8.2. Кейнсіанська та неокласична функції попиту на інвестиції

У підґрунті кейнсіанською теорії попиту на інвестиції лежить введене Д. Кейнсом поняття «граничної ефективності капіталу». Ефективність капіталу називається «граничним» тому, що мова йде про капітал, який додається до уже існуючого.

Вирішуючи питання про доцільність інвестування, фірми зіставляють потік чистого доходу (прибутку) від інвестиційного проекту з інвестиційними витратами.

У цьому процесі є складність в оцінці часового аспекту, оскільки основні витрати здійснюються у перші роки, а доходи від них розподіляються на подальші роки. Тому, вкладаючи кошти в інвестиційні проекти, підприємцю необхідно врахувати потенційний відсоток на вкладені кошти і ступінь ризику.

Д. Кейнс запропонував оцінювати потік чистого доходу від інвестиційних проектів за допомогою дисконтування. Можливість отримати деяку суму доходів через t років можна визначити, розділивши цю суму на

де – дисконтна ставка.

де – вартість капітального майна (інвестиційного проекту);

– очікуваний прибуток (чистий);

– гранична ефективність капіталу (дисконтна норма);

– роки, протягом яких має використовуватися капітальне майно.

Те значення норми дисконту, яке перетворює дану нерівність у рівність, називається граничною ефективністю капіталу Інвестиційний попит – це попит, який пов’язаний з відбором інвестиційних проектів по критерію доходності. Інвестори, вибираючи між інвестиційними проектами, зупиняється на тих проектах у яких найвища.

Підприємці враховують не лише доходність капіталовкладень, але і ступінь ризику кожного з них. Інвестиційні витрати слід збільшувати лише у тому випадку, якщо норма прибутку більше відсотка від заощаджень. І по-друге, оскільки найнадійнішим варіантом капіталовкладень є купівля державних облігацій, ставка відсотка за ними розглядається як нижня границя . Інвестиції будуть здійснюватися у тому разі, якщо , де – ставка відсотка.

Із рис. 8.1. видно, що при ставці доцільні вкладення у обсязі 0І₃, при ставці відсотка – у розмірі 0І₂, а при ставці – інвестиційні витрати збільшаться до 0І₁.

І

І₁

І₂

І₃

Рис. 8.1. Графік інвестиційного попиту

Обсяг інвестиційного попиту буде тим вище, чим менша поточна ставка відсотка.

Отже, інвестиційний попит можна уявити як обернену функцію від ставки відсотка:

або

де j – гранична схильність до інвестування.

Гранична схильність до інвестування (j) показує, на скільки одиниць збільшаться інвестиції у разі зниження ставки відсотка на 1 пункт. Якщо то збільшується гранична схильність до інвестування.

Серед зарубіжних економістів не має єдності у поглядах, щодо чутливості інвестицій відносно до змін відсоткової ставки.

Кейнс і його послідовники вважають, що обсяг інвестицій залежить у більший мірі від , ніж від ставки відсотка.

Неокласична теорія попиту на інвестиції. Згідно з концепцією неокласиків, підприємці здійснюють інвестування з метою досягнення оптимального розміру капіталу. Тому функцію інвестиційного попиту за неокласичною теорією можна визначити:

де – обсяг інвестицій у періодi t;

– фактичний обсяг капіталу у t і t –1 періодах;

– оптимальний обсяг капіталу;

– коефіцієнт, який характеризує міру наближення існуючого капіталу до оптимального у періоді t;

– норма амортизації.

Визначення оптимального обсягу капіталу ( ):

1. Оптимальний обсяг капіталу забезпечує при існуючій технології максимальний прибуток.

2. Оптимальний обсяг капіталу залежить від граничних витрат на капітал і обсягів виробництва, очікуваних у майбутньому періоді.

Граничні витрати на капітал (МСК) відображають витрати підприємств, пов’язані з використанням у виробництві продукції додаткової одиниці основного капіталу. Їх можна виразити за формулою:

де – реальна відсоткова ставка;

– норма амортизації;

– чиста гранична податкова ставка на прибуток, яка визначається як різниця між ставкою податку на прибуток і ставкою податкового кредиту.

Очікуваний обсяг виробництва (Y_e) – це його середньорічний обсяг який відповідає уявленням підприємців про майбутній попит на їхню продукцію.

Залежність оптимального обсягу капіталу від граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів виробництва можна визначити за такою формулою:

Рівняння неокласичної функції попиту на інвестиції складається з двох компонентів:

– відновлювальні інвестиції;

чисті інвестиції, які визначають приріст основного капіталу.