135. Представники родини листовійки, котрі шкодять плодам листяних порід (шкідливість, особливості розвитку).

Жолудева плодожерка – поширена в ареалі дуба. НЕВЕЛИКИЙ МЕТЕЛИК З РОЗМАХОМ КРИЛ ДО 2 СМ.Передні крила попелясто – сірі з бурим відтінком з тонкою поперечною штрихуватістю. Гусенийя до 1,6 см, білувата з буро – жовтою голово та 8 парами ніг. Генерація однорічна. Метелики літають у другій половині червня та в липні, яйця відкладають на плюску жолудів. Гусениця вгризається всередину жолудя і до вересня пошкоджують його. Пошкоджені жолуді заповнені екскрементами, схожими на мак

Ліщинова плодожерка пошкоджує плоди ліщини, каштана, дуба. Метелик з розмахом крил до 1,8см. Передні крила буруваті або буро – сірі, ближче до зовнішнього краю рудувато – жовті, а задні буро – сірі. Гесениця до 1,6 см, жовто – червона з восьмома парами ніг.

Букова плодожерка близька до жолудевої . Поширена в букових лісах Карпат і Криму. Пошкоджує плоди бука і ліщини.

Яблунева плодожерка зимує на стадії личинки в коконах на корі стовбурів яблуні. Кокони утворює в тріщинах кори.

136. Травневі хрущі (східний та західний), шкідливість, особливості розвитку

Пошкоджують лісові та плодові культури.

Жуки 21 – 31 мм завдовжки, тіло видовженоовальне, чорного або червонобурого кольору; надкрила видовженоовальні, з п’ятьма вузькими ребрами; передньоспинка бура; пігідій у західного травневого хруща витягнутий у довгий вузький відросток, у східного — прямовисний, витончений, заокруглений на верхівці; вусики 10членикові; у самця велика вигнута булава із семи однакових пластинок, у самки — невелика, 6 членикова. Яйце розміром 1,5 – 2 мм, кулясте, біле. Личинка — до 60 мм, Сподібно вигнута, біла; голова світлобура; вусики 4членикові; анальний отвір у вигляді поперечної щілини. Лялечка жовтуватобіла, з двома відростками на верхівці черевця.

Зимують личинки й жуки в ґрунті. Літ жуків починається в останній декаді квітня і триває більше місяця. Початок льоту збігається з початком розпускання листя на деревах. Масовий вихід жуків відмічається за температури ґрунту 9 – 14 °С на глибині 10 см. Літають у сутінках і вночі, рідше вдень. Пошкоджують бруньки, листя дерев і кущів. В окремі роки з низькою відносною вологістю повітря в період льоту жуки живляться зав’язями плодових культур — яблуні, сливи, абрикоса. Після спарювання самки зариваються в ґрунт на глибину 10 – 15 см і відкладають по 20 – 30 яєць у дватри заходи. Плодючість — 60 – 70 яєць.

Після останнього заходу відкладання яєць жуки гинуть, не виходячи з ґрунту. Через 25 – 30 діб відроджуються личинки, які до осені живляться дрібними корінчиками та перегноєм. У веснянолітній період здійснюють горизонтальні та вертикальні переміщення, концентруючись у шарах ґрунту з вологістю 6 – 7 % і температурою 17 – 20 °С. У вересні личинки заглиблюються в ґрунт на 1 м і глибше. Це пов’язано з невисокою холодостійкістю личинок. Їх загибель починається за температури –0,7…–1 °С. Розвиток личинок триває 4 роки. Після кожної перезимівлі личинки піднімаються у верхні горизонти ґрунту, переходять у наступний вік і продовжують живлення. Після третьої перезимівлі у червні — липні линяють востаннє і заляльковуються в земляній колисочці на глибині 20 – 50 см. Лялечка розвивається 30 – 40 діб. Новоутворені жуки залишаються в земляній колисочці до весни.

Генерація чотирирічна. На крайньому півдні може бути трирічною. Личинки старших віків завдають істотних пошкоджень кореням деревних порід та інших культур. Особливо сильно потерпають унаслідок пошкоджень сіянці та саджанці у розсадниках і молодих посадках.