50. Сучасні особливості виходу українських підприємств на зовнішні ринки

Вирішення проблеми виходу вітчизняних компаній на міжнародний ринок передбачає, як правило, з’ясування двох основних питань: мотивів підприємств до виходу на зовнішні ринки і чинники, які визначають вибір форм виходу підприємств на зовнішні ринки .

Внутр та зовнішніх (щодо підприємства) умов:

1. Умови ринку — відкритий чи закритий, з передовою чи відсталою торговельною структурою, такий, що функціонує в умовах лібералізованої чи децентралізованої економіки.

2. Умови, пов'язані з товаром — фірмова продукція чи товар пересічної якості, з технічним обслуговуванням чи без нього, легко чи важко експортується.

3. Умови, пов'язані з діяльністю підприємства — обмежені чи розширені цілі, наявність досвіду дій в умовах міжнародного ринку чи його відсутність, добре розвинений чи недостатньо розвинений ресурсний потенціал (фінанси, кадровий склад, виробничі потужності тощо).

Вибір способу виходу на зовнішні ринки залежить від мети підприємства, масштабів діяльності, характеру товару й намірів контролювати продаж. Враховується також потенційний обсяг продажу, витрати й інвестиції на організацію руху товарів, наявність підготовленого персоналу (продавців) та інші умови. В загальному вигляді вибір способу виходу на зовнішні ринки може здійснюватися за такими критеріями:

— форма руху капіталу; — рівень витрат, пов'язаних із виходом на закордонний ринок; — ступінь привабливості інвестування; — контроль ринку; — рівень ризику; — можливість виходу з ринку.

Основні способи виходу на зовнішні ринки такі:

1. Експорт. 1.1. Непрямий експорт. 1.2. Прямий експорт.

2. Спільна підприємницька діяльність.

2.1. Ліцензування. 2.2. Виробництво за контрактом.

2.3. Управління за контрактом. 2.4. Підприємства спільного володіння.

3. Пряме інвестування.

Діяльність вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках з кожним роком набуває все більшого значення. Про це свідчить те, що обсяг експорту товарів та послуг України які щорічно зростають.

Проблема виходу підприємств на зовн ринки торкається багатьох суб’єктів, які або не можуть конкурувати, або з якихось причин, не мають відповідної можливості. Але головна проблема підприємства – це недостатність інформації про зовнішній ринок, тобто: конкуренція, товари-замінники, споживач, постачальник тощо. Для ефективної роботи підприємства необхідно, в першу чергу, розробити стратегію, першим етапом якої буде дослідження й аналіз зовнішнього ринку .

51. Організаційна структура управління зед підприємства та її особливості в залежності від методів виходу на зовнішні

Організаційна структура управління ЗЕД підпр-а залежить від методів виходу на зовн ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:

1) безпосередній вихід на ринок через власну зовнішньоторгов фірму або відділ зовнішньоекон зв'язків ;

2) вихід на ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:частка експорту велика в загальному обігу;зовнішньо торг операції здійснюються регулярно;випускається продукція з високим рівнем конкурентоспр-ті, бажано унікальна за своїми властивостями;невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світ ринку;продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних посередників. Переваги: кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;скорочення термінів постачань і оформлення документів;забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;постачання товаровиробників оперативною і докладною інфо про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підп-ва, але не є юрид особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. Завдання фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркет, юридичних і фінансових служб.

Відділ зовнішньоекон зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співр-а, відділ маркетингу і ряд інших. До його основних завдань -:планування й організація експортно-імпортних операцій; маркетингова діяльність;участь у виставках, ярмарках, презентаціях;підготовка і укладання зовнішньоторгов контрактів;прийом іноземних партнерів і відрядження власних спеціалістів за кордон і т.д.