§ 3.5. Концепція маржинального доходу

Використовувана в контролінгу концепція змінних витрат дозволяє визначити маржинальний дохід, який використовується для аналізу прибутковості окремих видів продукції та прийняття управлінських рішень.

Маржинальний дохід – різниця між доходами від реалізації продукції та змінними витратами підприємства.

Маржинальний дохід = Виручка від реалізації – Змінні витрати

Маржинальний дохід відображає внесок сегменту (товару, підрозділу) у покриття постійних витрат та формування прибутку підприємства.

Тобто: Маржинальний дохід = Постійні витрати + Прибуток

§ 3.6. Система калькулювання за повними витратами

Метод калькулювання за повними витратами полягає в тому, що всі види витрат, які стосуються процесу виробництва та реалізації продукції, включаються в калькуляцію. Тобто, вони повністю відносяться на собівартість продукції. Тоді:

Прибуток від реалізації = Виручка від реалізації – повна собівартість продукції.

Цей метод дозволяє:

• визначити прибутковість кожного виробу;

• є базою для встановлення ціни.

Недоліки:

• неточність розрахунку собівартості;

• трудомісткість калькулювання.

Схематично систему калькулювання за повними витратами можна подати:

Рис.1.

§ 3.7. Система калькулювання за неповними витратами(змінними витратами)

Суть – не всі витрати включаються до собівартості продукції.

Це спрощує процес калькулювання, робить його оперативнішим.

За цим методом частина непрямих витрат (адміністративні, витрати на збут) не відносяться до собівартості, а вважаються витратами періоду.

Тоді:

Класичним методом калькуляції за неповними витратами є метод «direck - cost». З’явився в 30 – ті роки в США. Сприяв тому,що в собівартість враховувались лише ті величини, які безпосередньо впливали а продукцію. Постійні витрати при цьому витрати розглядаються як єдине ціле і не розраховуються окремо на кожний виріб.

Система «direck - cost» дозволяє спростити облік витрат, їх аналіз і контролінг: вимірює внесок кожного виробу у відшкодуванні постійних витрат.

П(с)БО – калькулювання лише виробничої собівартості,тобто застосування методу калькулювання за неповними витратами. Але для обґрунтування ціни необхідно знати повні витрати, тому на підприємствах необхідно використовувати обидва методи (за неповною – для фінансової звітності;за повними – для визначення цінової політики).

Систему калькулювання змінних витрат можна подати: див.рис.1.

Приклад

Розрахувати основні показники діяльності підрозділу, використовуючи систему калькулювання змінних і повних витрат на основі наступних даних.

Показники	Величина
1. Вироблено одиниць, шт.	2000
2. Реалізовано одиниць, шт	2000
3. Ціна за одиницю, грн..	100
4. Змінні витрати на одиницю, грн.. а) виробничі б) операційні	50 20
5. Постійні витрати а) виробничі б) операційні	16000 8000

Для оцінки роботи підрозділу використовують систему калькулювання змінних витрат.

Показник	Величина
1. Реалізація, грн.	200 000
2. Собівартість реалізованої продукції (2×4а)	(100 000)
3. Виробничий маржинальний дохід (1– 2)	100 000
4. Змінні операційні витрати (2×4б)	(40 000)
5. Загальний маржинальний дохід (3 – 4)	60 000
6. Постійні витрати (5а + 5б)	(24 000)
7. Операційний прибуток (5 – 6)	36 000

При використанні системи калькулювання повних витрат отримаємо:

Показник	Величина
1. Реалізація (2×3)	200 000
2. Собівартість реалізованої продукції [(2×4а) + 5а]	(116 000)
3. Валовий прибуток (1 – 2)	84 000
4. Операційні витрати [(2×4б) + 5б]	(48 000)
5. Операційний прибуток (3 – 4)	36 000