- •1. ТіМфв як наукова та навчальна дисципліна та її зв язок з ін. Дисциплінами.
- •2. Класифікація і характеристика методів дослідження у ТіМфв.
- •3. Зміст поняття «фізична культура», її ціннісний, діяльнісний та результативні аспекти.
- •4. Характеристика поняття «фізичний розвиток». Показники, що характ. Фіз. Розв. Людини.
- •5. Характеристика поняття «фізичне виховання». Взаємозв язок фв з ін. Сторонами виховання.
- •6. Характеристика поняття «спорт». Соціальні функції спорту.
- •7. Характеристика поняття «система фізичного виховання».
- •8. Організаційні основи системи фізичного виховання в Україні.
- •9. Правові, програмно-нормативні основи системи фізичного виховання в Україні.
- •10. Характеристика загальних принципів фізичного виховання.
- •11. Характеристика методичних (дидактичних) принципів фіз. Вих.
- •12. Характеристика засобів фізичного виховання.
- •13. Роль гри у процесі розвитку та виховання дітей. Різновиди рухливих ігор, класифікація українських народних ігор.
- •14. Фізична вправа як основний засіб фізичного виховання, її класифікація.
- •15. Поняття «методи», «методичні прийоми». Класифікація методів фізичного виховання.
- •16. Характеристика рухових вмінь і навичок.
- •17. Техніка фізичних вправ, її основи, деталі, визначальна ланка.
- •18. Планування і контроль як функції управління процесом фізичного виховання.
- •19. Реалізація освітніх завдань в уроці фізичної культури.
- •20. Реалізація оздоровчих завдань в уроці фізичної культури.
- •21. Реалізація виховних завдань в уроці фізичної культури.
- •22. Характеристика урочних форм занять у фізичному вихованні.
- •23. Структура уроку фізичної культури.
- •24. Типи уроків фізичної культури, їх характеристика.
- •25. Характеристика неурочних форм занять у фізичному вихованні.
- •26. Структура процесу навчання руховим діям.
- •27.Характеристика способів дозування фізичного навантаження на уроках фізичної культури.
- •28. Методи організації та управління учнями на уроці фізичної культури
- •29. Методи навчання руховим діям.
- •30. Методи вдосконалення і закріплення рухових дій.
- •31. Методи розвитку фізичних якостей.
- •32. Загальна характеристика рухвих якостей, гетерохронність розвитку, сенситивні періоди.
- •33. Загальна характеристика швидкості як рухової якості людини.
- •34. Загальна характеристика сили як фізичної якості людини.
- •35. Загальна характеристика витривалості як фізичної якості людини.
- •36. Загальна характеристика гнучкості як фізичної якості людини.
- •37. Загальна характеристика спритності як фізичної якості людини.
- •38. Значення і завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- •40. Організація фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня дошкільних виховних закладів.
- •41. Методика навчання руховим діям дітей дошкільного віку.
- •42. Особливості методики розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку.
- •43. Концепція і зміст програми з фізичної культури для учнів 5-9 класів.
- •43. Підготовка вчителя до уроку фізичної культури.
- •45. Педагогічний контроль та оцінка ефективності уроку фізичної культури. Моторна і загальна щільність.
- •46. Характеристика законодавчих документів, що регламентують процес фізичного виховання школярів.
- •47. Програмно- нормативні основи фізичного виховання школярів.
- •50. Методика розвитку сили у дітей шкільного віку.
- •51. Методика розвитку витривалості у дітей шкільного віку.
- •52. Методика розвитку швидкості у дітей шкільного віку.
- •53. Характеристика методики перспективного та поетапного планування навч. Процесу з предмету фк в зош. Залежно від термінів дії існують такі види планування:
- •54. Планування і організація масових фізкультурно-спортивних заходів для школярів.
- •55. Методика виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами.
- •56. Дотримання правил безпеки у процесі фізичного виховання школярів.
- •60. Організація самостійних занять фізичними вправами
- •61. Зумовленість і значення диференційованого фізичного виховання школярів
- •62. Характеристика змісту програми з фізичної культури для учнів смг середньої загальної школи.
