168.Інтеграційні процеси за участю країн регіону Центральної та Східної Європи та їх наслідки для України.

Україна як одна з держав Центрально-Східної Європи (ЦЄС) приділяє значну увагу відносинам із державами регіону, котрі є своєрідним містком між нею та Заходом. Співпраця з ними істотно розширює смугу стабільності миру довкола України, сприяє її утвердженню як впливової європейської держави.

Основні напрями співпраці з країнами ЦСЄ - поєднання зусиль в економічній сфері, розбудові соціальної, інформаційної та виробничої інфраструктури, будівництво і модернізація інфраструктури кордону, розвиток транспортної мережі, наукової та культурної співпраці, охорона навколишнього природного середовища, обмін досвідом між відповідними органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, взаємна допомога в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, боротьба зі злочинністю та нелегальною міграцією. Із розпадом СРСР усі його колишні європейські союзники, а також нові незалежні держави розміщені в Центральній і Східній Європі, проголосили відданість європейським цінностям та з більшою або меншою швидкістю вирушили шляхом їх реалізації, Україна направилася тим самим шляхом, хоча вибір цього напряму давався їй дуже важко, і мав суперечливі наслідки. Україна зробила важливі кроки до інтеграції в Східній Європі, ставши лідером пострадянської інтеграційної інституції ГУАМ, та взявши участь в заснуванні СНД. Також Україною, за роки незалежності були зроблені значні кроки до вступу в ЄС, чому сприяв досвід країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до Союзу вже після розпаду СРСР. Вони отримали доступ до найбільшого світового ринку, і отримали нові стимули до розвитку. Особливості інтеграційних процесів у Східній Європі полягали в тому, що, по-перше, тут переважали координаційні, а не ринкові методи і форми співробітництва; по-друге, інтеграція розвивалася переважно на макрорівні і не охоплювала безпосередніх виробників; по-третє, центр ваги інтеграційних заходів зосереджувався на сфері виробництва, а не на торгівлі, тобто вона мала розвиватися передусім як виробнича інтеграція. Якщо розглядати переваги та втрати окремих країн, зокрема України, від інтеграції з ЄС у фінансовому аспекті, то слід зазначити, що вони залежать перш за все від економічної політики та юридичної системи країн, а також від здатності підприємств протистояти конкурентному тиску в рамках ЄС, який є позитивним фактором вирівнювання економічного розвитку його членів.. Головні завдання щодо подальшого розвитку з країнами ЦСЄ такі: - підтримання взаємовигідних зв'язків зі сусідніми країнами, країнами-кандидатами та державами ЄС; - здійснення заходів для поступового усунення перешкод (адміністративних, правових), які стримують розвиток транскордонної взаємодії; - приведення українського законодавства з питань регіонального співробітництва до міжнародних норм.

169.Україна в системі прикордонної торгівлі та співробітництва євро регіонів

Набуття Україною незалежності та залучення її регіонів до системи міжнародної співпраці в умовах розвитку світових інтеграційних процесів обумовило необхідність організації нею ефективного прикордонного співробітництва.

Прикордонне співробітництво реалізується на основі спільно розроблених програм торговельно економічного, науково-технічного і культурного співробітництва.

За сучасних умов розширення процесів глобалізації зростає роль прикордонного співробітництва регіонів, що відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях і підвищення їх конкурентоспроможності. Транскордонне співробітництво, з одного боку, є важливим елементом інтеграційного процесу, що здійснюється шляхом оптимального поєднання

можливостей і ресурсів прикордонних регіонів суміжних країн, а з іншого – допомагає розв'язанню спільних проблем і сприяє соціально-економічному

розвитку цих регіонів. Україна завдяки вигідному геополітичному положенню має значні потенційні можливості щодо розвитку транскордонне співробітництва, оскільки 19 з 25 її регіонів є прикордонними, а зовнішній кордон – найдовший серед європейських країн. Особливістю транскордонне співробітництво України є те,

що воно відбувається не тільки на кордонах України з країнами Європейського Союзу, а і на кордонах з країнами, що не входять до складу ЄС, – Російською

Федерацією, Білоруссю та Молдовою. Так,протяжність кордонів із Російською Федерацією становить близько 2300 км, з країнами ЄС – 1390 км, Білоруссю та

Молдовою – понад 2300 км. В Україні транскордонне співробітництво сьогодні розглядається у двох

площинах – як інструмент розвитку прикордонних територій і як чинник реалізації її євроінтеграційних прагнень. Таким чином, транскордонне співробітництво прикордонних областей України можна умовно розділити на два напрямки:

– транскордонне співробітництво, що відбувається на кордоні України з країнами ЄС;

– транскордонне співробітництво у так званому «новому прикордонні», уздовж кордонів колишніх радянських республік, зокрема Російської Федерації,

Білорусі та Молдови. Незважаючи на те, що головним пріоритетом своєї зовнішньої політики Україна означила інтеграцію в

Європейський Союз, слід зазначити і той факт, що розвиток економічних відносин з Російською Федерацією був і є важливим пріоритетом України в

контексті реалізації її національних інтересів. Основними єврорегіонами у співробітництві з Російською Федерацією сьогодні є такі: «Слобожанщина», «Ярославна», «Дніпро» та «Донбас». Також важливим аспектом транскордонної співпраці є значний транзитний потенціал. Одним з перспективних проектів використання такого

потенціалу є транспортний коридор «Європа – Азія». Зокрема, привабливим є Керч – Єнікальський канал – єдиний засіб транспортного сполучення портів

Каспійського та Середземного морів.