23. Культурний розвиток усрр у 30-их рр… «Розстріляне Відродження»

На початку 30-х років в Україні в цілому було подолано неписемність, широко здійснювалась підготока спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.

Але культурний розвиток проходив за умов масових репресій, переслідувань інтелігенції. Політика українізації замінялася поверненням політики русифікації.

Остаточний крах політики українізації стався у 1933 p., коли з посади наркома освіти було усунено Скрипника, який незабаром покінчив життя самогубством. До України прибув П. Постишев разом з тисячами партійних функціонерів. Вони посіли всі керівні посади в республіці і почали виконувати завдання Сталіна.

Було різко скорочено кількість українських шкіл. Відбулися зміни української абетки, граматики і словника, скорочувався відсоток українських учителів.

У листопаді 1933 р. з Наркомату освіти «вичистили» біля 300 учених і письменників. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством відомий письменник-новатор Микола Хвильовий.

У тому ж році заарештовано Остапа Вишню, М. Ялового, М. Ірчана та багатьох інших.

У середині грудня 1934 р було засуджено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції, серед яких письменники М. Лебединець, 0. Близько, Г. Косинка . У 1935 р. були викриті «антирадянські організації». Жертвами репресій стали М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник, В. Підмогильний, В. Поліщук та багато інших діячів культури. У цілому жертвами репресій стали біля 500 українських письменників.

Закрились всі українські школи та видання за межами України. Фальсифікувалась історія України. У 1938 р. запроваджується обов'язкове вивчення російської мови в усіх школах України.

30-ті роки в історії української культури називають «розстріляним відродженням».

«Розстріляне відродження» - це роки наступу сталінського режиму на всі сфери культурного життя України.

24. Особливості і наслідки радянської індустріалізації в Україні.

Індустріалізація – комплекс заходів, вжитих ВКП(б) у 1920-30-х, що мав на меті модернізацію промисловості. 14-й з’їзд ВКП(б) (грудень 1925) проголосив курс на Інд. Про масштабність плану свідчить факт, що 1931 рад. закупки становили 30% світового експорту машин і обладнання, 1932 – майже 50%. Джерелами фінансування Інд. були перекачування коштів із легкої та харчової у важку промисловість; податки з населення; збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра та хліба.

Індустр. розвиток УСРР був досить динамічним: у роки 1-ї п’ятирічки з 1500 пром. підприємств, що споруджувалися в СРСР, 400 будувалося в УСРР, у 2-й п’ятирічці в Україні будувалося 1000 заводів з 4500, у 3-й – 600 з 3000 заводів. У період техн. Реконструкції 1920-30-х у промисловості Радянського Союзу основними вважалися 35 об’єктів (з них в Україні знаходилося 7 новобудов). До новобудов належали три металургійні заводи (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь).

Гігантськими серед реконструкційних об’єктів були Луганський паровозобудівний і чотири металургійні заводи ( у Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Комунарську).

Модернізація пром. потенціалу України дала змогу республіці посісти 2-ге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, 3-тє місце за виробництвом сталі(після Німмеч. та Англії), 4-те місце в світі за видобутком вугілля.

У ході перших п’ятирічок ставку було зроблено на побудову та реконструкцію підприємств-монополістів. Зокрема, модернізація запорізького заводу «Комунар» перетворила його на найбільше в світі підприємство з виробництва зернозбиральних комбайнів. Реконструйований паровозобудівний завод у Луганську дорівнював найбільшому в світі заводу компанії «Америкен локомотив».

У 1927-28 важка промисловість України на 89% була у загальносоюзному підпорядкуванні.