5. Курс лекцій Тема 1. Макроекономіка як наука План

1. 1. Визначення макроекономіки. Практична функція і основні цілі макроекономіки.

1.2. Зв’язок макроекономічних досліджень з основними економічними теоріями.

1.3. Об’єкт і суб’єкти макроекономіки та їх взаємозв’язок.

1.4. Методи макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі: їх сутність і типи.

1.5. Моделі кругових потоків товарів і доходів в закритій і відкритій економіках.

1.1. Визначення макроекономіки. Основні цілі макроекономіки

Курс макроекономіки, як правило, читається після вивчення базового курсу з мікроекономіки. В чому ж відмінність цих двох курсів? Чому не достатньо обмежитися лише мікроекономічним аналізом? Давайте згадаємо, які питання вивчались у курсі мікроекономіки. По-перше, мікроекономіка має справу з економічною поведінкою окремих економічних суб’єктів – в основному домашніх господарств і фірм, а також вивчає тенденції конкретних ринків. Наголос робиться на особливостях формування цін і обсягів випуску конкретних товарів і послуг, а також на тому, як в результаті взаємодії ринків формується розподіл обмежених ресурсів по різних напрямках їх використання. В макроекономіці ми зустрінемося з взаємовідносинами у трьох типах економік: закриту економіку за участю домогосподарств (ДГ) та фірм; закриту – за участю держави, тобто домогосподарств, фірм та держави; відкриту – за участю домогосподарств, фірм, держави та закордону. Макроекономіка вивчає виробництво та ринки всіх товарів та послуг вироблених економікою країни.

В мікроекономіці розглядаються відносні ціни на конкретні товари та послуги (наприклад нафта), то в макроекономіці – рівень цін або середньозважену ціну на всі товари і послуги, їх динаміку, тобто інфляцію та дефляцію.

Інший приклад. У мікроекономіці ми розглядали працю як один із основних факторів виробництва, проте предметом нашої зацікавленості була рівновага на ринках праці різної кваліфікації, спеціалізації тощо. Нас не цікавила сукупна величина зайнятості в економіці, або, навпаки, рівень безробіття. Ці питання будуть ретельно вивчатися в курсі макроекономіки.

Таким чином, макроекономіка розглядає поведінку економіки країни в цілому, тобто як єдиного цілого: її підйомами та спадами, проблемам інфляції та безробіття. Разом з тим, необхідно відмітити, що деякі питання макроекономіки стосуються економіки країни, а деякі можуть мати наслідки і для цілої низки країн (наприклад, світові нафтові або фінансові кризи). В цьому разі ми маємо справу з глобальним макроекономічним аналізом.

Макроекономіка розглядає як зміни обсягів виробництва і зайнятості у довготривалій перспективі (економічне зростання), так і їхні короткотермінові коливання, які утворюють цикли ділової активності.

Основна проблема з якою стикаються студенти, які вивчають макроекономіку, полягає в тому, що вона не є дисципліною, що склалася і є сталою, незмінною, закінченою. Спори з ключових питань макроекономіки продовжуються і сьогодні. Це найчастіше викликає незадоволення тих слухачів, хто хоче бачити в курсі прості, ясні, закінчені відповіді на основні проблеми сучасної економіки. Вивчаючи макроекономіку, слід брати до уваги те, що по деяких питаннях існує декілька теорій, які намагаються з різних точок зору пояснити те або інше явище. Слід також звертати увагу на передумови, на яких ґрунтується та чи інша теорія, і оцінювати адекватність цих чинників у кожній конкретній ситуації, у відповідності до якої застосовуються основні постулати (твердження) тієї чи іншої теорії. Наприклад, важко чекати, що моделі створені для опису розвинутої ринкової економіки, будуть адекватно діяти у країнах з перехідною економікою.

Зрозуміти роль макроекономіки в житті суспільства означає з’ясувати її практичну функцію.

В основі цієї науки лежить головна суперечність суспільства – між безмежними матеріальними потребами людей і обмеженими економічними ресурсами. Потреба – це об’єктивна необхідність в чому-небудь для підтримання життєдіяльності людини. При цьому слід розрізняти платоспроможні та абсолютні потреби. Платоспроможні завжди обмежуються купівельною спроможністю людей, тобто величиною їхніх доходів. Що стосується абсолютних потреб то їхня величина мотивується бажанням людей, які не відповідають можливостям національного виробництва. У такій формі матеріальні потреби є безмежними.

Економічні ресурси – це природні, людські та створені людиною матеріальні ресурси, що використовуються людиною для виробництва товарів і послуг. Всі економічні ресурси є рідкісними або в обмеженій кількості.

Єдиним способом задоволення потреб суспільства, що постійно зростають, є підвищення ефективності національної економіки, яке проявляється через збільшення обсягів виробництва на одиницю ресурсів.

Звідси випливає практична функція макроекономіки. Вона полягає в тому, щоб надавати знання, здатні дати людям можливість застосовувати їх для підвищення ефективності економіки і на цій підставі забезпечувати зростання рівня задоволення матеріальних потреб суспільства.

На макрорівні способи підвищення ефективності економіки можна об’єднати за трьома напрямами. Це: а) забезпечення повної зайнятості ресурсів; б) оптимізація розподілу наявних ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів; в) підвищення продуктивності ресурсів.

Макроекономіка має конкретні цілі і використовує відповідні інструменти.