Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Makroekonomika-2011.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

7.4. Теорія життєвого циклу ф. Модільяні і теорія перманентного доходу м. Фрідмена

Довгострокова функція споживання ґрунтується на теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача. Згідно з цією теорією споживання в кожному періоді залежить від доходу людини впродовж всього життя. Для того, щоб підтримувати середній рівень споживання впродовж життя, люди розподіляють свій дохід між різними періодами життя, використовуючи заощадження і позики.

На базі теорії Фішера з’явилися дві гіпотези щодо функції споживання: гіпотеза життєвого циклу, що пов’язана з іменем Ф. Модільяні, і гіпотеза постійного (перманентного) доходу, запропонована М. Фрідменом.

Концепція життєвого циклу стверджує, що споживання залежить від величини доходу за період, який дорівнює довжині життєвого циклу людини. Люди дивляться вперед і намагаються оцінювати рівень своїх майбутніх доходів. Ті особи, що мають високі доходи, але очікують у майбутньому їх скорочення будуть економити, а решту доходу будуть відкладати у вигляді заощаджень. І навпаки, люди, які очікують підвищення доходів у майбутньому, беруть сьогодні кредити і намагаються жити у борг.

Люди роблять заощадження у тому віці коли мають високі заробітки, а потім, коли їх доходи скорочуються, у тому числі і у пенсійному віці, витрачають свої заощадження. Це означає, що ресурси споживання людини за весь життєвий цикл складаються з поточного доходу і накопиченого майна.

Функцію споживання за гіпотезою життєвого циклу можна записати:

де – гранична схильність до споживання з поточного доходу, яка визначається за формулою: ;

R – запланована кількість років трудового життя;

T – очікувана кількість років життя людини;

– майно, яке люди накопичують за рахунок заощаджень;

– гранична схильність до споживання з майна (активів), яка визначається за формулою:

Якщо обидві частини рівняння даної функції споживання поділити на Y, то отримаємо функцію середньої схильності до споживання:

На короткострокових відрізках часу поточний дохід зростає більше , ніж майно, тобто ΔY>ΔK. Тому з підвищенням такого доходу середня схильність до споживання може зменшуватися, що відповідає кейнсіанській теорії. Але у довгостроковому періоді середня схильність до споживання є постійною величиною, тому динаміка поточного доходу дорівнює зміні динаміці майна: ΔY=ΔK.

Теорія перманентного доходу. Так само, як і в теорії Модільяні в основі моделі Фрідмена лежить припущення про прагнення домашніх господарств забезпечити собі рівномірний рівень споживання протягом усього свого життя. Проте, на відміну від теорії Модільяні, у моделі Фрідмана є суттєва особливість, відповідно з якої поточний дохід розділяється на постійний і тимчасовий (випадковий) доходи.

Випадковий дохід може бути як позитивною, так і негативною величною. Наприклад, виграш у лотерею, інший додатковий дохід отриманий в наслідок сприятливих непередбачуваних обставин, або навпаки втрати доходу в наслідок тих самих непередбачуваних обставин, але не сприятливого характеру.

Постійний дохід являє собою середній розмір доходів, які домогосподарства одержують протягом свого життя. Постійний дохід Фрідман називає перманентним доходом і визначає його у такий спосіб: перманентний дохід являє собою усереднену дисконтовану вартість поточних доходів домашніх господарств, які воно може одержати від активів, які приносять дохід протягом усього життя.

До таких активів, за даною теорією відноситься і людський капітал, який трактується як дисконтована вартість трудових доходів одержаних протягом усього життя. Тимчасові відхилення від постійного доходу впливають переважно на заощадження або компенсуються позиками. А тому функція споживання, за гіпотезою постійного доходу набуває такого вигляду:

де – постійний дохід;

– коефіцієнт, який визначає частку постійного доходу, що витрачається на споживання.

Поділивши обидві частини рівняння даної функції споживання на Y, тобто поточний дохід, отримуємо функцію середньої схильності до споживання:

Отже, розглянутий показник залежить від співвідношення між постійним і поточним доходами. Якщо останній перевищує постійний дохід за рахунок випадкового, то середня схильність до споживання зменшується. Якщо навпаки – цей показник збільшується.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]