139. Озима совка

Совка озима (Agrotis segetum)  — метелик, один з найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських культур, її гусениці живляться рослинами понад 50 ботанічних видів. В Україні живе по всій території, найбільшої шкоди завдає в Лісостепу і південно-західних областях. Метелик у розмаху крил 34-45 мм. Передні крила буро-сірі, інколи блідо- або майже чорно-бурі, з двома темними плямами посередині — меншою круглою і більшою ниркоподібною. На межі основної третини крила є тонка подвійна темна хвиляста лінія з маленькою невиразною клиноподібною плямою посередині. Тіло такого самого кольору, як і крила. Задні крила самців білі, з темними жилками, у самок бурувато-сірі. Вусики самців до 1/3 довжини гребінчасті, у самок щетинкоподібні. Гусениця завдовжки до 50 мм, сіра, блискуча, з слабким зеленуватим відтінком, з дрібною шагреніровкою шкіри. Голова рудувата. Потиличний щиток бурий, з світлою смужкою посередині. Лялечка довжиною 16-20 мм, блідо-коричнева, блискуча, з двома шипами на кінці черевця. Яйце напівкулясте, ребристе, довжиною 0,48-0,53 мм, спочатку біле, потім бурувате. Звичайно розвивається у двох поколіннях. Зимують гусениці останнього віку на глибині 20-25 см. Навесні вони піднімаються у верхній шар ґрунту і заляльковуються там у земляних печерках. Літ метеликів починається в другій декаді травня. Після додаткового живлення нектаром квіток самиці відкладають на сухі рештки рослин, стебельця, корінці бур'янів і культурних рослин чи просто на землю яйця, по 2-5 у кладці. Одна самиця відкладає 400–500, зрідка — до 2200 яєць. Через 6-12 днів з них відроджуються гусениці, які в І-II-му віках тримаються на рослинах, а починаючи з III віку, живуть приховано у верхньому шарі ґрунту та під грудочками землі. Найнебезпечніші гусениці першого покоління, які пошкоджують сходи і молоді рослини цукрових буряків, соняшника, кукурудзи, проса та ін. Гусениці другого покоління живляться сходами і молодими рослинами озимої пшениці й жита, а також літніх посадок картоплі та посівів бобових трав. Велике значення в обмеженні чисельності шкідника мають численні комахоїдні птахи, хижаки та паразити, зокрема яйцеїд-трихограма, яку використовують для біологічного методу боротьби з совками.

140. Златки, які пошкоджують сосну (особливості розвитку)

Синя соснова златка – Phaenops (Melanophila) cyanea F.

Синя златка належить до небезпечних стовбурових шкідників, поширена в хвойних насадженнях. Найчастіше заселяє ослаблені або звалені дерева сосни різного віку, починаючи з жерднякового. Проте, може заселяти й менш ослаблені дерева. Крім сосни заселяє, особливо в мішаних з сосною насадженнях, модрину, ялину, кедр.

Жук довжиною до 1,2 см (рис. 1, 1), тіло плескувате, знизу блискуче зелене, зверху темно-синє або фіолетово-синє. Очі буро-жовті.

Личинка довжиною до 2,5 см (рис. 1, 2), жовтувато-біла, розширені плескуваті передньогруди. Передньоспинка має овальну площинку грушоподібної форми, вкриту хітиновими дрібними горбочками.

На Україні вид здебільшого має однорічну генерацію, в північних областях генерація може бути дворічною. Жуки літають вдень у липні-червні, особливо в сонячну погоду. Яйця відкладають у тріщини кори в нижній та середній частинах стовбура з товстою та перехідною корою. Личинки прогризають під корою звивисті ходи, які майже не зачіпають заболоні. Ходи мілкі і плескуваті, у поперечному розрізі мають форму низького широкого прямокутника, заповнені дрібною порохнею. Зимують личинки в ходах. Навесні (з у квітні-червні) продовжують живитися, пізніше у верхньому шарі деревини роблять лялечкові колисочки. В кінці травня – на початку червня личинки заляльковуються.

Під товстою корою лялечкові колисочки містяться в корі. Фаза лялечки біля 2 тижнів. Дорослі жуки - (6-7).

Чотирихцяткова златка – Anthaxia quadripunctata L.

Чотирицяткова златка поширена в хвойних лісах повсюдно. Златка заселяє ослаблені дерева, часто у жердняковому віці, а також лісоматеріали. Найчастіше оселяється на ялині та сосні, зустрічається на модрині та інших хвойних породах.

Жук до 8 мм завдовжки, чорний, тіло плескувате, передньоспинка поперечна (при розгляданні в лупу на ній видно 4 ямочки, розміщені впоперек тіла – рис. 2).

Личинка довжиною до 1,8 см, білувата, передньогруди розширені і плескуваті, на передньоспинці дві нерівні, угнуті борозенки широко розгалужуються назад.

Златка має дворічну генерацію, а в Лісостепу можлива однорічна. Жуки літають з травня до липня. Жуки живляться на різних квітах, згодом відкладають яйця в тріщини кори, переважно у верхній та середній частині стовбура та на гілках. Личинки точать здебільшого поперечні ходи, які глибоко карбуються на заболоні і заповнені порохнею. Заляльковуються личинки в лялечкових колисочках, які вигризають у верхньому шарі деревини