2. Характеристика розробки

На сьогоднішній день господарство вирощує таку цінну культуру як соя, але так як дана культура має велике господарське значення, то ми і пропонуємо вирощувати сою за інтенсивною технологією. Так як це цінна продовольча й кормова культура, що, як і інші бобові культури, сприяє підвищенню родючості ґрунту, збагачуючи його азотом (залишає на кожному гектарі 50-70 кг азоту), і є добрим попередником для багатьох культур. У зерні сої міститься 35-45 % білка, 20-25 % – олії, 25-27 % – вуглеводів, а також багато незамінних амінокислот та вітамінів. Багаторічний досвід вирощування сої за інтенсивною технологією свідчить, що ґрунтово-кліматичні умови господарства сприяють вирощуванню сортів з потенціалом урожайності 3,5-4,5 т з гектара.

Соя – важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві харчової рослинної олії, яку використовують у їжу і яка є сировиною для виробництва вищих сортів столового маргарину, лецитину. Соєва олія широко використовується також у миловарній та лакофарбовій промисловості. Із білків сої виробляють пластмаси, клей та інші вироби.

Як кормову культуру сою використовують на зелений корм, сінаж, для виробництва трав’яного борошна, на силос (в сумішах з кукурудзою), монокорм. Поживність соєвих кормів досить висока. Наприклад у 100 кг її зеленої маси міститься 21 корм. од. та 3,5 кг перетравного протеїну; в 100 кг кукурудзяно-соєвого силосу – відповідно 26-29 кг. Цінними концентрованими кормами є соєва макуха із вмістом до 47 % і шрот, який містить понад 45 % білка. За амінокислотним складом вони не поступаються м’ясному й рибному борошну. Задовільним кормом (для овець, кіз) є полова й солома сої.

Соя збагачує ґрунт на азот, тому, як і інші бобові культури, є цінним попередником для різних сільськогосподарських культур. Походження та поширення. Соя – одна з давніх культур. Встановлено, що в країнах Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Індія, Японія) вона була відома як землеробська культура за 4 тис. років до н. е. У Європі з’явилася наприкінці XVIII ст.

На сучасній території СНД її здавна вирощували російські переселенці на Далекому Сході, а в європейській частині країни вона з’явилася лише в 70-х роках ХІХ ст. Серед країн світу найбільші посівні площі сої у США – понад 2 млн. га та КНР – до 10 млн. га. Великі посівні площі вона займає також у Бразилії, Японії, В’єтнамі, країнах Північної Африки, Австралії. У країнах СНД сою вирощують на площі 900 тис. га. Основними районами її вирощування є Далекий Схід (Амурська область, Хабаровський і Приморський краї). Відносно сприятливі умови для її вирощування також на Північному Кавказі, в Закавказзі, Лісостепу України, Молдові, Середній Азії (при зрошенні).

Найефективнішим способом підвищенням врожаїв, перш за все є введення нових інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарської продукції. Ці технології передбачають максимальне врахування біологічних особливостей і умов вирощування високопродуктивних культур, найбільш повну механізацію всіх процесів і проведення робіт відповідно до агротехнічних вимог, розміщення посівів по кращих попередниках в системі сівозміни, старанну підготовку ґрунту, науково обґрунтовані норми добрив.

Для одержання високих врожаїв сої нам необхідно:

• визначитись і обрати: попередники, систему обробітку ґрунту, добрива;

• підготувати насіння;

• провести комплекс посівних заходів;

• провести комплекс робіт по догляду за посівами;

• провести захист рослин;

• виконати всі збиральні операції.

Тому в ПП «Граніт-Агро» впроваджено нову технологію, що передбачає істотне збільшення виходу сої, при малих затратах механізованих робіт. Для зменшення затрат на обробіток ґрунту використовують безвідвальний обробіток за допомогою ЧЗ-1,5, ЧЗ 2,5. Посів проводять сівалкою ССТ-12Б, та проводиться знищення бур’янів за допомогою гербіцидів оприскувачем ОПШ-200, за даною технологією планована урожайність сої 24-30 ц/га.