше ніж кількість членів Організації об’єднаних націй. Це пов’язано з тим, що МОК визнає не тільки незалежні держави, а й деякі території з іншим статусом, що не є формально незалежними. Так ще до Першої світової війни на території Австро-Угорщини, що була єдиною країною, діяли окремо НОК Австрії, Угорщини та Богемії (Чехії).

У кількості збільшення національних олімпійських комітетів виділяють чотири етапи: перший – кінець XIX початок XX століття, коли були визнані більшість національних комітетів країн Європи та Південної Америки; другий – двадцяті-тридцяті роки XX століття, коли МОК були визнані велика кількість країн Латинської Америки; третій – шістдесяті-сімдесяті роки XX століття, коли визнання отримала переважна більшість країн Азії та Африки; четвертий - початок дев’яностих років XX, коли з розпадом Радянського Союзу та Югославії, членство у МОК отримала велика кількість нових країн.

Згідно Олімпійській хартії - головною метою НОК є розвиток та захист Олімпійського руху в своїх країнах. Крім того роллю НОК є:

• пропаганда на національному рівні, у рамках спортивної діяльності, головних принципів олімпізму, та розповсюдження його в навчальних програмах з фізичної культури та спорту у школах та вузах, а також слідкувати за інститутами, котрі присвячують себе олімпійському вихованню, тобто слідкують за створенням та діяльністю національних олімпійських академій, олімпійських музеїв та культурних програм, пов’язаних з олімпійським рухом;

• слідкувати за дотриманням Олімпійської хартії в своїх країнах;

• сприяти розвитку спорту вищих досягнень та масового спорту;

• сприяти підготовці спортивних кадрів, організовуючи навчальні курси;

• боротися з проявом будь-яких форм дискримінацій на насильства у спорті;

• приймати та використовувати Всесвітній антидопінговий кодекс.

Національні олімпійські комітети мають виключні права представляти свої країни на Олімпійських іграх, більше того зобов’язані приймати участь в Олімпійських іграх, посилаючи туди своїх спортсменів, а також континентальних, регіональних та інших іграх і змаганнях, що проводяться під егідою МОК. Мають повноваження обирати місто, яке може подати заявку на організацію Олімпійських ігор у своїх країнах. НОК повинен зберігати автономію та протистояти політичному, економічному та релігійному тиску, яке могло б зашкоджувати виконанню з їх сторони Олімпійської хартії. Крім того, НОК мають право формулювати пропозиції, що будуть адресовані МОК, щодо Олімпійської хартії та олімпійського руху взагалі, у тому числі організацію та проведення Олімпійських ігор. Сприяти у підготовці Олімпійських конгресів, співпрацювати з неурядовими та урядовими організаціями у справі олімпійського руху.

НОК не може бути причасним до діяльності, що суперечить Олімпійській хартії. А також якщо його діяльність, або діяльність національних федерацій та інших органів, які є членами НОК, та правові норми країни суперечать олімпійським принципам. В разі порушення МОК має змогу прийняти до НОК санкції, про припинення його членства, або ж взагалі, виключення.

НОК має і інші права та задачі. Серед головних прав:

• ідентифікувати та називати себе національними олімпійськими комітетами;

• відправляти спортсменів та інших офіційних осіб своєї країни на Олімпійські ігри;

• використовувати допомогу «Олімпійської солідарності»;

• користуватися деякою олімпійською власністю – під контролем МОК;

• приймати участь в діяльності під патронатом МОК, включаючи регіональні Ігри;

• входити в асоціації НОК, визнанні МОК;

• формувати пропозиції, адресовані МОК – у відношенні Олімпійської хартії та олімпійського руху, включаючи організацію Олімпійських ігор;

• висловлювати свою думку з приводу кандидатур на організацію Олімпійських ігор;

• приймати участь, за пропозицією МОК, у діяльності комісії МОК;

• співпрацювати у підготовці олімпійських конгресів;

• користуватися іншими правами, які НОК надає Олімпійська хартія та МОК.

