- •1. ТіМфв як наукова та навчальна дисципліна та її зв язок з ін. Дисциплінами.
- •2. Класифікація і характеристика методів дослідження у ТіМфв.
- •3. Зміст поняття «фізична культура», її ціннісний, діяльнісний та результативні аспекти.
- •4. Характеристика поняття «фізичний розвиток». Показники, що характ. Фіз. Розв. Людини.
- •5. Характеристика поняття «фізичне виховання». Взаємозв язок фв з ін. Сторонами виховання.
- •6. Характеристика поняття «спорт». Соціальні функції спорту.
- •7. Характеристика поняття «система фізичного виховання».
- •8. Організаційні основи системи фізичного виховання в Україні.
- •9. Правові, програмно-нормативні основи системи фізичного виховання в Україні.
- •10. Характеристика загальних принципів фізичного виховання.
- •11. Характеристика методичних (дидактичних) принципів фіз. Вих.
- •12. Характеристика засобів фізичного виховання.
- •13. Роль гри у процесі розвитку та виховання дітей. Різновиди рухливих ігор, класифікація українських народних ігор.
- •14. Фізична вправа як основний засіб фізичного виховання, її класифікація.
- •15. Поняття «методи», «методичні прийоми». Класифікація методів фізичного виховання.
- •16. Характеристика рухових вмінь і навичок.
- •17. Техніка фізичних вправ, її основи, деталі, визначальна ланка.
- •18. Планування і контроль як функції управління процесом фізичного виховання.
- •19. Реалізація освітніх завдань в уроці фізичної культури.
- •20. Реалізація оздоровчих завдань в уроці фізичної культури.
- •21. Реалізація виховних завдань в уроці фізичної культури.
- •22. Характеристика урочних форм занять у фізичному вихованні.
- •23. Структура уроку фізичної культури.
- •24. Типи уроків фізичної культури, їх характеристика.
- •25. Характеристика неурочних форм занять у фізичному вихованні.
- •26. Структура процесу навчання руховим діям.
- •27.Характеристика способів дозування фізичного навантаження на уроках фізичної культури.
- •28. Методи організації та управління учнями на уроці фізичної культури
- •29. Методи навчання руховим діям.
- •30. Методи вдосконалення і закріплення рухових дій.
- •31. Методи розвитку фізичних якостей.
- •32. Загальна характеристика рухвих якостей, гетерохронність розвитку, сенситивні періоди.
- •33. Загальна характеристика швидкості як рухової якості людини.
- •34. Загальна характеристика сили як фізичної якості людини.
- •35. Загальна характеристика витривалості як фізичної якості людини.
- •36. Загальна характеристика гнучкості як фізичної якості людини.
- •37. Загальна характеристика спритності як фізичної якості людини.
- •38. Значення і завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- •40. Організація фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня дошкільних виховних закладів.
- •41. Методика навчання руховим діям дітей дошкільного віку.
- •42. Особливості методики розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку.
- •43. Концепція і зміст програми з фізичної культури для учнів 5-9 класів.
- •43. Підготовка вчителя до уроку фізичної культури.
- •45. Педагогічний контроль та оцінка ефективності уроку фізичної культури. Моторна і загальна щільність.
- •46. Характеристика законодавчих документів, що регламентують процес фізичного виховання школярів.
- •47. Програмно- нормативні основи фізичного виховання школярів.
- •50. Методика розвитку сили у дітей шкільного віку.
- •51. Методика розвитку витривалості у дітей шкільного віку.
- •52. Методика розвитку швидкості у дітей шкільного віку.
- •53. Характеристика методики перспективного та поетапного планування навч. Процесу з предмету фк в зош. Залежно від термінів дії існують такі види планування:
- •54. Планування і організація масових фізкультурно-спортивних заходів для школярів.
- •55. Методика виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами.
- •56. Дотримання правил безпеки у процесі фізичного виховання школярів.
- •60. Організація самостійних занять фізичними вправами
- •61. Зумовленість і значення диференційованого фізичного виховання школярів
- •62. Характеристика змісту програми з фізичної культури для учнів смг середньої загальної школи.
- •64. Критерії і організація розподілу школярів на медичні групи для занять фізичною культурою.
- •67. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають захворювання ссс.
- •68. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають захворювання органів дихання.
- •69. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають нервово-психічні захворювання.
- •70. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають вади зору.
- •71. Методика формування правильної постави у процесі виховання дітей шкільного віку.
- •72. Методика розвитку фізичних якостей у дітей, які за станом здоров я відносяться до смг
- •73. Характеристика основних напрямів фізичного виховання дорослих.
- •74. Організація фізкультурно-оздоровчої діяльності у навчально-виховній сфері.
- •75. Організація фізкультурно-оздоровчої діяльності у соціально-побутовій сфері.
- •76. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів внз 1-2 рівнів акредитації.
- •77. Мета і завдання фв студентів внз і-іі рівнів акредитації.
69. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають нервово-психічні захворювання.
Для школярів з порушеною нервовою системою обмежуються вправи, що викликають нервову напругу (вправи у рівновазі на підвищеній опорі, рухливі ігри, елементи спортивних ігор).
Особливості методики занять з дітьми, які мають функціональні порушення нервової системи:
До дитини проявляють більше емоційного тепла.
Вивчають психологічно незатишне для дитини середовище.
Збільшують тривалість вступної частини.
Навантаження збільшують більш поступово.
Особливу увагу приділяють індивідуальному підходу.
Уникають негативних оцінок.
Використовують такі методи, як «раціональний аналіз ситуації», «відволікання уваги», «переключення уваги».
