16. Денікінський режим. Не правильно
17. Культура і духовне життя України в 1917-1922рр.
Після Лютневої революції зусиллями української інтелігенції набули поширення національні культурно-освітні організації – «Просвіти», які організовували бібліотеки, хорові колективи. Також «Просвіти» налагодили видавничу справу, поширюючи українські книги, газети, журнали. Зусиллями УЦР на приватні й громадські кошти було засновано 53 українських гімназії, складено навчальні програми для шкіл. У російських школах як обов’язкові предмети запроваджувалися українська мова, історія та географія. В Україні функціонувало 150 українських гімназій. Активно видавалися підручники укр. мовою. Гетьман Я. Скоропадський ввів стипендії для бідних учнів гімназії. У жовтні 1918 р. були створені українські університети.
У 1919 р. українізація народної освіти була перервана. Радянська влада основну увагу приділяла запровадженню безкоштовної шкільної, а пізніше й вищої освіти. Важливим завданням політичного характеру була боротьба з не писемністю, яку очолив Г. Петровський. Видавалися підручники. Активно працювали школи, гуртки. Це дало свої результати: якщо до революції налічувалося близько 28% грамотних, то наприкінці 1920 р. – близько 52%. Наприкінці 1920 р. в Україні діяло 38 вищих навчальних закладів. 24 листопада 1918 р. було засновано Українську академію наук, у якій працювали В.Вернадський, А. Кримський. При Академії діяла Національна бібліотека. Було створено Національний архів, Національний музей.
Літературний процес характеризувався існуванням різних шкіл і методів худ. літератури: революційно-романтичного (П.Тичина, В.Сосюра, М. Бажан); об’єднання «неокласиків» (М.Рильський та ін..).
У грудні 1917 р. було відкрито Українську академію мистецтв, першими членами якої стали видатні українські художники М.Бойчук, О.Мурашко, Г.Нарбут.
У 1917 – 1920 рр. зазнав змін театр. Був заснований Український театр драми та оперети, зокрема Українська державна капела на чолі з О.Кошицем.
18. Становлення радянської України у 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
Протягом зими—весни 1919 р. більшовики повторно захопили владу в Україні. Був сформований більшовицький уряд — Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України (ТРСУУ). Політичні заходи більшовиків почалися зі зміни назви держави: УНР було перейменовано на Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Ця назва 1937 р. була змінена на Українську Радянську Соціалістичну Республіку. Для зміцнення влади більшовиків на місцях були створені надзвичайні органи влади — ревкоми (революційні комітети) і військревкоми (військові революційні комітети). У сільській місцевості опорою більшовиків були комнезами (комітети незаможників). Надзвичайні органи влади контролювали діяльність рад і впливали на неї, бо більшості у радах більшовики поки не мали. ТРСУУ було перейменовано на Раду Народних Комісарів України (РНКУ) на чолі з Християнам, Раковським.
У березні 1919 р. було прийнято першу радянську Конституцію України. Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з'їзд рад, а між з'їздами —Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК).
Процес радянізації в Україні мав такі риси: 1). здійснювався за принципами радянської Росії і під її керівництвом; 2). відрізнявся суворою централізацією; 3). провідниками цієї політики були чиновники неукраїнського походження, внаслідок чого радянізація мала антинаціональний характер.
Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Застосування заходів входило до компетенції Української Ради Народного господарства (УРНГ), що цілком залежала від Вищої Ради Народного господарства Росії.
Соціально-політичний курс більшовиків в Україні у 1919 р. називався «воєнний комунізм». Його риси:
§ скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці
§ націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом; § мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудоднями); § запровадження продрозкладки на селі — системи заготівлі сільськогосподарських продуктів; продрозкладка, яку здійснювали продзагони й комнезами, передбачала обов'язкове здавання селянами державі за твердими цінами всіх надлишків сільгосппродукції; норма особистого споживання визначалася державою; розпочалася колективізація сільського господарства (артілі, комуни, ТОЗи);
§ різке обмеження суверенітету України: КП(б)У — складова частина РКП(б); керівництво профспілками й громадськими організаціями здійснювалося з Москви;
§ утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік з метою централізованого керівництва господарством, фінансами і створення єдиного військового командування.
«Червоний терор», який проводила Всеукраїнська Надзвичайна Комісія (ВУНК), був головним методом здійснення політики «воєнного комунізму».
Здійснення політики більшовиків у 1919 р. було перерване денікінськими окупаційними військами. У 1920 р. більшовики втретє приходять до влади. Вони врахували помилки політичного курсу 1919 р. і переглянули аграрну політику: було прийнято новий земельний закон, що передбачав зрівняльний поділ землі, добровільність у створенні комун. Однак в економіці збереглися методи «воєнного комунізму», що здійснював створений Всеукрревком (пізніше — РНК УРСР і ВУЦВК). «Червоний терор» набрав небаченого розмаху. У 1920 р. на території України було створено 18 концентраційних таборів. Почалося витіснення більшовиками з політичного життя соціалістичних партій. «Боротьбисти» оголосили про свій саморозпуск, керівництво лівих есерів було заарештоване, почався судовий процес над меншовиками.