76. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів внз 1-2 рівнів акредитації.

В лютому 2003 р. Міністерство освіти і науки України (наказ № 757) затвердило нову навчальну програму з ФВ для ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації. Головна мета програми, яку ще називають базовою, визначити стандарт ФВ, відповідний мінімальний рівень обов’язкової фізкультурної освіти, що навчаються у ВНЗ і отримують певний рівень освіти – „бакалавр”, „спеціаліст”, „магістр”. Рекомендації базової програми з ФВ для ВНЗ України всіх форм власності мають законодавчий характер і визначають загальну стратегію формування високого рівня особистісної ФК студента. Базова навчальна програма передбачає проведення обов’язкових аудиторних занять в обсязі не менше 4-х годин на тиждень протягом всього періоду навчання за виключенням останнього випускного семестру. У програмі з ФВ для ВНЗ ІІІ-ІУ рівня акредитації структурно можна виділити 2 етапи ФВ – безпосередній, що здійснюється у ВНЗ і реалізується конкретні цілі та завдання ФВ та перспективний, пролонгованої дії, що ставить за мету підготовку особистості до самореалізації в житті шляхом формування у неї потреби у ЗСЖ та усвідомлення ролі ФК і спорту у її задоволення.

Академічні заняття регламентуються навч. планом ВНЗ в обсязі 4 год. На тиждень на 1 і 2 курсах(140 год на рік), а також 2-4 год. на тиждень на 3 і 4 курсах. На 3 курсі обсяг навантаження не перевищує 70 год. на рік. На підготовку спортсменів молодших розрядів у відділенні спортивного вдосконалення відводиться 6 год. на тиждень, спортсменів високої кваліфікації – 8-10 год. на тиждень.

77. Мета і завдання фв студентів внз і-іі рівнів акредитації.

МетаФВ ВНЗ – сприяти підготовці гармонійно розвинених висококваліфікованих фахівців.

Завдання:

• всебічний розвиток фізичних здатностей і на цьому підґрунті зміцнення здоров я та забезпечення високої розумової і фізичної працездатності.

• Оволодіння спеціальними знаннями, формування потреби систематичних занять фізичними вправами з використанням різних раціональних форм.

• Досягнення загальної фізичної підготовленості в обсязі вимог і норм, які відповідають обов язковій програмі навч. закладів.

• Забезпечення необхідної фізичної підготовленості відповідно до вимог вибраного фаху.

• Знання основ організації і методики впровадження найефективніших видів рухової активності.

• Знання основ методики оздоровлення і фізичного вдосконалення традиційними і не традиційними засобами та методами фіз. Культ.

• Систематичне фіз. Тренування з оздоровчим або спортивним спрямуванням.

• Освоєння організаційних вмінь і навичок для проведення самостійних форм занять фізичною культурою.

78. Методика проведення занять фізичними вправами з особами молодіжного віку.

79. Особливості методики навчання руховим діям дорослих.

80. Особливості розвитку фізичних якостей осіб зрілого віку.

81. Особливості методики занять фізичними вправами осіб старшого та похилого віку.

82. Роль, форми і засоби професійно-прикладної фізичної підготовки студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації В якості засобів ППФП застосовують головним чином фізичні вправи,які відображають особливості майбутньої трудової діяльності, а також фактории зовнішнього середовища. В залежності від методичної організації, від об’єму, інтенсивності виконання та інших умов одні й ті самі вправи можуть давати різний тренувальний ефект.

Засоби ППФП можна об’єднати у наступні групи:

-прикладні фізичні вправи і окремі елементи із різних видів спорту;

-цілісне застосування прикладних видів спорту;

- оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори;

-допоміжні засоби (тренажери, прилади, наочні посібники), які моделюють окремі умови і характер майбутньої професійної праці студента.

Форми організації ППФП студентської молоді.

У системі ВНЗ освіти мають місце декілька форм організації ППФП до

яких можна віднести наступні:

- спеціально організовані навчальні заняття (обов’язкові і факультативні);

-самостійні і самодіяльні заняття;

-масові оздоровчо - фізкультурно-спортивні заходи, які можуть вибірково

застосовуватись у вузах і на факультетах різного профілю.

