54. Україна в роки президенства л.Кучми.

24 серпня 1991 року Кучма був депутатом Верховної Ради, а вже через чотири роки став Президентом України, якою керував 11 років.

Здобутки Кучми

Леонід Кучма в 1994 році змінив на посаді Президента Леоніда Кравчука. Під час виборчої кампанії кандидатуру колишнього директора Південного машинобудівного заводу активно підтримувала Росія.

Він йшов на вибори з гаслами про надання російській мові статусу офіційної і зближення з Росією. Але після того, як він став Президентом, змінив свою позицію.

Під час свого президентства Кучма удосконалив політику "багатовекторності" України, закладену Кравчуком. Він багато і часто спілкувався з Кремлем, але рухав країну до Євросоюзу та НАТО.

При ньому в країні зберігалася внутрішня стабільність. На початку свого правління Кучма провів деякі реформи, зокрема ввів нову національну валюту і сприяв прийняттю нової Конституції країни.

Кучма ввів своїм указом спрощену систему оподаткування малого підприємництва, яка діє досі, провів аграрну реформу і велику приватизацію.

У 1999 році Кучма був повторно обраний на посаду Президента України. Він побудував кампанію на протиставленні поверненню «червоної загрози» і своїм головним здобутком називав мир в Україні.

Під час виборів команда Президента обіцяла країні іншого Кучму, проте під час другої каденції вдалося зробити менше, ніж під час першої.

До здобутків Кучми варто зарахувати договори про кордони та встановлення системи дружніх стосунків із лідерами країн Співдружності незалежних держав, для яких Україна стала альтернативним Росії лідером.

"Україну ми створили, тепер нам потрібно створити українців", - ще одна з фраз Кучми, яка стала крилатою.

Провали Кучми

Реформи Кучми не були доведені до логічного кінця. Вже до кінця його першого терміну почали проявлятися негативні тенденції. Приватизація багатьох підприємств була проведена на користь особисто пов'язаних з Кучмою осіб.

Також Кучма не мав повного контролю над Верховною Радою, хоча неодноразово намагався його встановити. Головними його опонентами були Олександр Мороз та відновлена Комуністична партія на чолі з Петром Симоненком.

У 2000 році, після зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, в Україні розгорівся "касетний скандал". Тоді з трибуни Верховної Ради лідер Соціалістичної партії Мороз заявив, що у нього є записи, що свідчать про те, що Кучма причетний до вбивства журналіста.

У країні почалася безстрокова акція "Україна без Кучми". Її вимогами були відставка президента, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, голови СБУ Леоніда Деркача і генпрокурора Михайла Потебенька.

9 березня 2001-го біля Адміністрації Президента сталися зіткнення учасників акції з міліцією. Тоді було затримано декілька сотень протестувальників, 19 з них були засуджені за "організацію масових заворушень" терміном від 2 до 4,5 років.

Демонстрації тривали до квітня 2001 року. Під тиском акцій Кучма відправив у відставку міністра внутрішніх справ і голову Служби безпеки.

Верховна Рада кілька разів безуспішно намагалася почати проти Леоніда Кучми процедуру імпічменту. Його рейтинг довіри становив 20%, недовіри - приблизно 60%.

У країні посилився адміністративний тиск, була відновлена цензура. Кучма потрапив у зовнішню ізоляцію.

Відносини з Росією також перебували в напрузі через конфлікт навколо острова Тузла, що пов'язаний з боротьбою за Керченську протоку.

Критика Кучми у 2004-році була частиною виборчої кампанії його наступника Віктора Ющенка. Після інавгурації Ющенка для Кучми, який склав повноваження, ця критика не спричинила жодних правових наслідків.