- •Тема 7. Четвертий період олімпійського руху сучасності 176
- •Тема 8. Зимові олімпійські ігри 225
- •Тема 9. Міжнародна олімпійська система 278
- •Тема 10. Керівні органи олімпійського руху 315
- •Тема 11. Сучасний олімпізм та основні проблеми в олімпійському русі 337
- •Тема 1. Загальна характеристика навчальної дисципліни «Олімпійський спорт»
- •1. Предмет дисципліни «Олімпійський спорт»
- •2. Термінологія олімпійського спорту
- •3. Олімпійська символіка та атрибутика
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Олімпійські ігри Давньої Греції
- •1. Значення спорту в житті давніх греків
- •2. Давньогрецькі спортивні свята, міфи та легенди про зародження Ігор
- •3. Підготовка до Ігор, їх учасники. Період найвищого розквіту
- •4. Значення та занепад давніх Олімпійських ігор
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Відродження Олімпійських ігор
- •1. Передумови до відродження Олімпійських ігор
- •2. Життя та діяльність п’єра де Кубертена
- •3. Перший Олімпійський конгрес та його історичне значення
- •4. Роль Олексія Бутовського у відроджені Олімпійського руху
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Перший період Ігор Олімпіад
- •1. Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад
- •2. Хронологія Ігор I-V Олімпіад
- •2.1 Ігри I Олімпіади Афіни (Греція) 1896 рік
- •2.2 Ігри II Олімпіади Париж (Франція) 1900 рік (14 травня – 28 жовтня)
- •2.3 Ігри III Олімпіади Сент-Луїс (сша) 1904 рік (1 липня – 23 листопада)
- •2.4 Ігри IV Олімпіади Лондон (Велика Британія) 1908 рік (27 квітня – 31 жовтня)
- •2.5 Ігри V Олімпіади Стокгольм (Швеція) 1912 рік (5 травня – 27 липня)
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Другий період Ігор Олімпіад
- •1. Загальна характеристика другого періоду Ігор Олімпіад
- •2. Хронологія Ігор VII-XIV Олімпіад
- •2.1 Ігри VII Олімпіади Антверпен (Бельгія) 1920 рік (29 квітня – 12 вересня)
- •2.2 Ігри VIII Олімпіади Париж (Франція) 1924 рік (4 травня – 27 липня)
- •2.3 Ігри IX Олімпіади Амстердам (Нідерланди) 1928 рік (17 травня – 12 серпня)
- •2.4 Ігри X Олімпіади Лос-Анджелес (сша) 1932 рік (30 липня – 14 серпня)
- •2.5 Ігри XI Олімпіади Берлін (Німеччина) 1936 рік (1 серпня – 16 серпня)
- •2.6 Ігри XIV Олімпіади Лондон (Велика Британія) 1948 рік (29 липня – 14 серпня)
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Третій період Ігор Олімпіад
- •1. Загальна характеристика третього періоду Ігор Олімпіад
- •2. Хронологія Ігор XV-XXIV Олімпіад
- •2.1 Ігри XV Олімпіади Гельсінкі (Фінляндія) 1952 рік (19 липня – 3 серпня)
- •2.2 Ігри XVI Олімпіади Мельбурн (Австралія) 1956 рік (22 листопада – 8 грудня)
- •2.3 Ігри XVII Олімпіади Рим (Італія) 1960 рік (25 серпня – 11 вересня)
- •2.4 Ігри XVIII Олімпіади Токіо (Японія) 1964 рік (10 жовтня – 24 жовтня)
- •2.5 Ігри XIX Олімпіади Мехіко (Мексика) 1968 рік (12 жовтня – 27 жовтня)
- •2.6 Ігри XX Олімпіади Мюнхен (Німеччина) 1972 рік (26 серпня – 10 вересня)
- •2.7 Ігри XXI Олімпіади Монреаль (Канада) 1976 рік (17 липня – 1 серпня)
- •2.8 Ігри XXII Олімпіади Москва (срср) 1980 рік (19 липня – 3 серпня)
- •2.9 Ігри XXIII Олімпіади Лос-Анджелес (сша) 1984 рік (28 липня – 12 серпня)