Психічне навантаження чергують із дихальними вправами і вправами на релаксацію.
Коригують помилки виховання: формують активність, ініціативність, уміння подолати труднощі.
70. Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями смг, які мають вади зору.
При захворюваннях органів зору не допускаються стрибкові вправи, перекиди, вправи з натужуванням, стійки на руках і на голові.
Достатнє кисневе забезпечення має велике значення для органу зору. Тому дихальні вправи котрі покращують оксигенацію організму, справляють і оздоровчий ефект на орган зору. До гімнастики для очей входять вправи:
Для шийного відділу хребта і м язів шиї, що покращують кровообіг головного мозку й органу зору в цілому.
Спрямовані на окорухові м язи.
На релаксацію м язів ока та «відпочинок » зорового нерва.
Для дітей групи А руховий режим у діапазоні ЧСС 120-130 уд/хв застосовується протягом 1,0 – 1,5 міс з поступовим доведенням навантажень до ЧСС 140-150 уд/хв в основній частині заняття. Добрий оздоровчий тренувальний ефект для серцево-судинної і дихальної систем в умовах аеробного енергозабезпечення справляють навантаження при ЧСС 130-150 уд/хв. Діапазон ЧСС понад 150 уд/хв є оздоровчо-тренувальним для цієї групи школярів, оскільки для них характерною є гіпоксія та слабке пристосування до м’язової роботи. Інтенсивність навантажень при ЧСС у діапазоні 150-170 уд/хв – перехідний рубіж від аеробного до анаеробного енергозабезпечення – використовується тільки у вигляді короткочасних вправ.
71. Методика формування правильної постави у процесі виховання дітей шкільного віку.
72. Методика розвитку фізичних якостей у дітей, які за станом здоров я відносяться до смг
Особливістю занять з учнями спеціальних медичних груп є поступове підвищення навантаження за рахунок збільшення його обсягу а не інтенсивності. Тому для них є більш доцільним розвиток загальної витривалості, яка підвищує функціональні можливості вегетативних систем організму, а не спеціальної витривалості, яка направлена на вдосконалення механізмів локальної витривалості окремих м’язових груп. Максимумом для учнів СМГ може бути ЧСС 120-130 - 150-160 ск./хв. Розвиток витривалості циклічними вправами показано усім учням СМГ. Основним засобом розвитку загальної витривалості є циклічні вправи: ходьба з частотою кроків 110-120 в хв. (чоловіки) і 120-130 кроків за хв. у жінок; біг, плавання, ходьба на лижах. Сумарний обсяг бігового навантаження на кожному занятті може досягати таких величин: в 1 семестрі – 400-800м (для дівчат) і 600-1000м для юнаків. У наступних семестрах обсяг бігового навантаження збільшується на 500м і досягає у 8-му семестрі 2000-3000 (д) і 3000-4000 (ю). Для розвитку витривалості рекомендується проводити піші походи по середньо пересіченій місцевості (на 2—3 км для дівчин і 5—6 км для юнаки). У походах повинні використовуватися стрибкові вправи, вправи на силу. У літню пору для тренування витривалості рекомендується повільне плавання, веслування, катання на велосипеді. У зимовий час передбачаються прогулянки на лижах у лісі, по середньо пересіченій місцевості (юнаки не більш 5 км, дівчата 2—3 км), катання на ковзанах. Вправи на витривалість виконуються без зайвої напруги, чергуються з відпочинком і вправами на розслаблення. Дихання повинне бути вільним, бажано дихати тільки носом. Розвиток швидкісних якостей. Рекомендується почергово змінювати на кожному наступному занятті навантаження, які направлені на виховання швидкісних чи швидкісно-силових якостей і витривалості. Таке розподілення навантажень більш ефективне, ніж послідовне виховання цих якостей на одному занятті. Розвиток сили здійснюється паралельно з розвитком інших фізичних якостей за допомогою комплексу засобів ЗРВ і силового спрямування. Особливу вагу приділяють силі м’язів спини, черевного пресу, верхнього плечового поясу, які сприяють утворенню м’язового корсету. Максимальна ЧСС при виконанні вправ на силу – 130-140 ск./хв. При гіпертонічній хворобі, прогресуючій міопії зі змінами на очному дні виключаються вправи зі значними обтяженнями, натужуваннями, стрибками, метаннями.
Розвиток спритності здійснюється протягом усього періоду навчання (здатність оцінювати і регулювати динамічні і просторово-часові параметри рухів; зберігати стійку рівновагу; відчувати і засвоювати ритм; довільно розслабляти м’язи; узгоджувати рухи в руховій дії). Вправи на рівновагу тренують вестибулярний апарат, підвищують тонус нервової системи, сприяють розвитку координації рухів, орієнтації в просторі, ці вправи розвивають і вдосконалюють також м’язове відчуття, яке необхідне для формування постави. Використовуються вправи з елементами новизни і координаційної складності. Розвиток гнучкості слід починати з вправ на розслаблення, активних вправ на розтягування м’язів, використовуючи для цього різні пружні рухи, нахили, махові рухи. Потім поступово вводяться пасивні рухи, до яких відносяться вправи з використанням маси власного тіла, з самозахопами, з допомогою партнера. Розвиток гнучкості досягається за допомогою вправ, які можна поділити на три групи:
вправи, які забезпечують покращення рухомості у суглобах за рахунок збільшення розтяжності м’язово-звязкового апарату;
вправи на розслаблення, які забезпечують збільшення амплітуди рухів у суглобах за рахунок здатності м’язів до максимального розслаблення;
силові вправи (за допомогою партнера і спеціальних пристосувань).
