Причини інфляції витрат.
До них належать такі, що збільшують середні витрати на виробництво товарів і послуг. Їх можна поділити на внутрішні та зовнішні.
Серед внутрішніх розрізняються:
зростання цін на продукцію проміжного споживання;
зменшення продуктивності ресурсів;
випереджальне зростання заробітної плати порівняно з продуктивністю праці;
підвищення податків на товари і послуги.
До внутрішніх причин можна також віднести:
підвищення цін підприємствами-монополістами;
адміністративне (державне) регулювання цін.
Зовнішні причини інфляції витрат реалізуються через імпорт. Якщо зростають ціни на імпортні товари, то одночасно з товарами країна імпортує інфляцію витрат. Складовими останньої є зростання митної вартості, зниження курсу національної валюти, підвищення імпортного мита тощо.
ІІІ. За ступенем передбачуваності (за наявністю можливості у споживачів товарів та послуг врахувати ризики від знецінення доходів):
Інфляція очікування – ще один різновидів інфляції в умовах сучасної економіки, який описується в двох альтернативних теоріях: адаптивних очікувань та раціональних очікувань.
Згідно з теорією адаптивних очікувань, економічні суб’єкти, фіксуючи загальне зростання цін у минулому періоді, приймають рішення про зростання цін у майбутньому періоді. Логіку теорії адаптивних очікувань можна виразити формулою:
Згідно
з формулою інфляція очікування на
прогнозований період 
дорівнює
інфляційним очікуванням у передпрогнозованому
періоді 
,
скорегованим на помилковість інфляційного
прогнозування у передпрогнозованому
періоді, що дорівнює 
.
При цьому останнє (тобто помилковість)
вираховується за допомогою коефіцієнта
корекції (у), рівень якого залежить від
швидкості перегляду очікувань. При у=1
рівняння очікувань інфляції спрощується
до такого вигляду:
Згідно з теорією раціональних очікувань, економічні суб’єкти при формування своїх інфляційних прогнозів використовують усю наявну інформацію про майбутні зміни в економіці та економічній політиці держави. При співпаданні фактичної інфляції у майбутньому з прогнозованою, економіка країни буде працювати у пристосованих умовах.
Ознаки основних економічних процесів в пристосованих умовах.
1. По-перше, усі ціни і доходи, включаючи і заробітну плату, будуть зростати відповідно до рівня інфляції, отже реальні доходи залишаються постійними, так само як і відносні ціни.
2. По-друге, із зростанням цін і доходів номінальний обсяг податкових платежів зміниться так, що реальний розмір податків, які виплачуються, із року в рік залишатимуться постійними.
3. По-третє, наявність прогнозованої інфляції не має помітного впливу на прийняття рішень про збереження коштів у вигляді облігацій або нерухомості.
Втрати у номінальній вартості облігацій через інфляцію будуть компенсовані більш високою ставкою відсотка.
Непередбачувана інфляція призводить до зниження усіх видів фіксованих доходів. В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому, що борги повертаються грошима, що знецінились. Уряди, що нагромадили значний державний борг, нерідко проводять політику короткострокового стимулювання інфляції, що сприяє відносному знецінюванню заборгованості.
Інфляція і відсоткові ставки. У разі очікуваної інфляції одержувач доходу може вжити заходів, щоб запобігти або зменшити негативні наслідки інфляції. Корегування номінальних доходів може бути здійснене з урахуванням рівняння Фішера:
де
−
реальна відсоткова ставка;
− номінальна відсоткова ставка;
− рівень інфляції.
Як видно із цієї формули, для того щоб реальна відсоткова ставка була позитивною, номінальна відсоткова ставка має бути більшою, або дорівнювати рівню інфляції. Наприклад, якщо рівень інфляції дорівнює 8%, то для того, щоб кредитори не мали збитків, номінальна відсоткова ставка має бути не менше 8%. Нижче приведені дані зміни реальної відсоткової ставки в залежності від номінальної відсоткової ставки за депозитами та рівнем інфляції (рівнем споживчих цін).
Таблиця 6.4
Реальна і номінальна відсоткові ставки в Україні за період 2000–2009 рр.
Показники |
Роки |
|||||||||
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
|
Номінальна відсоткова ставка у нац. валюті |
13,5 |
11,2 |
7,8 |
7,1 |
7,8 |
8,5 |
7,6 |
10,7 |
11,6 |
14,2 |
Рівень інфляції |
25,8 |
0,1 |
-0,6 |
8,2 |
12,3 |
10,3 |
11,6 |
16,6 |
22,3 |
12,3 |
Реальна відсоткова ставка у нац. валюті |
-12,3 |
+5,1 |
+8,4 |
-2,8 |
-4,5 |
-1,8 |
-4,0 |
-5,9 |
-10,7 |
+1,9 |
Із табл. 6.4. і рис. 6.3. видно, що номінальна відсоткова ставка у 2000–2009 рр. крім 2007 і 2008 р., перевищували рівень інфляції, що дало можливість вкладникам депозитів отримати реальні доходи від банків.
Рис. 6.3. Графік номінальної, реальної ставки відсотка і рівня інфляції в Україні за період 2000–2009 рр.