- •2.10 Ігри XXIV Олімпіади Сеул (Південна Корея) 1988 рік (17 вересня – 2 жовтня)
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Четвертий період Ігор Олімпіад
- •1. Загальна характеристика четвертого періоду Ігор Олімпіад
- •2. Хронологія Ігор XXV-XXX Олімпіад
- •2.1 Ігри XXV Олімпіади Барселона (Іспанія) 1992 рік (25 липня – 9 серпня)
- •2.2 Ігри XXVI Олімпіади Атланта (сша) 1996 рік (19 липня – 4 серпня)
- •2.3 Ігри XXVII Олімпіади Сідней (Австралія) 2000 рік (15 вересня – 1 жовтня)
- •2.4 Ігри XXVIII Олімпіади Афіни (Греція) 2004 рік (13 серпня –29 серпня)
- •2.5 Ігри XXIX Олімпіади Пекін (Китай) 2008 рік (8 серпня – 24 серпня)
- •2.6 Ігри XXX Олімпіади Лондон (Велика Британія) 2012 рік (27 липня –12 серпня)
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Зимові Олімпійські ігри
- •1. Історія виникнення зимових Олімпійських ігор
- •2. Етапи проведення зимових Олімпійських ігор
- •3. Хронологія зимових Олімпійських ігор (1924-2010 р. Р.)
- •3.1 I зимові Олімпійські ігри Шамоні (Франція) 1924 рік (25 січня – 4 лютого)
- •3.2 II зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц (Швейцарія) 1928 рік (11 лютого – 19 лютого)
- •3.3 III зимові Олімпійські ігри Лейк – Плесід (сша) 1932 рік (4 лютого – 15 лютого)
- •3.4 IV зимові Олімпійські ігри Гарміш–Партенкірхен (Німеччина)
- •1936 Рік (6 лютого – 16 лютого)
- •3.5 V зимові Олімпійські ігри Санкт – Моріц (Швейцарія) 1948 рік (30 січня – 8 лютого)
- •3.6 VI зимові Олімпійські ігри Осло (Норвегія) 1952 рік (14 лютого – 25 лютого)
- •3.7 VII зимові Олімпійські ігри Кортіна – д’Ампеццо (Італія) 1956 рік (26 січня – 5 лютого)
- •3.8 VIII зимові Олімпійські ігри Скво – Вє
- •(18 Лютого – 28 лютого)
- •3.9 IX зимові Олімпійські ігри Інсбрук (Австрія) 1964 рік (29 січня – 9 лютого)
- •3.10 X зимові Олімпійські ігри Гренобль (Франція) 1968 рік (6 лютого – 18 лютого)
- •3.11 XI зимові Олімпійські ігри Саппоро (Японія) 1972 рік (3 лютого – 13 лютого)
- •3.12 XII зимові Олімпійські ігри Інсбрук (Австрія) 1976 рік (4 лютого – 15 лютого)
- •3.13 XIII зимові Олімпійські ігри Лейк – Плесід (сша) 1980 рік (13 лютого – 24 лютого)
- •3.14 XIV зимові Олімпійські ігри Сараево (Югославія) 1984 рік (8 лютого – 23 лютого)
- •3.15 XV зимові Олімпійські ігри Калгарі (Канада) 1988 рік (13 лютого – 28 лютого)
- •3.16 XVI зимові Олімпійські ігри Альбервіль (Франція) 1992 рік (8 лютого – 23 лютого)
- •3.17 XVII зимові Олімпійські ігри Ліллехаммер (Норвегія) 1994 рік (12 лютого – 27 лютого)
- •3.18 XVIII зимові Олімпійські ігри Нагано (Японія) 1998 рік (7 лютого – 22 лютого)
- •3.19 XIX зимові Олімпійські ігри Солт–Лейк–Сіті (сша) 2002 рік (8 лютого – 24 лютого)
- •3.20 XX зимові Олімпійські ігри Турін (Італія) 2006 рік (10 лютого – 26 лютого)
- •3.21 XXI зимові Олімпійські ігри Ванкувер (Канада) 2010 рік (12 лютого – 28 лютого)
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Міжнародна олімпійська система
- •1. Загальна структура Міжнародної олімпійської системи
- •2. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •3. Міжнародні спортивні федерації
- •4. Національні олімпійські комітети
- •5. Параолімпійські, континентальні та регіональні комітети та спортивні ігри
- •Параолімпійські ігри.