- •64. Критерії і організація розподілу школярів на медичні групи для занять фізичною культурою.
- •67. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають захворювання ссс.
- •68. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають захворювання органів дихання.
- •69. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають нервово-психічні захворювання.
- •70. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають вади зору.
- •71. Методика формування правильної постави у процесі виховання дітей шкільного віку.
- •72. Методика розвитку фізичних якостей у дітей, які за станом здоров я відносяться до смг
- •73. Характеристика основних напрямів фізичного виховання дорослих.
- •74. Організація фізкультурно-оздоровчої діяльності у навчально-виховній сфері.
- •75. Організація фізкультурно-оздоровчої діяльності у соціально-побутовій сфері.
- •76. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів внз 1-2 рівнів акредитації.
- •77. Мета і завдання фв студентів внз і-іі рівнів акредитації.
51. Методика розвитку витривалості у дітей шкільного віку.
У віці 10–12 років для розвитку витривалості найефективнішим вважається рівномірний біг зі швидкістю 2,6 м/с (хлопчики) і 2,5 м/с (дівчатка). Допустима тривалість фізичного навантаження при цьому становить 13–14 хв. або 2–3 км. Якщо навантаження дається інтервальним методом (у співвідношенні навантаження і відпочинку 1:0,5 або 1:1, тобто 1 хв. бігу – 30 с відпочинку, або 1 хв. бігу – 1 хв. відпочинку) то можна планувати 10–11 повторень даного навантаження. При кожному наступному повторенні ЧСС не повинна перевищувати 120–140 уд./хв. Розвиток витривалості в бігу у школярів віком 12–13 років доцільно починати з кросової підготовки та рівномірного пробігу 200–400 м відрізків повторно по черзі з прискореною ходьбою (30–50 м).
Якщо вправи на розвиток витривалості проводяться за умов спортивного залу, рекомендується виконувати повторний біг на відрізках серіями. Після серії (2–3 повторення бігу по10–15 м) ЧСС не повинна бути нижчою 115–120 уд./хв. Найпростіший спосіб підготовки підлітків до складання навчального нормативу на витривалість полягає у тренуванні на збільшення довжини дистанції. Після того, як школярі будуть спроможні пробігти усю дистанцію, поступово збільшують швидкість бігу з доведенням її до нормальної (тобто виконання навчального нормативу за часом).
Для розвитку витривалості у школярів старшого віку використовують рівномірний біг на 400 м, біг на 100–200 м (3–4 рази), біг на 300–400 м (1–2 рази), біг у перемінному темпі 1200–1500 м. Крім бігу, для розвитку витривалості використовують пересування на лижах з помірною швидкістю до 10 км, подолання на лижах дистанції до 6 км з перемінною інтенсивністю; плавання вивченими способами до 300 м з рівномірною і перемінною швидкістю.
Незважаючи на фізіологічну ефективність методів строго регламентованої вправи, у роботі з підлітками перевагу надають ігровому методу.
До видів спеціальної витривалості відноситься силова витривалість, яка вимагається від учнів при складанні нормативу у підтягуванні. Пропонується наступний спосіб підготовки до виконання даного нормативу: повторне (через проміжок часу, достатній для відновлення працездатності) виконання підтягувань на перекладині до відмови в кожному підході. Також може використовуватися і повторне виконання цієї силової вправи серіями, де кожна серія сумарно дорівнює навчальному нормативу. (Наприклад: для хлопців 15 років підтягування на високій перекладині норматив, що оцінюється 2 балами дорівнює 12; а у дівчат на низькій перекладині відповідний норматив – 15). В середині серії час відпочинку послідовно скорочують, а між серіями повинно забезпечуватися повне відновлення працездатності.
Незважаючи на фізіологічну ефективність методів строго регламентованої вправи, у роботі з підлітками перевагу надають ігровому методу. При використанні ігрового методу навантаження в спеціальних іграх, естафетах, елементах спортивних ігор регулюють шляхом зміни тривалості ігрових завдань та перерв для відпочинку. Тренування ігровим методом сприяє комплексному вдосконаленню загальної та спеціальної витривалості.