У задачі НОК входить:

• складати, організувати та керувати своїми делегаціями на Олімпійських іграх та інших змаганнях під егідою МОК, приймати рішення з заявками на спортсменів;

• забезпечують екіпіровку, транспортування та розміщення членів делегацій, укладають страхові контракти, та несе відповідальність за поведінку членів своєї делегації;

• наділені виключним правом та повноваженнями з визначення одягу, уніформи та екіпіровки, крім спеціальної, на всіх членів їхньої делегації на Олімпійських іграх та на всіх пов’язаних з ними змаганнях і церемоніях.

Назва НОК повинна чітко відповідати його територіальним кордонам, традиціям країни та бути затвердженою МОК. Разом з тим незважаючи на несхожість один на одного, всі НОК повинні спиратися на єдині принципи олімпійського руху, що забезпечує їм значну незалежність.

НОК не повинен визнавати більш як одну національну федерацію з кожного виду спорту, і саме ця федерація повинна входити до МСФ, визнану МОК. Такі національні спортивні федерації або обрані ними представники повинні складати голосуючу більшість НОК та його виконавчого органу. До складу НОК повинні входити не менш п’яти національних спортивних федерацій, які куруються міжнародними спортивними федераціями з видів спорту, що входять до програми Олімпійських ігор.

Головою НОК є президент, що обирається з числа своїх членів строком на чотири роки, та може обиратися повторно. До складу НОК обов’язково входять всі члени МОК цієї країни, як що вони є, представники не менш всіх національних федерацій з олімпійських видів спорту, діючі або колишні спортсмени – учасники Олімпійських ігор. Крім того особливо наголошено, що урядові та інші громадські органи не мають права призначати членів НОК. Однак НОК, на свій розсуд, може прийняти рішення по призначення у якості членів представників влади.

Національний олімпійський комітет проводить генеральну асамблею своїх членів, згідно уставу НОК, не рідше одного разу на рік. В повістку дня генеральної асамблеї НОК повинні включатися щорічні звіти о виконаній роботі та звіти про фінансовий стан, а також, у разі потреби вибори посадових осіб та членів виконавчого органу НОК. Посадові особи та члени виконавчого органу обираються у відповідності до уставу національного олімпійського комітету, на строк який не перевершує чотири роки, та можуть обиратися повторно. Крім того члени НОК за свою діяльність не повинні отримувати ніякого виду компенсації або грошових винагород. Гроші вони можуть отримувати тільки за проїзд, розміщення та інші виправдані витрати, що пов’язані з їхньою службовою діяльністю.

З метою координації діяльності розвитку олімпійського спорту НОК об’єднує різні асоціації, сформовані на всесвітньому чи континентальному рівнях. Організацією всесвітнього рівня, визнаною МОК, є Асоціація національних олімпійських комітетів - АНОК, офіційно утворена у 1979 році, після чого зв’язки між МОК та НОК активізувалися, а саме, національні олімпійські комітети стали більш активно впливати на розвиток олімпійського руху.

Головними напрямками роботи АНОК є: забезпечення тісного співробітництва між МОК та НОК; розповсюдження передового досвіду роботи та обмін інформацією; розробка та внесення в МОК проектів та пропозицій, направлених на вдосконалення олімпійського руху; посилення ролі НОК у спортивному русі країн; широка технічна допомога НОК у організаційних питаннях, підготовці кадрів, будівництві спортивних споруд та інше.

МОК визнає також континентальні об’єднання НОК, призвані розвивати олімпійський спорт на континентальному та регіональному рівнях. Основними організаціями подібного рівня є: Асоціація НОК Африки (АНОКА); Панамериканська спортивна організація (ОДЕПА); Олімпійська рада Азії (ОРА); НОК Океанії (ОНОК); Асоціація європейських НОК (АЄНОК).

Головною задачею цих організацій, устави котрих відповідають Олімпійській хартії та затверджені МОК є розвиток олімпійського спорту на різних континентах та регіонах світу. Найбільшими спортивними заходами, що проводяться цими організаціями є регіональні та континентальні ігри,ідея яких належить барону П’єру де Кубертену, та витікає з історії ігор Давньої Греції, де наряду з Олімпійськими іграми існувала велика кількість ігор, присвячених багатьом грецьким богам – Істмійські, Піфійські, Немійські та інші ігри.