Єйвері Брендедж сша (1952-1972 роки).

Народився 29 вересня 1887 року у Детройті. За фахом інженер-будівельник, власник великої будівельної фірми. Приймав участь в Олімпійських ігор 1912 року, де виборов п’яте місце у п’ятиборстві, та був багаторазовим чемпіоном США у цьому виді. У 1928 - 1934 роки президент аматорського спортивного союзу США, а у 1928-1952 роки президент НОК США. З 1936 року став членом, а з 1946 року першим віце-президентом МОК.

Завдяки підтримці Єдстрьома, який мріяв зробити його своїм наступником, Брендедж у гострій суперечці з Єксетером якого підтримував Радянський Союз, став п’ятим президентом МОК.

Керуючи Міжнародним олімпійським комітетом двадцять років, він багато зробив для зміцнення авторитету та розвитку олімпійського спорту, але в той же час прославився своїми ідеалістичними й консервативними поглядами. Він фанатично боровся за збереження статусу аматорства, незважаючи на наявність суперечностей в цьому питанні, слідував правилам і законам МОК, ідеалам Кубертена, незважаючи на те, що вони вже не відповідали новим правилам, які склалися в олімпійському спорті.

Наполегливо боровся проти проникнення націоналізму в олімпійський спорт. Зокрема, він активно виступав за відміну підйому національних прапорів і виконання гімнів під час церемонії нагородження переможців, пропонуючи замінити національні гімни – олімпійським. Та ця його ідея не знайшла підтримки у більшості членів МОК. Виступав проти офіційної системи підрахунку очок, вважаючи, що Олімпійські ігри це змагання між окремими спортсменами, а не націями.

Прискіпливо займався пошуком порушень аматорського статусу та покаранням винних. Особливо не подобалась йому участь спортсменів у рекламі, та проведення спортивними організаціями учбово–тренувальних зборів. Стикаючись, на протязі всього свого президенства, з політичним протистоянням Брендедж активно боровся проти втручання політики у спорт.

Незважаючи, на великі заслуги Брендеджа у розвитку олімпійського спорту, слід зауважити, що ідеалістичні позиції президента, стримували розвиток олімпійського спорту та його зв'язок з іншими сторонами життя. Помер 8 травня 1975 року.

Майкл Моріс Кілланін Ірландія (1972-1980 роки).

Народився 30 червня 1914 року у Лондоні. Католик ліберал, займався боксом, веслуванням, був відмінним наїзником. Здобув освіту у Паризькому та Кембріджському університетах. Виконуючи у другій половині 1930-х років обов’язки кореспондента різноманітних Британських газет, з 1938 року він стає офіцером Британських збройних сил, та згодом приймає участь у Другій світовій війні. За бойові заслуги нагороджений орденом Британської імперії.

У 1950 році очолив НОК Ірландії. З 1952 року став членом МОК з 1968 року віце-президентом, а згодом і шостим президентом МОК.

Велику роль зіграв у налагоджені відносин між МОК, МСФ та НОК. Доволі обережно відносився до проблеми професіоналізму, та в той же час був прихильником реалістичної політики МОК, яка дозволяла б не порушувати олімпійських принципів та одночасно приймати до уваги зміни, що відбувалися у світі.

Під час його правління МОК переживав важкий період фінансовий провал Олімпіади 1976 року, частковий бойкот Олімпіад 1976-1984 років. Олімпіади у Лейк-Плесиді та Лос-Анджелесі були затверджені на безальтернативній основі, що має протиріччя зі статутом МОК. Проте Килланін зіграв велику роль у проведенні Олімпійських ігор у Москві. Помер 25 квітня 1999 року у Дубліні.