- •Континентальні ігри.
- •Регіональні ігри.
- •Ігри молоді.
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Керівні органи олімпійського руху
- •1. Президенти мок: життя та діяльність
- •Деметріус Вікелас Греція (1894–1896 роки).
- •П’єр де Кубертен Франція (1896-1925 роки).
- •Годфруа де Блоне Швейцарія (1916-1919 роки).
- •Анрі де Байе-Латур Бельгія (1925 - 1942 роки).
- •Йоханнес Зігфрид Едстрем Швеція (1942-1952 роки).
- •Єйвері Брендедж сша (1952-1972 роки).
- •Майкл Моріс Кілланін Ірландія (1972-1980 роки).
- •Хуан Антоніо Самаранч Іспанія (1980-2001 роки).
- •Жак Рогге Бельгія (з 2001-2013р.)
- •Томас Бах (10 вересня 2013 р.)
- •2. Діяльність нок Російської імперії та срср
- •3. Президенти Наіонального Олімпійського комітету України
- •4. Вибір міста–організатора Олімпійських ігор
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Сучасний олімпізм та основні проблеми в олімпійському русі
- •1. Аматорство та професіоналізм у олімпійському спорті
- •2. Комерціалізація олімпійського руху
- •3. Політика і олімпійський спорт
- •4. Система олімпійської освіти.
- •5. Історичний досвід олімпійської підготовки
- •Завдання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю
- •1.2 Футбол на Олімпійських іграх
- •Чемпіони та призери жіночого футбольного турніру
- •2. Спортсмени-українці на Олімпійських іграх
- •2.1. Спортсмени – українці, що виступали за інші держави
- •2.2. Українські спортсмени у складі срср
- •2.3. Виступи українців на Олімпійських іграх окремою командою
- •2.4. Олімпійські чемпіони – уродженці Сумської області
4. Національні олімпійські комітети
Національний олімпійський комітет - НОК, як керівний орган олімпійського руху в країні, разом з МОК та МСФ, є однією з найважливіших структур у системі олімпійського спорту. Без визнання НОК країни Міжнародним олімпійським комітетом спортсмени даної країни не можуть брати участь у Олімпійських іграх. Першими НОК, які були визнані МОК ще наприкінці XIX століття, при підготовці до Олімпійських ігор у Афінах, стали у 1894 році НОК – Греції та Франції. Через рік, у 1895 році були визнані НОК Угорщини, Австрії та Австралії. У 1896 році – НОК Чилі.
З тих часів кількість створених НОК постійно зростає. І на сьогоднішній день МОК визнано 205 Національних олімпійських комітетів, що є більше ніж кількість членів Організації об’єднаних націй. Це пов’язано з тим, що МОК визнає не тільки незалежні держави, а й деякі території з іншим статусом, що не є формально незалежними. Так ще до Першої світової війни на території Австро-Угорщини, що була єдиною країною, діяли окремо НОК Австрії, Угорщини та Богемії (Чехії).