83 .Характеристика програми для загально навчальних закладів «Фізична культура 10-11 класи». Методика проведення уроку у 10–12 класах практично не відрізняється від занять з дорослими. Зміст уроків, дозування навантажень, оцінка фізичної підготовки мають бути диференційовані з урахуванням статі учнів. У цей період акцентується увага не на навчання руховим діям, а на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ. Навчальні уроки у старших класах становлять 25–35%, тренувальні – 60%. На навчальних уроках доцільно використовувати міжпредметні зв’язки. Навантаження при тривалих вправах не повинно перевищувати 80–85% від максимального, тому важливо навчити учнів методам самоконтролю на заняттях. Пріоритет у хлопців надається атлетичній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ. Дівчата надають перевагу ритмічній гімнастиці, спортивним іграм та циклічним видам фізичних вправ. Найбільш характерними рисами методики ФВ зі старшокласниками є широка самостійність у доборі засобів та методів організації занять. Уроки ФК набувають інструктивних функцій. На кожному уроці ФК, в кінці основної частини уроку необхідно виділяти час для розвитку рухових якостей. Здійснити це можливо за рахунок оперативного проведення підготовчої і заключної частини уроку, а також виключення двохсторонніх ігор. Відтак, максимальний час, який виділяється на основну частин уроку, може бути збільшений до 36 хв. На підготовчу частину припадає 6 хв, а на заключну – 3 хв. Для підвищення ефективності основної частини уроку пропонується збільшити кількість навчальних груп до 6 та організувати паралельне виконання завдань двох груп на кожному снаряді.

На уроках з ФК у старших класах практикуються позмінний та поточний способи виконання вправ, а також вправи у парах (один учень виконує вправу, інший йому допомагає, страхує, аналізує помилки, після чого відбувається зміна ролей). Широко використовується на уроках індивідуальний метод організації навчання. Його можна використовуватись в усіх частинах уроку. Він дає змогу застосувати доступний кожному учню темп засвоєння вправ. В процесі і в кінці виконання вправ підводяться оперативні підсумки, інструктування.

Під час занять з дівчатами щадити м’язи і органи малого тазу. Уникати вправ, які викликають підвищений внутрішньо-черевний тиск (вправи із затримкою дихання, натуженням, підніманням великої ваги, стрибки у глибину).

При роботі з юнаками використовуються великі навантаження і вправи, що потребують статичних зусиль. Характерні вправи з обтяженнями, які виконуються з прискоренням. В старшокласників добре розвиваються швидкісно-силові якості. Створюються передумови для розвитку загальної і швидкісної витривалості, що сприяє підвищенню працездатності, розвитку вольових зусиль.

Оскільки юнаки і дівчата дуже чутливі до сприйняття своєї зовнішності та порівнюють свої фізичні дані з однолітками, необхідно формувати в них інтерес і мотивацію до фізичного вдосконалення та занять різними видами спорту.

Також необхідно розвивати здатність до самостійного аналізу занять фізичними вправами, сприраючись на знання учнів з фізики, хімії, біології.

84. Етапи фізичного розвитку. Виділяють три групи ознак, за якими побудована періодизація розвитку людини: біологічні, психологічні, соціальні.

У науковій літературі використовуються такі поняття: календарний вік, пенсійний вік, демографічний вік, біологічний (або функціональний) вік.

Календарний вік людини дорівнює кількості прожитих років. Пенсійний вік встановлює держава.

Демографічний вік - це середній вік певної групи

людей відносно всього населення, обумовлений впливом соціальних факторів.

Біологічний (функціональний) вік залежить від способу життя, перенесених захворювань, стресових ситуацій, кваліфікації й освіти, фізичної, психічної, інтелектуальної активності або бездіяльності. Вважається, що “істинний” біологічний (функціональний вік) визначають фізичне і психічне здоров’я людини, а також її соціальні

контакти.

У науково-методичній літературі з питань ФВ дотримуються

наступної вікової періодизації дорослого населення.

19-28 (жінки і чоловіки) молодіжний вік

29-39 (чоловіки)

29-34 (жінки) зрілий вік, І період

40-60 (чоловіки)

35-55 (жінки) зрілий вік, ІІ період

61-74 (чоловіки)

56-74 (жінки) похилий вік

75-90 (чоловіки, жінки) старший вік

91 рік і старші (чоловіки, жінки) довгожителі

Специфіка завдань, засобів і методів ФВ, форм його організації, різних вікових контингентів населення обумовлена як соціальними, так і біологічними факторами. Генеральна мета суспільства у сфері виховання, що висувається на багаторічну перспективу, залежить від соціальних потреб.

В онтогенезі людини умовно виділяють 3 етапи:

І етап - це етап інтенсивного розвитку органів і систем організму, морфологічних і функціональних показників людини;

ІІ етап - етап відносно стабільного стану фізіологічних функцій людини, або за думкою деяких авторів етап відносно-повільного зниження рівня функціональних можливостей організму людини;

ІІІ етап - поступового або швидкого зниження рівня функціональних можливостей організму людини, етап інволюції.