96. Зовнішня заборгованість держави в умовах глобалізації фінансових ринків

У сучасних умовах глобалізації й розвитку міжнародних фінансів спостерігається значне зростання обсягів зовнішніх державних боргів країн, що розвиваються. Використання державою зовнішніх запозичень зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для внутрішнього інвестування, покриття дефіциту державного бюджету, соціально-економічних реформ, виконання боргових зобов'язань. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. Основними причинами створення і збільшення державного боргу є: збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів; циклічні спади економіки; вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення.

На даний момент склалась така ситуація, що надання державам фінансових ресурсів під кредит для покриття власних потреб є цілком прийнятним для здійснення своєї економічної діяльності. Економічна суть даного процесу полягає в тому, що певна сума вільних капіталів за межами та всередині країни здійснюють рух, аби знайти своє застосування. Тож, участь держави у міжнародному та внутрішньoму русi капіталiв забезпечує її входження до світового господарського простору. До склажу зовнішнього боргу входять: прямий державний зовнішній борг (формування якого проходить через залучення іноземних кредитів безпосерeднім позичальником та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик) та умoвний державний зовнішній борг (що формується за рахунок іноземних кредитів, залучених iншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг).

Загальна динаміка зовнішнього боргу України в період з 2005 до 2013 майже постійно є зростаючою.

Прояви спаду спостерігалися в період ІІ-го кварталу 2005 року та з ІІ-го кварталу 2011 року до ІІ-го кварталу 2012 року, короткостроковий борг України з’являється тільки в період з І-го кварталу 2011 до ІІ-го кварталу 2012 року. Середньостроковий борг був майже сталим в період з 2005 року до IV-го кварталу 2009 року. Довгостроковий зовнішній борг України мав коливаючу тенденцію протягом досліджуваного періоду, хоча в період з 2 кварталу 2005 до 2 кварталу 2008 років був майже сталим. На сьогодні, не зважаючи на значний обсяг, рівень зовнішнього боргу України залишається набагато нижчий, ніж у більшості європейських країн. До основних кредиторів України відносяться наступні міжнародні фінансові організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк – СБ, Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Європейський Банк Реконструкції та розвитку (ЄБРР), Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародна фінансова корпорація та ін. На сьогодні головною ознакою ефективного функціонування ринку державних запозичень України мають бути не лише фінансові операції у сфері фінансування дефіциту бюджету, а створення умов для залучення фінансових ресурсів у реальний сектор економіки, чим забезпечуватиметься ринковий механізм стимулювання інвестиційної діяльності для сталого економічного зростання [5]. Зокрема, слід мати ефективний план на кілька років вперед щодо виходу з боргових зобов’язань та якомога швидше покривати борги шляхом підвищення власного ВВП. Також Україні слід здійснити кардинальні реформи, стосовно податкової системи, а також навести лад у нераціональних державних видатках, які наразі тільки збільшуються.