У кількості збільшення національних олімпійських комітетів виділяють чотири етапи: перший – кінець XIX початок XX століття, коли були визнані більшість національних комітетів країн Європи та Південної Америки; другий – двадцяті-тридцяті роки XX століття, коли МОК були визнані велика кількість країн Латинської Америки; третій – шістдесяті-сімдесяті роки XX століття, коли визнання отримала переважна більшість країн Азії та Африки; четвертий - початок дев’яностих років XX, коли з розпадом Радянського Союзу та Югославії, членство у МОК отримала велика кількість нових країн.
Згідно Олімпійській хартії - головною метою НОК є розвиток та захист Олімпійського руху в своїх країнах. Крім того роллю НОК є:
пропаганда на національному рівні, у рамках спортивної діяльності, головних принципів олімпізму, та розповсюдження його в навчальних програмах з фізичної культури та спорту у школах та вузах, а також слідкувати за інститутами, котрі присвячують себе олімпійському вихованню, тобто слідкують за створенням та діяльністю національних олімпійських академій, олімпійських музеїв та культурних програм, пов’язаних з олімпійським рухом;
слідкувати за дотриманням Олімпійської хартії в своїх країнах;
сприяти розвитку спорту вищих досягнень та масового спорту;
сприяти підготовці спортивних кадрів, організовуючи навчальні курси;
боротися з проявом будь-яких форм дискримінацій на насильства у спорті;
приймати та використовувати Всесвітній антидопінговий кодекс.
Національні олімпійські комітети мають виключні права представляти свої країни на Олімпійських іграх, більше того зобов’язані приймати участь в Олімпійських іграх, посилаючи туди своїх спортсменів, а також континентальних, регіональних та інших іграх і змаганнях, що проводяться під егідою МОК. Мають повноваження обирати місто, яке може подати заявку на організацію Олімпійських ігор у своїх країнах. НОК повинен зберігати автономію та протистояти політичному, економічному та релігійному тиску, яке могло б зашкоджувати виконанню з їх сторони Олімпійської хартії. Крім того, НОК мають право формулювати пропозиції, що будуть адресовані МОК, щодо Олімпійської хартії та олімпійського руху взагалі, у тому числі організацію та проведення Олімпійських ігор. Сприяти у підготовці Олімпійських конгресів, співпрацювати з неурядовими та урядовими організаціями у справі олімпійського руху.
НОК не може бути причасним до діяльності, що суперечить Олімпійській хартії. А також якщо його діяльність, або діяльність національних федерацій та інших органів, які є членами НОК, та правові норми країни суперечать олімпійським принципам. В разі порушення МОК має змогу прийняти до НОК санкції, про припинення його членства, або ж взагалі, виключення.
НОК має і інші права та задачі. Серед головних прав:
ідентифікувати та називати себе національними олімпійськими комітетами;
відправляти спортсменів та інших офіційних осіб своєї країни на Олімпійські ігри;
використовувати допомогу «Олімпійської солідарності»;
користуватися деякою олімпійською власністю – під контролем МОК;
приймати участь в діяльності під патронатом МОК, включаючи регіональні Ігри;
входити в асоціації НОК, визнанні МОК;
формувати пропозиції, адресовані МОК – у відношенні Олімпійської хартії та олімпійського руху, включаючи організацію Олімпійських ігор;
висловлювати свою думку з приводу кандидатур на організацію Олімпійських ігор;
приймати участь, за пропозицією МОК, у діяльності комісії МОК;
співпрацювати у підготовці олімпійських конгресів;
користуватися іншими правами, які НОК надає Олімпійська хартія та МОК.
У задачі НОК входить:
складати, організувати та керувати своїми делегаціями на Олімпійських іграх та інших змаганнях під егідою МОК, приймати рішення з заявками на спортсменів;
забезпечують екіпіровку, транспортування та розміщення членів делегацій, укладають страхові контракти, та несе відповідальність за поведінку членів своєї делегації;
наділені виключним правом та повноваженнями з визначення одягу, уніформи та екіпіровки, крім спеціальної, на всіх членів їхньої делегації на Олімпійських іграх та на всіх пов’язаних з ними змаганнях і церемоніях.
