§ 6.4. Діагностика за слабкими сторонами

Суть методу діагностики– вчасно визначити слабкі сигнали про настання кризових ситуацій і вчасно відреагувати на них.

Необхідність такої діагностики виникає з високого рівня нестабільності середовища.

Рівень нестабільності середовища оцінюється в балах – до 4-5 балів.

Виділяють 5 рівнів поінформованості:

1. упевненість в тому, що в зовнішньому середовищі відбулися якісь зміни, але вони чітко не визначені;

2. джерела змін і їхня спрямованість яснішають;

3. масштаби, область і характер змін набувають конкретних обрисів;

4. намічаються шляхи розв'язання проблеми;

5. прогнозують результати контрзахисту з метою усунення загрози.

Для вчасного реагування на сигнали з зовнішнього і внутрішнього середовища необхідно в рамках системи контролінгу організувати спостереження за великим числом параметрів, які характеризують умови виробничо-господарської діяльності підприємства – організувати моніторинг.

Моніторинг виявляє сильні і слабкі сторони.

Існуює 2 варіанти відповідей на зовнішні обставини:

– реакція на основі регулярного планування;

– створення “цільових команд” для прийняття швидких заходів для реагування на загрози.

В залежності від характеру проблем, реакція підприємства може бути:

Перевагою попереджувальної реакції є можливість прийняти необхідні заходи для виходу з кризових явищ.

В рамках стратегічного контролінгу діагностика за слабкими сигналами є важливим інструментом для оцінки інвестиційних проектів.

Порядок дій підприємства при слабких сигналах про виникнення проблеми можна подати:

Сила сигналів з навколишнього середовища	Характер заходів
	Спостереження за силою сигналу	Оцінка сили сигналу	Зниження уразливості	Підвищення гнучкості	Здійснення попередніх заходів	Здійснення реальних заходів
Небезпека усвідомлюється
Джерела небезпеки стають ясними
Масштаби набувають конкретного вигляду
Визначаються шляхи вирішення проблеми
Прогнозуються результати контрзаходів

Діагностика за слабкими сигналами є основою для прийняття стратегічних рішень. Проте, крім стратегічної діагностики, необхідно також здійснювати оперативну діагностику господарського стану підприємства.

§ 6.5. Методи оперативної діагностики

Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства є базою для прийняття поточних, оперативних управлінських рішень. Вона від-слідковує і оцінює головні сфери діяльності підприємства, аналізує фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні та інформаційні потоки, оцінює ризик і розробляє рекомендації.

Однією з головних задач контролінгу є аналіз і діагностика фінансового стану підприємства.

Мета оперативної діагностики – оцінка минулої діяльності підприємства, його становища на певний момент та його майбутнього потенціалу.

Для проведення оперативної діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства використовують методи:

• горизонтальний (трендовий) аналіз;

• вертикальний (структурний) аналіз;

• порівняльний аналіз;

• факторний аналіз;

• аналіз фінансових коефіцієнтів – найпоширеніший метод, який дозволяє розраховувати співвідношення різних абсолютних показників в фінансовій діяльності підприємства.

Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства проводять за напрямками:

1. оцінка майнового стану;

2. оцінка ліквідності та платоспроможності;

3. оцінка показників фінансової стійкості та стабільності;

4. оцінка показників прибутковості та рентабельності підприємства;

5. оцінка показників ділової активності;

6. оцінка ринкової активності.