53. Здобутки і прорахунки державотворчих процесів у 1991-1944рр. Л.Кравчук.

Державотворчий процес — це процес формування вищих і місцевих органів влади, органів самоврядування, визначення їх повноважень і взаємодії та конституційне оформлення; визначення кордонів, державних інтересів та на їх основі вироблення пріоритетів зовнішньої, оборонної та внутрішньої політики тощо.

Процес утвердження незалежності України можна поділити на такі етапи:

16 липня 1990 р. — прийняття Декларації про державний суверенітет України.

24 серпня — прийняття Акта проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. — підтвердження Акта проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі; вибори Президента України.

28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України.

Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової, і становлення державних владних структур. Поряд з цим необхідно було забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Незалежна Україна формувалася як багатопартійна держава, у якій вже в перші роки було зареєстровано понад 40 політичних партій. Також діяла значна кількість громадських організацій, серед яких значним впливом користувалися Федерація профспілок України, Український союз промисловців і підприємців, Спілка офіцерів України, Спілка незалежної української молоді тощо. Значно активізувалося за перші роки незалежності релігійне життя. Особливостями державного будівництва в Україні є:

• становлення й утвердження незалежної держави відбувається в умовах незавершеності процесу формування української нації, недостатнього рівня національної самосвідомості;

• у суспільстві досить слабкі демократичні традиції;

• тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатися відкриті й приховані противники незалежності.

Чинники, які сприяли державотворчому процесу.

• Державотворчі традиції.

• Мирний шлях здобуття незалежності.

• Підтримка з боку населення.

• Демократичний вибір.

• Міжнародне визнання України.

• Підтримка з боку США та інших держав.

Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес.

• Економічна криза.

• Корупція вищих ешелонів влади.

• Тривала відсутність видимих позитивних зрушень сприяла поширенню апатії в суспільстві.

• Деформованість і незавершеність формування української нації.;

• Невиробленість національної ідеї.

• Втручання Росії, яка не змогла змиритися з втратою України.

Дострокові вибори до Верховної Ради України і Президента України 1994р.

Перехід до ринкових відносин викликав загострення соціально-економічної ситуації в країні, що в свою чергу потягло за собою загострення політичної ситуації. Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради і Президента України. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради України. 27 березня 1994 р. відбулись вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами політичних партій. Вибори засвідчили домінування лівих сил у Верховній Раді. 18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент Прем'єр-міністром затвердив В. Масола. Процес зміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори, що відбулись в червні—липні 1994р. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 9 липня новообраний Президент України приніс присягу. Вибори 1994 р. стали свідченням того, що Україна стоїть на демократичному шляху розвитку. Україна стала першою серед країн СНД, де зміна влади відбулася мирним демократичним шляхом.