Назва НОК повинна чітко відповідати його територіальним кордонам, традиціям країни та бути затвердженою МОК. Разом з тим незважаючи на несхожість один на одного, всі НОК повинні спиратися на єдині принципи олімпійського руху, що забезпечує їм значну незалежність.
НОК не повинен визнавати більш як одну національну федерацію з кожного виду спорту, і саме ця федерація повинна входити до МСФ, визнану МОК. Такі національні спортивні федерації або обрані ними представники повинні складати голосуючу більшість НОК та його виконавчого органу. До складу НОК повинні входити не менш п’яти національних спортивних федерацій, які куруються міжнародними спортивними федераціями з видів спорту, що входять до програми Олімпійських ігор.
Головою НОК є президент, що обирається з числа своїх членів строком на чотири роки, та може обиратися повторно. До складу НОК обов’язково входять всі члени МОК цієї країни, як що вони є, представники не менш всіх національних федерацій з олімпійських видів спорту, діючі або колишні спортсмени – учасники Олімпійських ігор. Крім того особливо наголошено, що урядові та інші громадські органи не мають права призначати членів НОК. Однак НОК, на свій розсуд, може прийняти рішення по призначення у якості членів представників влади.
Національний олімпійський комітет проводить генеральну асамблею своїх членів, згідно уставу НОК, не рідше одного разу на рік. В повістку дня генеральної асамблеї НОК повинні включатися щорічні звіти о виконаній роботі та звіти про фінансовий стан, а також, у разі потреби вибори посадових осіб та членів виконавчого органу НОК. Посадові особи та члени виконавчого органу обираються у відповідності до уставу національного олімпійського комітету, на строк який не перевершує чотири роки, та можуть обиратися повторно. Крім того члени НОК за свою діяльність не повинні отримувати ніякого виду компенсації або грошових винагород. Гроші вони можуть отримувати тільки за проїзд, розміщення та інші виправдані витрати, що пов’язані з їхньою службовою діяльністю.
З метою координації діяльності розвитку олімпійського спорту НОК об’єднує різні асоціації, сформовані на всесвітньому чи континентальному рівнях. Організацією всесвітнього рівня, визнаною МОК, є Асоціація національних олімпійських комітетів - АНОК, офіційно утворена у 1979 році, після чого зв’язки між МОК та НОК активізувалися, а саме, національні олімпійські комітети стали більш активно впливати на розвиток олімпійського руху.
Головними напрямками роботи АНОК є: забезпечення тісного співробітництва між МОК та НОК; розповсюдження передового досвіду роботи та обмін інформацією; розробка та внесення в МОК проектів та пропозицій, направлених на вдосконалення олімпійського руху; посилення ролі НОК у спортивному русі країн; широка технічна допомога НОК у організаційних питаннях, підготовці кадрів, будівництві спортивних споруд та інше.
МОК визнає також континентальні об’єднання НОК, призвані розвивати олімпійський спорт на континентальному та регіональному рівнях. Основними організаціями подібного рівня є: Асоціація НОК Африки (АНОКА); Панамериканська спортивна організація (ОДЕПА); Олімпійська рада Азії (ОРА); НОК Океанії (ОНОК); Асоціація європейських НОК (АЄНОК).
Головною задачею цих організацій, устави котрих відповідають Олімпійській хартії та затверджені МОК є розвиток олімпійського спорту на різних континентах та регіонах світу. Найбільшими спортивними заходами, що проводяться цими організаціями є регіональні та континентальні ігри,ідея яких належить барону П’єру де Кубертену, та витікає з історії ігор Давньої Греції, де наряду з Олімпійськими іграми існувала велика кількість ігор, присвячених багатьом грецьким богам – Істмійські, Піфійські, Немійські та інші ігри.
